2.2. Фактори, що визначають спритність (табл. 16)

№ п/п	Фактори	Зміст
1.	Здатність людини свідомо сприймати, контролювати рухові завдання; формувати план і спосіб виконання рухів
2.	Рухова пам’ять	Будь-який новий рух чи рухова дія завжди виконується на основі вже існуючих попередніх рухів. Набутий руховий досвід завжди виступає координаційною основою, на якій будується засвоєння нових рухових дій. Чим більший запас рухових комбінацій має дитина, чим більшим обсягом рухових навичок вона володіє, тим вищий у нього рівень розвитку спритності і тим легше її засвоювати нові рухові дії.
3.	Внутрішньо- і міжм’язову координація	Дозволяє успішно управляти силовими, часовими і просторовими параметрами рухів.
4.	Адаптаційні можливості різних аналізаторів відповідно до специфічних особливостей конкретного виду рухової діяльності	Під впливом тренування функції багатьох аналізаторів поліпшуються. Наприклад, заняття спортивними іграми сприяють удосконаленню функцій зорового апарату.

Вимоги до виховання спритності (рис. 41)

3. Загальні основи методики виховання координаційних здібностей

Існує закономірність в розвитку швидкості навчання рухів – чим більше вміє дитина виконувати вправ, тим легше й швидше вона здатна навчитись новому.

Удосконалення спритності стане ефективнішим, якщо процес навчання буде безперервним.

3.1. Здатність до збереження рівноваги

Кожному відхиленню тіла від оптимального положення повинно відповідати відновлююче зусилля дитини шляхом балансування. При цьому якість виконання вправи тим вища, чим меншою є амплітуда балансування. Рівновага (рис. 42) розвивається на основі удосконалення рефлекторних механізмів у процесі дозрівання вестибулярного апарата, тому для удосконалення рівноваги використовують вправи на тренування вестибулярного апарата.

Рис. 42 Загальна характеристика зданості до збереження рівноваги.

3.2. Здатність відчувати ритм

Відчуття ритму – це здатність точно відтворювати і спрямовано управляти швидкісно-силовими і просторово-часовими параметрами рухів.

Удосконалюючи відчуття ритму в дитини, необхідно:

• звертати їх увагу не лише на раціональне переміщення різних частин тіла, але й на послідовність і величину зусиль, на чергування напруження і розслаблення м’язів;

• на початкових етапах удосконалення орієнтуватись на прості вправи, а складні розділяти на частини;

• вибірково удосконалювати окремі елементи ритму (напрямок, швидкість, точність і величину прикладених зусиль тощо);

• використовувати різноманітні світлові та звукові сигнали, що виконують роль ритмолідерів;

• активізувати психічні процеси дітей шляхом застосування ідеомоторного тренування. При цьому необхідно орієнтувати дітей на точне відтворення подумки основних характеристик рухових дій.