- •1. Історія виникнення науки про глобальний світ
- •2. Римський клуб і основні напрями його діяльності.
- •3. Поняття глобалізм, глобалізація, глобалістика.
- •4. Антиглобалізм: причини виникнення та сучасний стан
- •5. Етапи становлення політичної глобалістики як науки
- •6. Визначення предмету та методу політичної глобалістики
- •7. Концепція ноосфери в. І. Вернадського
- •8. Основні напрямки дослідження політичної глобалістики
- •9. Концепція "меж зростання" (Дж.Форестер, д. Медоуз, е.Пестель, м.Месарович)
- •10. Концепція „гуманістичного соціалізму” (я.Тінберген)
- •11. Концепція „нового гуманізму” (л.Печчеї)
- •12. Концепція „дороговкази в майбутнє” (б.Гаврилишин)
- •13. Концепція „сталого розвитку” (л.Браун)
- •14. Школа універсального еволюціонізму (теорія глобальних рішень і компромісів) ((м.Мойсєєв)
- •15. Школа мітозу біосфер (д.Ален, м.Нельсон)
- •16. Школа контрольованого глобального розвитку (д.Гвішиані)
- •17. Школа світ-системного аналізу (і.Валлерстайн)
- •18. Концепція „глобальної спільноти” (м.Чешков)
- •19. Концепція нульового приросту (д.Медоуз і Дж.Форрестер)
- •20. Цивілізація як категорія аналізу розвитку людства
- •21. Світові цивілізації в глобальному вимірі
- •22. Китайська цивілізація
- •23. Ісламська цивілізація
- •25. Православно-слов’янська цивілізація
- •26. Індійська цивілізація
- •27. Латиноамериканська цивілізація
- •28. Концепція виклику та відповіді в політичній глобалістиці
- •29. Україна у геоцивілізаційному просторі
- •30. Американський спосіб життя як модель глобального світу
- •31. Методологічні принципи глобалістики
- •32. Глобальні проблеми сучасності
- •33. Споживання ресурсів планети: стан та шляхи вирішення проблеми
- •34. Міжнародні програми вирішення глобальних проблем
- •35. Політичний час в глобальному світі
- •36. Політичний простір в глобальному світі
- •37. Концепції та типи глобалізації
- •38. Причини та наслідки глобалізації
- •39. Глобалізація та глокалізація
- •40. Глобалізація та інформаційна революція
- •41. Особливості об'єктивної глобалізації
- •42. Особливості суб'єктивної (паразитарної) глобалізації
- •44. Концепція мондіалізму та її варіанти
- •45. С. Хантінгтон: концепція зіткнення цивілізацій
- •46. Культурно-історичний підхід та його роль у розвитку політичної глобалістики: м. Данилевський, а. Тойнбі, о. Шпенглер
- •47. Загроза занепаду загальнолюдської перспективи: концепція «золотого мільярда»
- •48. Глобальне моделювання: представники та концепції
- •49. Джордж Модельскі «Еволюція глобальної політики»
- •50. Парадигми безпеки у постбіполярному світі
- •51. Типи систем міжнародної безпеки
- •52. Превентивна дипломатія
- •56. Роль міжнародних агентств новин у глобальних інформаційних процесах
- •58. Сутність і еволюція міжнародних інформаційних потоків
- •59. Медіа-дипломатія та віртуальна дипломатія ери інформації. (відповідь на прикладі Британії).
- •60. Феномени медіалізму та медіатизації, їх вплив на міжнародні відносини
34. Міжнародні програми вирішення глобальних проблем
34. Міжнародні програми вирішення глобальних проблем
Рим. Клуб – пит.. 2, 9-19
Монреа́льский протоко́л по вещества́м, разруша́ющим озо́новый слой (англ. The Montreal Protocol on Substances That Deplete the Ozone Layer) — международный протокол к Венской конвенции об охране озонового слоя 1985 года, разработанный с целью защиты озонового слоя с помощью снятия с производства некоторых химических веществ, которые разрушают озоновый слой. Протокол был подготовлен к подписанию 16 сентября 1987 года и вступил в силу 1 января 1989 года. После этого последовала первая встреча в Хельсинки в мае 1989 года. С тех пор протокол подвергался пересмотру семь раз: в 1990 (Лондон), 1991 (Найроби), 1992 (Копенгаген), 1993 (Бангкок), 1995 (Вена), 1997 (Монреаль) и 1999 (Пекин). Если страны, подписавшие протокол, будут его придерживаться и в будущем, то можно надеяться, что озоновый слой восстановится к 2050 году. Генеральный секретарьООН (1997—2006) Кофи Аннан сказал, что «возможно, единственным очень успешным международным соглашением можно считать Монреальский протокол».
