- •Практикум з теорії та методики фізичного виховання дітей
- •Передмова
- •Інформаційно-методичне забезпечення підготовки студентів до практичних занять із дисципліни
- •Тема 1. Предмет і завдання теорії та методики фізичного виховання. Фізичне виховання в системі освіти. Засоби фізичного виховання
- •Як необхідно використовувати засоби фізичного виховання, щоб досягнути найвищої його ефективності? Яким засобам фізичного виховання належить найбільша питома вага? Чи це обумовлено?
- •Чи всі рухові дії відносять до фізичних вправ? Чи може стати звичайна ходьба на роботу засобом фізичного виховання?
- •Чи можуть ототожнюватись з фізичними вправами трудові та побудові рухові дії?
- •Практичні завдання до заняття
- •2. Джерела виникнення і розвитку теорії фізичного виховання:
- •3. Вихідні поняття теорії фізичного виховання (рис. 4)
- •Теоретичний блок
- •4.Система фізичного виховання та умови її функціонування
- •5. Основні завдання фізичного виховання
- •Засоби фізичного виховання
- •3. Техніка фізичних вправ (рис. 8) та характеристика рухів
- •Характеристики рухів
- •4. Зміст і форма фізичних вправ (рис. 9). Класифікація фізичних вправ
- •5. Вимоги до відбору фізичних вправ для дітей дошкільного віку
- •Практичний блок
- •1. Техніка виконання фізичних вправ Метання предметів на дальність та в ціль способом «із-за спини через плече»
- •Стрибок у довжину з місця
- •Стрибок у висоту з розбігу
- •Стрибок у довжину з розбігу
- •2. Інноваційні оздоровчі технології
- •3. Модель організації процесу фізичного виховання в днз
- •4. Фізичні вправи за ознакою впливу на розвиток фізичних якостей
- •Тема 2. Принципи навчання фізичних вправ
- •Практичні завдання до заняття
- •Теоретичний блок Єдність навчання, виховання та розвитку дітей у процесі фізичного виховання
- •Зміст принципу свідомості та активності
- •Зміст принципу наочності
- •Зміст принципу доступності та індивідуалізації
- •З міст принципу систематичності та послідовності
- •Зміст принципу виховуючого характеру навчання
- •Практичний блок
- •1. Креативність розвиває рухова діяльність (за в. Журавель)
- •1. Психомоторна розминка
- •2. Психокорекційні вправи.
- •3. Заключний етап.
- •2. Конструювання зі спортінвентаря (любомир бейба)
- •Тема 3. Методи навчання фізичних вправ
- •Практичні завдання до заняття
- •Теоретичний блок Класифікація методів навчання фізичних вправ
- •2. Практичні методи
- •3. Метод використання слова
- •Прийоми методу слова
- •Метод демонстрації
- •5. Засоби навчання (за б.Шияном та в. Папушею)
- •Вплив музики на вдосконалення рухових навичок
- •6. Загальні вимоги до підбору і використання методів
- •Практичний блок
- •1. Використання методу демонстрації з дітьми дошкільного віку
- •2. Варіанти розташування обладнання для колового тренування
- •3. Позиції ніг у танцювальних вправах
- •Тема 4. Загальні основи навчання рухових дій
- •Практичні завдання до заняття
- •Заповнити таблицю «Структура процесу навчання рухової дії»:
- •Етапи навчання
- •Теоретичний блок
- •1. Особливості навчання у фізичному вихованні
- •2. Рухові уміння і навички
- •3. Структура процесу навчання рухових дій
- •3.1. Етап розучування рухової дії
- •3.2. Етап засвоєння рухової дії
- •3.3. Етап закріплення рухової дії
- •Практичний блок
- •1. Танцювальні вправи
- •2. Етапи формування рухово-творчих здібностей у дітей старшого дошкільного віку в системі фізичного виховання (за о.В. Чічігіною)
- •3. Вихідні положення при виконані загальнорозвивальних вправ
- •Тема 5. Теоретико-практичні основи розвитку рухових якостей. Методика виховання сили
