9. Концепція "меж зростання" (Дж.Форестер, д. Медоуз, е.Пестель, м.Месарович)

"Межі зростання" - перший доповідь Римському клубу

"Сталий розвиток" - термін, який зараз вживається дуже широко, в різних сферах, несучи і певне смислове навантаження, і просто віддаючи данину моді. Далі піде мова про те, як він виник, як сформувалася, так звана, "концепція чи теорія сталого розвитку" і яке у неї майбутнє.

Наприкінці 60-х рр.. Римський клуб поставив за мету дослідити найближчі й віддалені наслідки великомасштабних рішень, пов'язаних з вибраними людством шляхами розвитку. Було запропоновано використовувати системний підхід для вивчення глобальної проблематики, взявши на озброєння метод математичного комп'ютерного моделювання. Результати дослідження були опубліковані в 1972 р. в першій доповіді Римському клубу під назвою "Межі зростання". Автори доповіді, під керівництвом американського вченого Дениса Медоуза, дійшли висновку, що якщо сучасні тенденції зростання чисельності населення, індустріалізації, забруднення природного середовища, виробництва продовольства та виснаження ресурсів триватимуть, то протягом 21 століття світ підійде до меж росту, відбудеться несподіваний і неконтрольований спад чисельності населення і різко знизиться обсяг виробництва [8]. Однак вони вважали, що можна змінити тенденції зростання і прийти до стійкої в довгостроковій перспективі економічної та екологічної стабільності. І цей стан глобальної рівноваги потрібно встановити на рівні, який дозволить задовольнити основні матеріальні потреби кожної людини і дасть кожному рівні можливості для реалізації особистого потенціалу.

Їх світова модель була побудована спеціально для вивчення п'яти основних глобальних процесів: швидкої індустріалізації, зростання чисельності населення, що збільшується нестачі продуктів харчування, виснаження запасів невідновних ресурсів і деградації природного середовища [8].

Побудована модель, як і будь-яка інша, недосконала, надмірно спрощена і залишається незавершеною. Після аналізу результатів були зроблені наступні висновки:

1. Якщо сучасні тенденції зростання чисельності населення, індустріалізації, забруднення природного середовища, виробництва продовольства та виснаження ресурсів триватимуть, протягом наступного століття світ підійде до меж зростання. В результаті, швидше за все, відбудеться несподіваний і неконтрольований спад чисельності населення і різко знизиться обсяг виробництва.

2. Можна змінити тенденції зростання і прийти до стійкої в довгостроковій перспективі економічної та екологічної стабільності. Стан глобальної рівноваги можна встановити на рівні, який дозволяє задовольнити основні матеріальні потреби кожної людини і дає кожній людині рівні можливості реалізації особистого потенціалу.

Якщо народи світу виберуть не перший, а другий шлях, то чим раніше вони почнуть працювати, щоб вступити на нього, тим більше у них шансів на успіх.

Всі складові описуваного дослідження - чисельність населення, виробництво продовольства, забруднення природного середовища, витрата невідновних ресурсів - зростають.

У цій моделі світу дослідників цікавили тільки якісні характеристики поведінки системи "населення - капітал" [8]. Під характеристиками поведінки вони розуміли певні тенденції змінних систем (чисельності населення, наприклад, або рівня забруднення середовища) до зміни з плином часу.

Було розглянуто показник "узагальненого населення", статистично відображає середні характеристики населення земної кулі. Для моделі взяли тільки один клас забруднюючих речовин - сімейство довгоживучих широко поширених на Землі елементів і сполук (таких як свинець, ртуть, азбест, біоустойчівие пестициди і радіоізотопи), динамічна поведінка яких у биосистеме початок прояснюватися, ввели в модель "узагальнені ресурси" - величину , відображатиме загальні запаси всіх невідновних ресурсів, хоча знали, що для кожного окремого виду сировини характерна своя динаміка, що відображає рівень запасів і швидкість їх виснаження.

Всі оцінки в моделі (чисельність населення, обсяг капіталу, рівень забруднення середовища та ін) відлічувалися від значень 1900 З 1900 по 1970 р. всі змінні в загальному відповідали дійсним значенням. Чисельність населення, яка становила в 1900 р. до 1,6 млрд. чоловік, виросла до 1970 р. до 3,5 млрд [8]. Запаси ресурсів в 1970 р. становили майже 95% від значення 1900 р., але починали загрозливо скорочуватися, оскільки тривало зростання чисельності населення і обсягу промислового виробництва. Темпи приросту цих показників за останні 250 років наведено на рис. 1. Повертаючись до моделі Медоуза, треба зауважити, що з її поведінки стало видно, що наближення до граничних значень і колапс неминучі, і причиною цього в даному випадку виявляється виснаження запасів невідновних ресурсів. Обсяг промислового капіталу досягає рівня, де потрібно величезний приплив ресурсів. Сам процес цього зростання виснажує запаси доступної сировини. З ростом цін на сировину і виснаженням родовищ для видобутку [6], все менше стають капіталовкладення в майбутнє зростання.

