25. Православно-слов’янська цивілізація

26. Індійська цивілізація

Цивілізація розташована на великих просторах Індійського субконтиненту. Цей величезний географічний півострів, що омивається водами Аравійського моря і Бенгальської затоки, глибоко вдається в Індійський океан. На північному сході найбільша гірська система Гімалаї розділяє Індію і Китай, а два природних комунікаційних коридору на північному заході і південному сході забезпечують інтенсивний міжцивілізаційний матеріальний і культурний обмін.

Ядром цивілізація є Індія, на яку припадає приблизно 80% ВВП, 75% території і населення Південної Азії, а так само військову перевагу регіоні. Таке домінування однієї країни створює потенційну конфліктність. Крім того, в індійській цивілізації відзначається релігійна гетерогенність, включаючи країни з переважанням індуїстського, мусульманського і буддистського населення.

До індійської цивілізації відносяться крім республіки Індія суміжні країни: Непал, Бутан і Шрі-Ланка. З лона індійської культури вийшли два великих мусульманських держави: Пакистан і Бангладеш. Цивілізація зробила величезний вплив на долі Тибету, Китаю, Японії, Монголії та країни Південно-Східної Азії. Зародився в інтелектуальних надрах Індостану буддизм вийшов за межі цивілізації і на століття черга душі людей підкорив значну частину Китаю, що не зміг зробити не один великий полководець за допомогою вогню і меча. Багатомільйонна індійська діаспора присутня в багатьох частинах світу, в тому числі 3 млн. індусів проживають в країнах Перської затоки.

Сучасні проблеми індійської цивілізації викладені в роботах Є.Ю. Ваніної «Основні цінності та інститути Індійської цивілізації» (2002), С.І. Луньова «Індійська цивілізація у глобалізованому світі» (2003), А.А. Рогожина «Індія на світовому ринку інформаційно-комунікаційних технологій» (2004), які використані при написанні цього розділу.

В Індії відсутній комплекс неповноцінності перед Заходом та іншими цивілізаціями. У багатовимірному комунікаційному просторі Землі індійська цивілізація вибрала «серединний шлях» між «індивідуалізмом» Заходу і «колективізмом» Сходу. У найбільших країнах Індостану - Індії та Пакистані - другою державною мовою є англійська, що дістався від колоніального минулого. В епоху глобалізації він виступає в якості мови міжцивілізаційного спілкування.

Основоположним принципом індійської цивілізації є «єдність через плюралізм». Єдність у різноманітті сприяє самоідентифікації на цивілізаційної, а не національній основі. Індія на відміну від Китаю демонструє успішний приклад формування громадянського (демократичного) суспільства і позитивної трансформації європейського (англійської) парламентаризму на індійській грунті. Це було б неможливо при низькому рівні соціально-економічного розвитку без відповідних традицій, закладених в цивілізаційному (соціокультурному) коді. Індія демонструє успішну стратегію розвитку, що спирається на західний політичний і технологічний досвід і власні цивілізаційні особливості.

Давньоіндійська цивілізація вважалася «країною мудреців». Визначним досягненням було створення десяткової системи числення з застосуванням нуля. Що стало можливим не тільки завдяки розвитку місцевої математичної логіки, а й під впливом світоглядного поняття «порожнеча». Надалі десяткова система була запозичена арабами, а потім «арабські цифри» поширилися по всьому світу. У сучасних інформаційно-комунікаційних технологіях використовується двійкова цифрова система, заснована на застосуванні «нуля» і «одиниці». Багато інші сучасні математичні терміни мають індійське походження, наприклад, «цифра», «синус» і «корінь».

Фундаментом індійської цивілізації є варно-кастова система соціальних самоврядних громад. В давнину виділялися варни (станові групи) священнослужителів, воїнів, рядовихобщинників-аріїв і ритуально приниженого населення. У середньовіччя ремісники стали передавати свою професію у спадок всередині своїх каст, чисельність яких множилася у міру зростання поділу праці. Індуїзм закріпив дробову ієрархічну кастову систему.

Багато традицій, які виросли з вікових глибин індуїстського космосу, були і залишаються стабільними. Наявність висококваліфікованих фахівців світового рівня в значній мірі пояснюється замкнутістю і ендогамії варни брахманів, що відтворюють з покоління в покоління виробників інтелектуальної праці. Професійна армія Індії формується переважно з «войовничих каст». З іншого боку, більш «низькі» варни, де праця традиційно пов'язаний з примітивним працею, не можуть відтворювати на відміну від інших азіатських стан масову кваліфіковану робочу силу.

В цілому, категорія варни умовна в сучасному індійському суспільстві, де домінують кровно-професійно-територіальні системи каст, що мають переважно стаціонарний ендогамность склад і місце розташування, особливі божества-покравітелі і набір нарядів.

На думку Фернана Броделя, «приводним ременем» історичної Індії була грошова економіка, що підживлювала «гігантське соціальне і політичне тіло». Величезна країна сіл давала два врожаї рису і пшениці на рік, вирощувала «багаті» експортні культури індиго, бавовнику, цукрового очерету, тютюну і перцю.

На Сході Індія займає серединне положення між мусульманською і китайської цивілізаціями. І до британської експансії індійські купці домінували в торгівлі мир-економіки Сходу то над арабами і персами, то над китайцями. Китайська влада свідомо гальмувала капіталізм (накопичення), тоді як в Індії могутня кастова солідарність гарантувала успіх купцям і банкірам. Однак місцевим купцям не вистачало вольностей і політичних гарантій, які на Заході сприяли зростанню капіталізму.