- •Практичні завдання до заняття
- •1. Соціальна обумовленість виховання фізичних якостей
- •2. Закономірності розвитку рухових якостей Сенситивність
- •Етапність
- •Фазність
- •Перенос розвитку
- •3. Принципи виховання фізичних якостей
- •Засоби розвитку сили
- •Вимоги до виховання сили в дітей дошкільного віку
- •Орієнтовні вправи для розвитку сили основних м’язових груп:
- •Методи виміру розвитку силових здібностей
- •Профілактика травматизму в процесі силової підготовки
- •Практичний блок
- •1. Особливості створення опорних конспектів
- •2. Комплекси вправ для розвитку сили в дітей старшого дошкільного віку
- •3. Комплекси зрв без предметів (за п.П.Буцинською)
- •Тема 6. Методика виховання швидкості та витривалості
- •Практичні завдання до заняття
- •Теоретичний блок
- •«Швидкісний бар’єр», його профілактика та усунення
- •Діагностика швидкості
- •Загальна характеристика витривалості
- •Діагностика витривалості в дітей
- •Практичний блок
- •1. Комплекси для виховання швидкісних здібностей
- •2. Фізкультура на повітрі (за л.Гаращенко)
- •Тема 7. Методика виховання гнучкості та спритності
- •Практичні завдання до заняття
- •Етапи навчання
- •1. Загальна характеристика гнучкості
- •2. Фактори, від яких залежить прояв гнучкості (табл. 15)
- •3. Засоби удосконалення гнучкості
- •4. Вимоги до виховання гнучкості (рис. 39)
- •О рієнтовні вправи для розвитку рухливості в різних суглобах:
- •5. Діагностика гнучкості
- •Нахил тулуба вперед з положення сидячи
- •2.1. Загальна характеристика спритності
- •2.2. Фактори, що визначають спритність (табл. 16)
- •3. Загальні основи методики виховання координаційних здібностей
- •3.1. Здатність до збереження рівноваги
- •3.2. Здатність відчувати ритм
- •3.3. Здатність до довільного розслаблення м’язів
- •5. Діагностика спритності.
- •Човниковий біг (4x9 м)
- •Практичний блок
- •1. Комплекси для виховання спритності
- •2. Вправи для розвитку рівноваги
- •3. Комплекси для виховання гнучкості
- •4. Ігровий стретчинг у фізичному вихованні дітей дошкільного віку (за в.Панченко)
- •Заняття з елементами ігрового стретчингу для дітей середньої групи паперові мандри
- •Хід заняття
- •Вправа «Стрибки через струмок»
- •Крокування з кокосом
- •5. Танцювальні вправи
- •Тема: у гості до ляльок (ігрове заняття)
- •Хід заняття
- •Хід заняття
- •Фізкультурне заняття (з елементами методики м. Єфименка) Тема: в гостях у сонечка
- •Хід заняття
- •2. Приклади рухових вправ на розвиток фізичних якостей.
- •Приклади завдань для самоперевірки
- •2. Чи згодні Ви з наступними твердженнями? Відповідь записується так:
- •2. Так, або 2. Ні тощо.
- •4. До поданих визначень знайдіть відповідний термін.
- •1. З перерахованих визначень оберіть те, що характеризує поняття «принципи виховання»:
- •2. Чи згодні Ви з наступними твердженнями? Відповідь записується так:
- •3. Напишіть назву принципу, якому характерні такі положення:
- •2. Рухове вміння – це …
- •3 Перший етап навчання рухових дій спрямований на:
- •4. Методика навчання на другому етапі спрямована на:
- •У ведмедя у бору
- •Ведмідь у лісі
- •Транспорт
- •Про катрусю і цапка
- •Каруселі
- •Пташки і кіт
- •Мороз та піч
- •Іменинний пиріг
- •Баба віхола
- •Пастух і стадо
- •Займи місце
- •Качечка
- •У лісочку на горбочку
- •Прапорці
- •Рухливі ігри з повзанням і лазінням Птахи і дощ
- •Рибаки і невід
- •Кошенята і цуценята
- •Не дзвони!
- •Діти і вовк
- •Переліт птахів
- •Квочка та курчата
- •Рухливі ігри з киданням та ловінням предметів Лови, кидай, падати не давай!