Нарешті, капіталовкладення не можуть компенсувати виснаження ресурсів; тоді руйнується індустріальна база, а разом з нею система послуг та сільськогосподарського виробництва, що залежать від промисловості (виробництво добрив, пестицидів, робота дослідницьких лабораторій і особливо виробництво енергії, необхідної для механізації). За короткий термін ситуація серйозно ускладнюється, тому що чисельність населення все ще росте через запізнювання, обумовленого віковою структурою населення і недосконалістю регулюючих заходів. Зрештою, чисельність населення знижується, оскільки підвищується смертність в результаті нестачі продуктів харчування та медичних послуг [8].

Чи обов'язково в майбутньому світова система зростатиме, а потім прийде до катастрофи, до похмурого напівзлиденного існуванню? Перша відповідь була - так, якби тодішній спосіб життя не змінювався. У вчених було достатньо свідчень людської винахідливості та соціальної гнучкості. І в систему були закладені можливості безлічі багатообіцяючих змін, і деякі сталися ще тоді: "зелена революція", яка підвищила продуктивність сільського господарства в аграрних країнах; швидко поширювалися способи регулювання народжуваності.

В історії людства багато прикладів, що доводять, що людина не вміє жити в обмежених фізичних межах, але є й приклади успішного подолання кордонів, і цей тип поведінки увійшов в культурні традиції багатьох народів сучасного світу. За останні 300 років людство накопичило вражаючий запас грандіозних технічних досягнень, які дозволили відсунути межі демографічного та економічного зростання. Останній етап історії багатьох країн був настільки успішним, що народи, природно, сподіваються і надалі прориватися через природні межі за допомогою технології. Але чи зможе нова технологія протистояти прагненню системи до зростання і подальшого колапсу?

Медоуз і його колеги попереджали, що перш ніж братися за широкомасштабне впровадження нової технології, потрібно навчитися передбачати і попереджати соціальні наслідки [8].

Технологію можна змінити дуже швидко, але політичні соціальні інститути змінюються повільно. Крім того, реформи тут майже ніколи не попереджають вимоги суспільства, а проводяться тільки у відповідь на них.

Потрібно пам'ятати також і про соціальне запізненні воно - необхідно, щоб дозволити суспільству освоїтися з зміною або підготуватися нею. Більшість таких запізнювань - фізичної або соціальної природи - знижує стійкість світової системи і збільшує ймовірність граничних форм в її поведінці. Їх вплив стає критичним тому що процеси росту збільшують додаткову навантаження на систему.

Було відзначено, що поки людство не навчилося регулювати темпи технічного прогресу. Технологічна боротьба з природними механізмами, за допомогою яких навколишнє середовище протистоїть процесам росту, в минулому була настільки успішною, що вся людська культура грунтувалася на подоланні меж замість того, щоб вчити людину жити в їх рамках.

Багато хто може не погодитися з тим, що зростання населення і капітал скоро зупиниться, але ніхто не буде сперечатися, що зростання матеріального виробництва на нашій планеті не може тривати нескінченно.

Завданням групи Медоуза було знайти умови, при яких модель представляє світову систему, що відповідає таким вимогам:

1. Стійкість, яку чи не порушує раптова, що не піддається контролю катастрофа.

2. Здатність задовольнити основні матеріальні потреби всіх людей на Землі.

Є тільки два способи виправити виник дисбаланс - або знизити темпи приросту чисельності населення і привести їх у відповідність з низьким рівнем смертності, або дозволити рівнем смертності знову зрости. Всі "природні", "природні" заходи з обмеження чисельності населення слідують по другому шляху, ведуть до підвищення смертності. Будь-яке суспільство, яке хоче уникнути подібного результату, повинно добровільно регулювати контур позитивного зворотного зв'язку - знизити темпи приросту чисельності населення [3].

Після довгих дискусій дослідники групи Медоуза назвали стан, при якому чисельність населення і обсяг капіталу підтримуються на постійному рівні, "рівноважним". Рівновага - це баланс або рівність протидіючих сил. У термінах динаміки світової моделі протидіють будуть, з одного боку, сили, що змушують населення і капітал рости (традиційно великі сім'ї, недосконалість заходів, що регулюють народжуваність, високі темпи капіталовкладення), і з іншого - сили, що змушують населення і капітал зменшуватися (нестача продуктів харчування , забруднення навколишнього середовища, високі темпи амортизації). Під "капіталом" тут розуміється загальний фонд капіталу в сфері послуг, промисловості та сільського господарства [8]. Найкраще визначити глобальне рівновагу так: це стан, коли чисельність населення і фонд капіталу залишаються незмінними, а між силами, що змушують їх рости або зменшуватися, підтримується ретельно контрольований баланс.

Чисельність населення і обсяг капіталу - єдині величини, які повинні залишатися незмінними в умовах рівноваги. Будь же вид людської діяльності, що не вимагає великого припливу невідновних ресурсів і не заподіює шкоди довкіллю, може і далі розвиватися нескінченно. Багато заняття, які люди вважають найпривабливішими і приносять справжнє задоволення - навчання, мистецтво, музика, релігія, фундаментальні наукові дослідження, спорт, громадська діяльність - цілком можуть процвітати.