До промислової революції в Європі індійська сталь була краще англійської, а індійська текстильна (бавовняна) промисловість була першою в світі за якістю та кількістю експортної продукції. Англія тривалий час тримала закритими свої кордони для індійського текстилю, який вона реекспортувала в континентальну Європу і Новий Світ. Не випадково, машинна революція почалася в бавовнопрядильної промисловості Англії. Коли Великобританія опанувала Індією, вона здійснила деіндустріалізацію і звела велику цивілізацію до ролі постачальника сировини.

У сучасному світі Індію ставлять в якості позитивного прикладу найбільшій демократії світу, що склалася під впливом англійського парламентаризму. Але при цьому забувають про те, що насправді в результаті британської колонізації стався нееквівалентний обмін демократичних принципів на деіндустріалізацію Індії та зубожіння населення.

Індія вирішила політичну проблему легітимною зміни влади на основі надання громадянам країни права вибору і права голосу. Але на відміну від Китаю Індія не забезпечила проблеми економічного зростання.

Для цивілізації характерний культурно-історичний регіоналізм, ядром якого є варно-кастові самоврядних громад. Касти обов'язково мають яскраво виражену регіональну ідентифікацію. Можливо, індійський регіоналізм не дозволив створити в минулому потужні імперії і тоталітарні режими, але він вберіг від надмірних соціальних конфліктів завдяки місцевої самоорганізації і особливостям індуїстської релігії. Тут індивід не може покладати відповідальність на владу за особисті негаразди і причини своїх невдач пов'язує з недотриманням свого боргу, прав і обов'язків.

Індійські штати виділені з лінгвістичного (мовного) принципом без урахування інших параметрів. При заглиблюється диспропорції у розвитку багатих і бідних штатів наростає етнонаціональний сепаратизм.

Населення Індії складає 17% від загальносвітового, але країна виробляє лише 2% глобального ВВП і тільки 1% світової торгівлі. Середній рівень зростання індійської економіки склав близько 6% за десятирічний період. Середній клас становить у мільярдної країні 150 млн. чоловік. Індія є лідером економічного розвитку серед країн. Проте економіка країни слабко інтегрована у світове господарство і не приваблива для зарубіжних інвесторів. Обсяг щорічних прямих іноземних інвестицій в десять разів менше, ніж у сусідньому Китаї. Але величезний внутрішній ринок і зростання щодо обширного середнього класу, яке споживає за європейськими стандартами, дозволяє домагатися успіхів без великомасштабної світогосподарчої інтеграції.

Індія стала символом успішного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та центрів дистанційного обслуговування. Індія створила величезну армію високоосвічених і добре володіють англійською мовою молодих фахівців, які представляють щодо Заходу дешеву робочу силу.

Досягнення інформаційної революції дозволили Індії домогтися успіхів на світовому ринку інформаційно-комунікаційних технологій. Тут у сфері ІКТ зайнято приблизно 300 тис. фахівців (друге місце світі після США), а частка галузі у ВВП сягає лише 2%. Ці успіхи нерідко розглядають як якийсь відповідь індійської цивілізації на виклик Заходу. На думку російського вченого-економіста, реальні успіхи Індії на світовому ринку ІКТ перебільшені. Важливу роль у розвитку галузі зумовило те обставина, що індійські компанії володіють численними англомовним вітчизняним персоналом. Це сприяє більш успішної інтеграції на світовому ринку ІКТ, де спілкування і документація ведуться в основному англійською мовою. У латиноамериканських, східноєвропейських та інших країнах мовні бар'єри обмежують місцеві можливості.

Основним напрямком розвитку ІКТ в Індії є офшорне програмування (приблизно 45% сукупного обсягу виробленого продукту), коли виконуються закордонні прості замовлення на основі більш дешевої робочої сили. Більш складні роботи з контрактного програмування займають в індійській галузі ІКТ всього 5%. Індійським фахівцям пропонують переважно роботи, які не потребують високої кваліфікації. Основним ринком збуту продукції ІКТ є Сполучені Штати, де тільки в Силіконовій долині трудиться 300 тис. індійців, з них 5 тисяч стали мільйонерами. Таким чином, унікальним напрямком розвитку індійської галузі ІКТ є експорт програмістів. Разом з тим, це не призвело до появи нової комп'ютерної держави. У світовому рейтингу, що відображає здатність країни використовувати ІКТ, Індія займає лише 54 місце. Інші азіатські країни займають більш високі місця: Сінгапур (8-е місце), Малайзія (36-е місце) і Китай (64 місце). Доходи від експорту програмного продукту не настільки великі і є далеко не головною статтею в національному експорті товарів і послуг.

Відзначається зростання індуського фундаменталізму і шовінізму, що обумовлено неймовірним прискоренням процесів сучасного життя, включаючи величезні обсяги інформації. Біологічна природа людини виявилася не готовою до швидкої трансформації. На кордоні Індії, Китаю, Непалу розташований «трикутник наркобізнесу», охоплений партизанською війною.

Протягом тривалого часу не вдається вирішити конфлікт навколо Кашміру - спірної регіону між Індією і Пакистаном з моменту здобуття незалежності в 1947 році. Частина території увійшла до складу Індії як штат Джамму і Кашмір, населений переважно мусульманами. Третина Кашміру знаходиться під управлінням Пакистану та 20% контролюється Китаєм. Пакистан є релігійним, а не національною державою, своєрідно батьківщиною мусульман Індостану. Неодноразові збройні конфлікти за Кашмір і боротьба мусульманських сепаратистів не принесла успіху не однієї з протиборчих сторін.