- •М’яч через сітку
- •Збий булаву
- •Школа м’яча
- •Зайці й вовк
- •Лисиця в курнику
- •Зайчики і ведмідь
- •Жабки і журавлі
- •Горобчики
- •Зайчата, вовк і білочки
- •Лисиця спить
- •Не замочи ніг
- •Рухливі ігри на орієнтування в просторі Знайди, де заховано
- •Дідусь і зайчата
- •Знайди і промовчи
- •Хто вийшов
- •Відгадай за голосом
- •Я веселий чарівник
- •Заняття по фітнесу для дітей старшого дошкільного віку. (за методикою Ефименка м.М).
- •Хід заняття
- •Хід заняття
- •Нестандартне фізкультурне обладнання
2. Етапи формування рухово-творчих здібностей у дітей старшого дошкільного віку в системі фізичного виховання (за о.В. Чічігіною)
В традиційних методиках з фізичного виховання існує схема формування рухового навику: перший етап – прямий показ дорослим зразка руху; другий етап – багаторазове відтворення дітьми цього зразку в одних й тих же умовах з метою утворення міцного рухового стереотипу; третій етап – відтворення засвоєного навику в новій ситуації, де відповідний рух може виконуватися варіативно (Буцинська П.П., Васюкова В.І., Лескова Г.П., Вавилова О.М., Вiльчковський Е.С., Матвєєв Л.П., Пензулаєва Л.І. та ін).. Але на сучасному етапі така методика більш орієнтована на дітей шкільного віку, та не враховує вікові особливості дітей дошкільного віку (швидке психічне та фізичне стомлення від виконання однотипної діяльності з багаторазовим повторюванням).
Найбільш детально методику поетапного навчання руховим іграм розглянув М.М. Єфименко у своїй праці «Театр фізичного виховання». Навчання дітей старшого дошкільного віку рухово-творчим іграм та вправам процес послідовний, який передбачає чергування взаємопов’язаних етапів (рис.1). Етапи –0 це ланки одного ланцюжку, які потрібно втілювати послідовно.
Рис.1. Етапи формування рухово-творчих здібностей.
Порівнюючи два напрями навчання основним рухам та рухово-творчим діям, можна провести паралель та знайти крапки зіткнення. Але є й дуже різні концептуальні положення щодо організації процесу навчання. Розглянемо детальніше етапи формування рухово-творчих здібностей у старших дошкільників.
І етап – рухово-імітаційний – складається з рухових ігор та вправ імітаційного характеру. Дитина орієнтується на рухи та вправи дорослого, тобто дорослий показує як можна зробити цю вправу, але не вимагає від дитини чіткого відтворення свого руху. Він створює у дитини особистісний мотив, щодо виконання певної вправи. Таким чином, у дитини формується особистісний руховий досвід. Творче перетворення рухового еталону здійснюється вже на першому етапі, коли ще не досягнуто його міцного засвоєння. Це повинно бути формуюче, яке перебуває в становленні, вміння. Тому знайомство з новим руховим еталоном подається у вигляді цілісного акту-дії. Дітям необхідно з самого початку сприйняти ціле раніше часткового, що й є ведучою функцією творчої уяви.
Далі можна рухатись двома шляхами: а) самостійне спроба рішення рухового завдання дитиною; б) спроба зробити це разом з дорослим. На початкових етапах становлення особистості дитини головне не те, що робиться дитиною та дорослим, а те, що це робиться разом. Звідси утворюється метод «зробити разом». В.Т. Кудрявцев так охарактеризував цей метод: «Зробити разом’ - означає не просто відтворити новий предмет чи задум, а ще знайти загальний смисл того, що зроблено, робиться та буде робитися. Здобуття загального смислу у сумісній дії веде до відродження нового образу себе, своїх особистісних можливостей як передумови нескінченно різноманітних творчих досягнень у самих різних областях: від гри та навчання до науки та мистецтва». Підтвердження цієї думки можна також знайти у працях Д.Б. Ельконіна, Ш.А. Амонашвілі.
