Формулювання гіпотез

1. Більшість українців підтримують процес євроінтеграції нашої держави;

2. На думку більшості населення, процес зближення з Європою призведе до покращення життя в Україні;

3. Незначна частина громадян має сумніви щодо правильності обраного країною шляху;

4. З погляду українців процес євроінтеграції призведе до покращення стосунків з Західною Європою та США, однак негативно позначиться на взаєминах з Росією;

5. Україна буде членом ЄС в найближчому майбутньому на думку більшості населення нашої країни.

Інтерпретація основних понять

У геополітиці «інтеграція» означає різноманітні форми об'єднання декількох просторових секторів. Вона може здійснюватися як на основі військової експансії, так і мирним шляхом. Існують декілька шляхів геополітичної інтеграції: економічна, культурна, мовна, стратегічна, політична, релігійна і т.д. Всі вони можуть привести до однакового кінцевого результату - збільшення стратегічного і просторового обсягу блоку.

Європейська інтеграція — це процес політичної, юридичної, економічної (а в деяких випадках — соціальної та культурної) інтеграції європейських держав, у тому числі й частково розташованих в Європі. На даний момент європейська інтеграція досягається в основному за рахунок розширенняЄвропейського Союзу та Ради Європи.

Поняття «європеїзація» означає розбудову в країні соціальної та державної організації за європейським зразком, тобто це величезна кількість реформ і процесів, які необхідно здійснити. Європеїзація не означає зовнішньої спрямованості держави, натомість це - модернізаційний план. Модернізація може реалізовуватися за будь-яким зразком: за європейським, за американським, за японським. Тому європеїзація - це орієнтири, до яких прагне країна, а саме до європейських цінностей. Європеїзація України - це розбудова Європи всередині країни, яка ніяк не пов'язана з геополітичними рішеннями або вступом до зовнішніх спільнот (Не впевнена чи потрібно про цю європеїзацію писати, але без неї якось мало виходить, не солідно)

20. 20. Фінансування охорони праці. Основні принципи і джерела.

Згідно 19 статті Закону України ―Про охорону праці‖: фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці. На підприємствах, в галузях і на державному рівні у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку створюються фонди охорони праці. Такі ж фонди можуть створюватись органами місцевого і регіонального самоврядування для потреб регіону. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах. Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції. На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці. Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України. На підприємстві кошти вказаного фонду використовуються тільки на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві. Кошти галузевих і державного фондів охорони праці витрачаються на здійснення галузевих і національних програм з питань охорони праці, науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, що виконуються в межах цих програм, на сприяння становленню і розвитку спеціалізованих підприємств та виробництв, творчих колективів, науково-технічних центрів, експертних груп, на заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над розв'язанням проблем охорони праці. До державного, регіональних та галузевих фондів охорони праці надсилаються поряд з коштами державного чи місцевих бюджетів, відрахуваннями підприємств та іншими надходженнями кошти, одержані від застосування органами державного нагляду штрафних санкцій до власників, а також кошти від стягнення цими органами штрафу з працівників, винних у порушенні вимог щодо охорони праці.