СССР подписал Монреальский протокол в 1987 году. В 1991 году Россия, Украина и Белоруссия подтвердили свою правопреемственность этому решению.
По состоянию на декабрь 2009 года 196 государств-членов ООН ратифицировали первоначальную версию Монреальского протокола. Не все страны ратифицировали каждую последующую поправку. Только 191 страна подписала Пекинскую поправку.
Условия и цели протокола
В середине 1980-х гг. озоновый слой начал интенсивно истощаться. Причиной этому явились, по мнению нескольких ученых, некоторые галогенированные углеводороды, широко применяемые в промышленности, попадающие в атмосферу Земли. С целью международного противодействия разрушению озонового слоя был разработан Монреальский протокол. Он предусматривает для каждой группы галогенированных углеводородов определённый срок, в течение которого она должна быть снята с производства и исключена из использования.
Киотский протокол — международное соглашение, принятое в Киото (Япония) в декабре 1997 года в дополнение к Рамочной конвенции ООН об изменении климата (РКИК). Оно обязывает развитые страны и страны с переходной экономикой сократить или стабилизировать выбросы парниковых газов.
Период подписания протокола открылся 16 марта 1998 года и завершился 15 марта 1999 года.
Количественные обязательства
Киотский протокол стал первым глобальным соглашением об охране окружающей среды, основанным на рыночном механизме регулирования — механизме международной торговли квотами на выбросы парниковых газов. Первый период осуществления протокола начался 1 января 2008 года и продлился пять лет до 31 декабря 2012 года, после чего, как ожидается, на смену ему придёт новое соглашение.
Страны Приложения B Протокола определили для себя количественные обязательства по ограничению либо сокращению выбросов на период с 1 января 2008 годапо 31 декабря 2012 года. Цель ограничений — снизить в этот период совокупный средний уровень выбросов 6 типов газов (углекислый газ, метан, фторуглеводороды,фторуглероды, закись азота, гексафторид серы) на 5,2 % по сравнению с уровнем 1990 года.
Основные обязательства взяли на себя индустриальные страны:
• Евросоюз должен сократить выбросы на 8 %
• США - на 7%
• Япония и Канада — на 6 %
• Страны Восточной Европы и Прибалтики — в среднем на 8 %
• Россия и Украина — сохранить среднегодовые выбросы в 2008—2012 годах на уровне 1990 года
Развивающиеся страны, включая Китай и Индию, обязательств на себя не брали.
По состоянию на 25 ноября 2009 Протокол был ратифицирован 192 странами мира (на эти страны совокупно приходится 63,7 % общемировых выбросов). Заметным исключением из этого списка являются США, которые подписали, но не ратифицировали договор.
В 2011 году на конференции ООН по изменению климата в Дурбане была достигнута договорённость о продлении действия Киотского протокола до принятия нового соглашения.
Вирішення глобальних проблем вимагає поєднання економічних стимулів та адміністративних важелів усіх країн світу, міжнародних фінансових, економічних та соціальних угруповань. Міжнародне співробітництво щодо розв'язання глобальних проблем може здійснюватися за такими основними напрямами:
- поетапне зниження рівня ядерних і звичайних озброєнь, а потім і повне роззброєння. Формою такого співробітництва могла б бути система безпеки, яка функціонувала на базі ООН;
- збереження природного середовища. Формою співробітництва в цьому напрямі могла б бути активна участь кожної країни в роботі існуючої Всесвітньої комісії ООН по навколишньому середовищу і розвитку. Під егідою цієї комісії могли б бути зосереджені зусилля всіх держав, спрямовані на пошуки і впровадження у виробництво нових безвідходних і ресурсозберігаючих технологій, пошуки засобів фінансування заходів по охороні навколишнього середовища, розроблення національних програм раціонального природокористування;
- забезпечення людства сировиною та енергією. Формою співробітництва у цій сфері могли б стати багатосторонні та двосторонні угоди щодо створення нових технологій пошуку, добування і транспортування енергоносіїв та енергії;
- освоєння Світового океану та Космосу. Формою співробітництва в цьому напрямі могли б бути відповідні багатосторонні та двосторонні угоди, а також діяльність під патронатом ООН.
