25. 25. Розкрийте сутність поняття «соціальна група». Обґрунтуйте особливості соціологічного підходу до аналізу груп.

Суспільство - сукупність найрізноманітніших груп. Соціальна група - фундамент людського суспільства, і саме суспільство - теж соціальна група, тільки найбільша. Чисельність соціальних груп на Землі перевищує чисельність індивідів, т.к. одна людина здатна складатися відразу в декількох групах.

Під соціальною групою прийнято розуміти будь-яку сукупність людей, що мають загальний соціальний ознака.

Соціальна група - своєрідний посередник між окремою людиною і суспільством в цілому. Не тільки суспільство в цілому, а й окрема людина живе за законами соціальної групи. Багато особливості людини - здатність до абстрактного мислення, мова, мова, самодисципліна і моральність є підсумком групової діяльності. У групі народжуються норми, правила, звичаї, традиції, ритуали, церемонії, закладається основа соціального життя.

Людина потребує групі і залежить від неї: люди виживають тільки спільно. Уже в первісному суспільстві люди жили соціальними групами: мобільні спільноти первісних мисливців і збирачів чисельністю в 20-30 чоловік, які ведуть бродячий спосіб життя, пересувалися по поверхні планети в пошуках їжі.

Все різноманіття соціальних груп можна класифікувати за різними підставами.

Соціальні групи ділять на:

1. номінальні і реальні;

2. великі і малі;

3. формальні і неформальні;

4. первинні та вторинні. 

Номінальна група - штучно виділена за якоюсь ознакою сукупність людей, реально не мають жодних зв`язків між собою: виборці, покупці прального порошку певної марки, особи з вищою освітою та ін Номінальні групи виділяються для вирішення як наукових, так і практичних завдань. Великі номінальні групи, виділені за соціально значимими ознаками (стать, вік, професія і т.д.), називаються соціальними категоріями. Їх виділяють для цілей статистичного обліку населення та вирішення великих соціально-економічних проблем.

Реальна група - реально існуюча спільність людей, в якій є зв`язки і відносини між членами і яка взаємодіє з іншими групами. Сім`я, клас, спортивна команда, партія, нація - все це реальні групи. Члени реальної групи чітко ідентифікують себе з нею, відчувають свою приналежність до групи і усвідомлюють відміну від інших груп.

Проміжне становище між номінальними і реальними групами займають групи-агрегати, поєднують в собі риси тих і інших. Черга, пасажири поїзда - це групи-агрегати. Для таких груп характерні розмитість кордонів, спонтанність освіти, короткочасність і нестійкість взаємодій. Особливе місце займають такі групи-агрегати, як аудиторія і натовп. Аудиторія - це сукупність людей, об`єднана взаємодією (як правило, одностороннім) з джерелом інформації: лектор - студенти, телеканал - глядачі. Натовп - сукупність людей, об`єднаних в просторово-часових межах деяким загальним інтересом.

В залежності від розмірів виділяють великі і малі соціальні групи.

Великий групою називається велика сукупність людей, не мають між собою безпосередніх контактів, але об`єднаних усвідомленням приналежності до групи, способом життя, загальною психологією, звичаями і традиціями: нація, клас, стан, етнічна спільність.

Малої групою називається нечисленна (2-10 чоловік) спільність людей, об`єднаних спільною діяльністю і знаходяться в безпосередньому особистому спілкуванні: сім`я, дружня компанія, виробнича бригада.

Г. Зіммель вважав, що розмір групи тісно корелює зі ступенем розвитку індивідуальності її представників. Розмір групи прямо пропорційний ступеня свободи, якими користуються її члени: чим менше група, тим згуртовані вона повинна виступати, тим тісніше тримати своїх членів з метою захисту власної цілісності від ворожих впливів зовнішнього середовища. У міру кількісного зростання групи розширюються допустимі межі ідентифікації її членів як таких, отже, зростає ступінь індивідуальної свободи. Збільшення чисельності індивідів у групі, що супроводжується диференціацією її елементів, породжує розумову здатність до асоціації. Так народжується інтелект, здатність свідомості.

За характером внутрішньогрупових відносин соціальні групи діляться на формальні і неформальні.

У формальній групі статус її членів і внутрішньогрупові відносини регламентуються офіційними правилами, взаємодії є безособистісних і функціональними, мета діяльності чітко визначена. Усі види соціальних організацій - формальні групи.

