Загальна характеристика витривалості

Розвиток витривалості на відміну від інших рухових якостей вимагає особливого підходу у зв’язку з певною небезпекою, викликаною негативним впливом великих навантажень на організм дітей 3-6 років. У дитячому віці значна частина енергетичних ресурсів витрачається на розвиток дитини і дуже великі фізичні навантаження можуть негативно позначитися на його організмі.

Застосування великих фізичних навантажень неприпустимо через те, що в цей віковий період відбувається інтенсивне удосконалення тимчасових зв’язків, які регулюють діяльність серцево-судинної, дихальної та інших систем організму. Великі навантаження, які вимагають від організму максимального проявлення своїх функціональних можливостей, можуть заважати правильному формуванню цих умовно-рефлекторних зв’язків. Однією з функціональних особливостей дитячого організму є відносно обмежені можливості максимального споживання кисню при м’язовій діяльності в певний відрізок часу. Ці особливості обумовлені можливостями дихальної та серцево-судинної систем у дошкільників. Однак певна база для розвитку витривалості дітей у наступні роки повинна створюватися у дошкільному періоді їх життя, у плані загально фізичної підготовки дитини.

Рівень витривалості має тісний зв’язок з працездатністю організму людини як у розумовій, так і в фізичній праці. Тому стимулювання розвитку даної якості у дошкільні роки створює певні передумови для підготовки дитини до школи, більш успішного подолання навчальних навантажень, меншої стомлюваності під час уроків і відповідно кращого засвоєння знань. Стосовно до дітей дошкільного віку витривалість розглядається як здатність організму виконувати м’язову роботу невеликої (50% від максимальної) і середньої (60%) інтенсивності. Необхідність розвитку витривалості у дітей дошкільного віку визначається ще й тим, що цілеспрямовані рухи, особливо циклічного типу, допомагають розкрити і розвинути природні задатки дитячого організму: тільки в цей період можливе підвищити рівень максимального споживання кисню, який є найважливішим показником фізичної працездатності людини, показником його аеробних можливостей. Велике значення має розвиток витривалості для формування вольових якостей особистості, рис характеру людини: целеспрямованості, наполегливості, завзятості, сміливості й рішучості, впевненості в своїх силах. Тут фізичні рухи є засобами, які допомагають дітям навчитися долати виникаючі труднощі, мобілізовувати себе, доводячи розпочату справу до кінця. Витривалість до статичних зусиль обумовлюється перш за все діяльністю центральної нервової системи. З віком у дітей збільшується здатність нервової системи тривалий час підтримувати збудження нервових центрів до статичних напружень (рис. 34).

Рис. 34. Види витривалості.

Різні можливості дітей у виконанні певної роботи можна пояснити різним рівнем фізичної витривалості. Зниження ефективності виконання роботи, а з часом і повне її припинення пояснюється тим, що в організації накопичується втома. Втомою називають тимчасове зниження оперативної працездатності, що викликане інтенсивною або тривалою роботою. Втома розвивається поступово (рис. 35).

Рис. 35. Фази та види втоми.

Рис. 36. Вимоги до виховання витривалості в дітей дошкільного віку.