Теоретичний блок

1. Особливості навчання у фізичному вихованні

Навчання у фізичному вихованні визначається як організований процес передачі і засвоєння системи спеціальних знань і рухових дій, спрямованих на фізичне і психічне удосконалення людини. Його результатом є загальна фізкультурна освіта. Набуття, уточнення і закріплення знань іде паралельно із засвоєнням техніки фізичних вправ та удосконаленням фізичних якостей. Вивчення фізичних вправ передбачає послідовне формування умінь та навичок виконувати окремі рухові дії. При цьому педагог повинен завжди знати, що саме необхідно сформувати в кожному конкретному випадку і якщо таке формування не відбулося, процес навчання не можна вважати завершеним.

Формування рухових умінь і навичок має певні психологічні, функціональні і, як наслідок, дидактичні особливості. Відповідно до природних психофізіологічних процесів, які протікають в організмі, під впливом багаторазового повторення фізичних вправ, що вивчаються, будується педагогічний процес управління формуванням рухових умінь і навичок.

Досягнення поставленої мети і вирішення завдань обумовлюють методику навчання. У зв’язку з цим необхідно підкреслити виключне значення мовної діяльності, у процесі якої діти словесно відтворюють сприйнятий органами відчуттів рух або рухову дію.

Передумовою засвоєння кожної вправи є знання дитини про вправу, її руховий досвід та фізична і психічна готовність до освітньої діяльності. На цій базі можна оволодівати технікою будь-яких рухових дій. При цьому, навчаючи дітей, педагог постійно повинен пам’ятати, що кінцевою метою навчання є використання засвоєних фізичних вправ у повсякденному житті. На рис. 20 представлений механізм вивчення фізичних вправ за Б.Шияном.

Рис. 20. Механізм вивчення фізичних вправ.

2. Рухові уміння і навички

Процес оволодіння руховою дією починається з формування вміння, яке спирається на попередньо отримані знання щодо ви­конання вправи, яка вивчається, та особистий руховий досвід дитини. Механізм формування рухових умінь представлений на рис. 21. Вихователю важливо також знати, що рівень усвідомлення рухової дії, яка вивчається, у різних дітей неоднаковий, і це суттєво позначається на швидкості й якості засвоєння ними вправи та на їх здатності до творчого використання засвоєної вправи в життєдіяльності.

Формування рухових умінь і навичок має певні психологічні, функціональні та, як наслідок, дидактичні особливості. Відповідно до природних психофізіологічних процесів, які протікають в організмі, під впливом багаторазового повторення фізичних вправ, що вивчаються, будується педагогічний процес управління формуванням рухових умінь і навичок. Суттєве значення у формуванні рухової дії має взаємодія, «перенос» навичок, які були сформовані раніше або формуються паралельно. «Позитивний перенос» навичок – це така взаємодія навичок, за якої раніше сформо­вана навичка полегшує формування наступної навички. «Негативний перенос» навичок – це така взаємодія навичок, за якої раніше сформо­вана навичка ускладнює вивчення наступної навички. З фізіологічної точки зору кожна навичка має складну систему умовно-рефлекторних зв’язків між органами почуттів, центральною нервовою системою, м’язами та внутрішніми органами. Процес формування рухової навички умовно розподіляється на три етапи. Щоб засвоєна рухова дія була придатна для використання в життєдіяльності, її необхідно вдосконалювати в нестандартних, екстремальних умовах.

Рис. 21. Механізм формування рухових умінь і навичок.