У неформальній групі статус членів і мета діяльності не завжди чітко визначені, взаємодії - міжособистісні і засновані на взаємній симпатії, спільний інтерес або звичкою. Сусіди, друзі, «тусовщики» - це неформальні групи. Неформальні групи можуть існувати як у рамках формальних груп, так і окремо і незалежно від них. Якщо мета формальної групи - задоволення будь-якої суспільної потреби, то неформальна задовольняє потребу її членів у спілкуванні.

Ч. Кулі (1864-1929) запропонував розрізняти первинні та вторинні соціальні групи.

Первинною групою Ч. Кулі називає кооперацію і асоціацію індивідів, безпосередньо взаємодіють один з одним обличчям до обличчя. Це невелике коло людей, що підтримують стійкі тісні відносини, які, як правило, відрізняються інтимністю, взаємною симпатією і розумінням. У первинну групу входять особи, про яких можна сказати: «Ми». Для первинних груп характерні емоційна близькість їх членів, тривалість існування, безпосередні взаємодії. Сім`я, компанія друзів - первинні групи. У первинних групах відбувається початкова соціалізація індивіда, в них найбільш ефективно засвоюються соціальні цінності та норми. Саме тут індивід вперше знаходить почуття соціальної приналежності і засвоює загальні ідеали. Первинні групи «не незалежні від більшого суспільства, але в деякій мірі відображають його дух», в них існує не тільки гармонія, але і суперництво, конкуренція, ворожнеча. Первинні групи складають основу того, що є в людській природі і людських ідеалах універсальним, і «первинність» їх полягає «перш за все в тому, що вони відіграють вирішальну роль у формуванні соціальної природи і ідеалів індивідуума».

У вторинних групах відсутні безпосередньо міжособистісні відносини, її члени пов`язані між собою опосередковано, діяльністю по досягненню спільної мети. Але і всередині вторинних груп люди утворюють групи первинні. Наприклад, для школяра клас може бути первинною групою, а колектив школи - вторинною.

Протягом останніх двохсот років соціологи відзначають тенденцію до послаблення ролі первинних груп у суспільстві. Цей процес виражений в поняттях «масове суспільство» і «занепад громади». У сучасному світі спостерігається панування вторинних груп, але й первинні групи виявилися цілком стійкими і стали важливою сполучною ланкою між особистістю і більш формальною, організаційною стороною життя.

Соціальні групи виконують важливі для кожного індивіда соціальні ролі.

1. Інструментальна роль групи: групи утворюються заради виконання певної роботи, це робочі групи, колективи. У соціальній групі виникає «синергетичний ефект» - ефект множення зусиль.

2. Експресивна роль групи: групи мають можливості задовольнити прагнення членів груп до соціального схвалення, повазі та довірі. Такі групи утворюються стихійно при порівняно невеликій дії ззовні. Це компанії друзів, спільно проводять дозвілля. Інструментальні групи часто виконують і експресивні функції, а експресивні групи в певному сенсі теж можна вважати інструментальними, оскільки вони створюються з певною метою - для отримання задоволення від людського спілкування.

3. Підтримуюча роль групи. Люди об`єднуються в групи також і для отримання матеріальної і духовної підтримки, ослаблення неприємних відчуттів.

До особливостей підходу я не підібрала інфи, але знайшла про суспільство в цілому, тому думаю, що це можна віднести і до соц.. груп:

В соціологічному знанні можна виділити макросоціологічний і мікро соціологічний підходи. Макро і мікросоціологія — два рівні соціологічного аналізу, соціологічних узагальнень.

Макро-соціологічний підхід виходить з того, що лише аналізуючи суспільство як цілісність, можна зрозуміти особистість. Макро-соціологія — рівень соціологічного аналізу цілих суспільств, соціальних структур і систем, фундаментальних соціальних закономірностей і процесів (структурний функціоналізм, еволюціонізм, теорія конфліктів тощо). Базові поняття цього рівня — суспільство, соціальна система, клас, влада і т.п.

Мікро-соціологічний підхід — це прагнення охопити цілісність соціального життя, вивчаючи інтеракцію, тобто соціальну взаємодію індивідів. Мікросоціологія — рівень соціального аналізу, заснований на вивченні безпосередніх міжособистісних взаємодій повсякденного рівня, на відносинах в групі (символічний інтеракціонізм, етнометодологія та ін.). Базові поняття цього рівня — соціальна група, групова динаміка, лідерство і таке інше.