У суспільстві, що досягло стану рівноваги, технічний прогрес буде і необхідний, і бажаний. Це, звичайно, занадто ідеалізована картина глобальної рівноваги. Може виявитися, що прийти до описаного стану неможливо; може статися, що люди Землі виберуть інші суспільні форми. Глобальне рівновагу зовсім не означає кінець прогресивного розвитку людства.

У стані рівноваги не зникнуть труднощі - адже від труднощів не може позбутися жодне суспільство. Рівновага змусить відмовитися від якихось свобод - від народження великої кількості дітей, від безконтрольного споживання ресурсів, але воно принесе нові свободи - звільнить людство від забруднення середовища і перенаселення, від загрози катастрофи світової системи [8].

У короткий історичний мить людина має унікальний запасом знань, навичок, знарядь праці і ресурсів. Він має все, фізично необхідно для створення абсолютно нових форм людської спільноти, яке, будучи стабільним, послужило б багатьом поколінням. Відновити два відсутніх ланки - ось реальна довгострокова мета, яка повинна була привести людське суспільство до рівноваги, і люди можуть досягти цієї мети. Якщо ж цю ціль не поставити і не намагатися її досягти короткострокові інтереси і далі повинні були живити експоненціальне зростання, провідний систему до меж і катастрофи.

Отже, прогноз математичної моделі виявився недвозначним: через 75 років сировинні ресурси будуть вичерпані, а нестача продовольства стане катастрофічною, якщо негайно не звести економічний розвиток світу до простого відтворення та не поставити під жорсткий контроль приріст населення Землі [8].

Сама робота викликала досить широкий громадський резонанс, змусила політиків, економістів, вчених серйозно звернутися до проблем сталого розвитку та майбутнього людства.

Модель Медоуза дала можливість не тільки зробити якісні висновки, але проаналізувати динаміку і темпи наближення до меж росту, виявити інерційність системи, тривалість дії наслідків від прийняття рішень; показала, що необхідно терміново вживати захисні заходи; висвітлила взаємопов'язаність клубка найскладніших проблем, які й донині намагаються вирішувати ізольовано.

Головною причиною критичного ставлення до авторів першої доповіді Римському клубу виявилася запропонована ними програма дій, яка отримала назву концепції "нульового зростання".

Пропонуючи програму, яка засуджує "нестримне зростання", вони тим самим заперечували всякий ріст, розвиток і регулювання змін в динаміці світової економіки. Реально протікають у світі соціальні, політичні, технологічні, економічні та психологічні процеси, багато з яких не були і не могли бути відображені в побудованій моделі, не дозволяли навіть уявити собі, як забезпечити практичний перехід до концепції "нульового зростання". Для аналізу та оцінки цієї стратегії потрібна абсолютно інша модель.

Звичайно, треба враховувати, що автори доповіді не ставили метою обгрунтовувати концепцію "нульового зростання", а бачили в ній, швидше, приблизне рішення, яке вони протиставляли міцно склалися сучасним тенденціям розвитку. І саме нереальність альтернативи разом з неможливістю врахувати структурні зрушення в передкризовий період послабила критичний потенціал роботи в очах фахівців і широкої громадськості.

Положення країн, що розвиваються - фактор, істотний для оцінки реальності концепції "нульового зростання", виявився не врахованим у першій доповіді Римському клубу. Початкові умови здійснення нової стратегії розвитку визначили б величезну нерівномірність, породжуючи дилему: або зупинка зростання увічнить нерівність, або виробництво в країнах, що розвиваються буде рости за рахунок скорочення обсягів виробництва у розвинених країнах.

Доповідь "Межі зростання", що розійшовся більш ніж в п'яти мільйонах екземплярів, поклав початок цілому ряду доповідей Римському клубу, в яких отримали глибоку розробку питання, пов'язані з економічним зростанням, розвитком, навчанням, наслідками застосування нових технологій, глобальним мисленням. Дослідження, що проводяться під егідою Римського клубу, мають на меті не стільки підтвердити те чи інше положення, скільки стимулювати осмислення і обговорення фундаментальних проблем, які зачіпають майбутнє людства. Клуб допоміг народженню багатьох світових і регіональних інститутів, які досліджують гострі насущні завдання, зокрема завдання навчання в цілях розвитку.

У 1992 р. Медоуз і його помічники, випустили нову книгу, дуже вдало названу "За межами зростання", де в стару модель були введені дані за останні 20 років. І з'ясувалося, що основні висновки першої доповіді не змінилися, а екологічна ситуація на Землі стала ще більш критичною [9]. "За межами зростання" включає модель сталого розвитку (були і ще 2 групи моделей нестійкого майбутнього), яка передбачає вкладення коштів у соціальну сферу та послуги, планує зміна культури, менталітету та підвищення рівня життя населення та загального рівня розвитку [3]. Цікавим здається висновок про те, що головна причина зростання населення в злиднях. (Доречно згадати слова покійного прем'єр-міністра Індії, Індіри Ганді, про те, що бідність найгірша форма забруднення навколишнього середовища.)