На першому етапі найголовнішим є принцип багатоканальної діяльності, тобто залучення до дії найбільшої кількості аналізаторів дитини. Чим більше каналів активовано, тим яскравіше буде первинний образ, якій пізніше обробиться мозком дитини та перетвориться на особистісний. Щодо розвитку рухово-творчих здібностей, то на цьому етапі доцільно використовувати такий методичний прийом як імітація – психофізичне співвідношення себе та своїх рухів з наданим об’єктом, відтворення його особливих рис поведінки, рухових дій, рис характеру. Об’єкти можуть бути як живі (тварини, птахи, рослини, люди), так і неживі (речі, предмети, явища природи, тощо). За допомогою простого експерименту було встановлено, що на першому етапі у дітей: по-перше, відсутній досвід дій зі спортивним інвентарем; по-друге, обмеженість рухового досвіду; по-третє, у дітей не виникає потреби творчого підходу до фізичної діяльності. Тому дуже важливо навчити дітей оперувати спортивним інвентарем, правильно та обережно діяти на спортивному обладнанні.
ІІ етап – руховий – діти мають вже певний базис основних рухів, досвід оперування спортивним інвентарем та можуть самостійно виконувати вправи без показу дорослим. Цей етап поєднує в собі другий і третій етапи типової методики.
Сформований певний особистісний руховий досвід на цьому етапі збагачується. Діти вдосконалюють свої вміння та навички не багаторазовим повторюванням вправ, а їх різноманітністю, можливістю втілення їх в нових, незвичних умовах. Необхідно використовувати варіативні вправи та способи їх виконання, тобто дитина повинна мати у особистісному досвіді декілька способів, варіантів виконання певного рухового завдання. Завдяки такому підходу рух не відтворюється, а кожен раз будується по новому. М.О. Бернштейн вказував, що рухова вправа – це повторення без повтору.
На другому етапі дорослий не повинен нав’язувати дитині свою точку зору щодо виконання рухового завдання. Спочатку треба запропонувати дитині самостійно виконати завдання, а потім (як альтернативу!) показати правильне, чи більш доцільніше, виконання цієї вправи, вказуючи на переважні моменти (але це відноситься тільки до тих вправ, які не можуть травмувати дитину, або нанести шкоду її фізичному стану). Не треба поспішати надавати дітям допомогу у виконанні, оскільки ще академік М.М. Амосов називав рух «первинним стимулом» для розуму дитини. В дітей старшого дошкільного віку ще нема стійкого стереотипу щодо виконання тієї чи іншої вправи, тому не треба недооцінювати їх кмітливість та оригінальне рішення рухового завдання.
В.Т. Кудрявцев стверджує, що жоден технічний навик дитина нездатна засвоїти без допомоги уяви. Тобто дитина повинна накопичувати сугубо індивідуальний досвід уяви – образ втілення образу, умовної постановки себе на місце того, хто є носієм еталону. А це відбувається саме через рухову гру.
ІІІ етап – рухово-творчий. На цьому етапі діти зштовхуються з необхідністю рішення специфічних проблемно-рухових завдань, завдяки експериментуванню з можливостями свого тіла та відбудовою особистісних рухів. Б. Асафьєв вказує, що дитина, яка відчула радість творчості в самому найменшому ступені, стає другою, чим дитина, яка наслідує актам других.
Щодо розвитку рухово-творчих здібностей у дітей, на третьому етапі під час занять з фізичної культури найбільш доцільне використання одного з прийомів творчого перетворення рухових еталонів - це їх проблематизація. Проблематизація рухових завдань – це дія дитини чи дорослого, яка вносить у руховий еталон елемент незакінченості. Розкрити та втілити в життя цей метод можна завдяки наступним ефективним методичним прийомам: імпровізація, пластичне інтонування, символізація, інверсія.
На третьому етапі під час організації фізичної діяльності дітей з метою формування рухово-творчих здібностей треба додержуватись певних напрямів.
Руховий еталон не повинен пропонуватися дітям у готовому вигляді.
Руховий еталон повинен бути результатом рішення рухово-творчої задачі і він має бути особистісним.
Руховий еталон повинен бути гнучким та розрахованим на втілення в нетипових ситуаціях.
