36. 36. Мікроклімат робочої зони. Вплив параметрів мікроклімату на організм людини.

Для того щоб фізіологічні процеси в організмі людини проходили нормально, температура

його тіла повинна бути постійною (незмінною). Надлишкова теплота, яка виділяється організмом

людини в процесі праці, повинна відводитись у навколишнє середовище. Співвідношення між

кількістю цієї теплоти та охолоджуючою здатністю навколишнього середовища зумовлює

тепловий комфорт. У разі відхилення параметрів мікроклімату від комфортних в організмі

людини відбуваються процеси, спрямовані на терморегуляцію. Вони відбуваються під контролем

центральної нервової системи і забезпечують рівновагу між організмом людини та навколишнім

середовищем. Розрізняють хімічну та фізичну терморегуляцію. Значне відхилення параметрів

мікроклімату від оптимальних або допустимих може спричинитися до ряду фізіологічних

порушень в організмі людини, до різкого зниження її працездатності і навіть до професійних

захворювань.

Зниження температури навколишнього середовища за всіх інших однакових умов

призводить до зростання тепловіддачі шляхом конвекції та випромінювання і може зумовити

переохолодження організму. Підвищення швидкості руху повітря погіршує самопочуття, оскільки

сприяє підсиленню конвективного теплообміну та процесу тепловіддачі при випаровуванні поту.

При підвищенні температури повітря мають місце зворотні явища. При температурі

повітря понад 30С працездатність людини починає падати. За такої високої температури

практично все тепло, що виділяється, віддається у навколишнє середовище при випаровуванні

поту. При підвищенні вологості піт не випаровується, а стікає краплинами з поверхні шкіри.

Недостатня вологість призводить до інтенсивного випаровування вологи зі слизових

оболонок, їх пересихання та розтріскування, забруднення хвороботворними мікробами.

Вода та солі, котрі виносяться з організму людини з потом, повинні заміщуватися,

оскільки їх втрата призводить до згущення крові та порушення діяльності серцево-судинної

системи.

Зневоднення організму на 6% викликає порушення розумової діяльності, зниження

гостроти зору. Зневоднення на 15…20% призводить до смертельного наслідку.

20

Втрата солі позбавляє кров здатності утримувати воду, що викликає порушення діяльності

серцево-судинної системи. За високої температури повітря та при дефіциті води в організмі

посилено витрачаються вуглеводи, жири, руйнуються білки.

Для відновлення водяного балансу рекомендується вживати підсолену (0,5% NаCl) воду

(4…5 л на людину за зміну.

Тривалий вплив високої температури у поєднанні зі значною вологістю може призвести до

накопичення теплоти в організмі і до гіпертермії – стану, при котрому температура тіла

піднімається до 38…40С. При гіпертермії, як наслідок, тепловому ударі спостерігається

головний біль, запаморочення, загальна слабкість, спотворення кольорового сприйняття, сухість у

роті, нудота, блювання, потовиділення. Пульс та частота дихання прискорюється, в крові зростає

вміст азоту та молочної кислоти. Спостерігається блідість, посиніння шкіри, зіниці розширені,

часом виникають судоми, втрата свідомості.

За зниженої температури, значної рухомості та вологості повітря виникає

переохолодження організму (гіпотермія). На початковому етапі впливу помірного холоду

спостерігається зниження частоти дихання, збільшення об‘єму вдиху. За тривалого впливу холоду

дихання стає неритмічним, частота та об‘єм вдиху зростають, змінюється вуглеводний обмін.

З‘являється м‘язове тремтіння, при котрому зовнішня робота не виконується і вся енергія

тремтіння перетворюється в теплову. Це дозволяє протягом деякого часу затримувати зниження

температури внутрішніх органів.

Вологість повітря зумовлюється вмістом у ній водяної пари. Відносна вологість B - це

відношення абсолютної вологості A до максимальної M :

100%

A

B

M

  .

Абсолютна вологість - це маса водяної пари, яка міститься в даний момент у повітрі.

Максимальна вологість повітря - максимально можливий вміст водяної пари в повітрі за

даної температури.

Підвищення вологості повітря (понад 75%) у поєднанні з низькими температурами значно

впливає на охолодження, а в поєднанні а високими температурами сприяє перегріву організму.

Людина починає відчувати рух повітря за швидкості 0,1 м/с. Незначне переміщання

повітря за звичайних температур сприяє доброму самопочуттю. Великі швидкості повітря,

особливо за низьких температур, збільшують теплові втрати організму та сприяють сильному

його охолодженню.

Теплові випромінювання від нагрітих предметів та устаткування значно впливають на

створення несприятливих мікрокліматичних умов у виробничих приміщеннях. Крім того, теплові

(інфрачервоні) випромінювання також впливають на організм людини. Ефективність такого

впливу залежить від густини потоку енергії інфрачервоних випромінювань, довжини хвилі,

тривалості і зони (області) впливу. Останній може бути загальним і локальним.

У разі тривалого перебування людини в зоні теплового випромінювання підвищується

температура тіла та діяльність серцево-судинної системи органів дихання, потовиділення,

відбувається втрата потрібних організмові солей, вітамінів, погіршується харчування тканин

організму. Енергія випромінювання, як і безпосередній контакт з нагрітими до високих

температур предметами, устаткуванням, матеріалами та виробами (кондукція) можуть викликати

теплові опіки.

Небезпека теплового впливу на організм людини оцінюється густиною потоку енергії

інфрачервоних випромінювань. Повітря для інфрачервоних випромінювань теплопрозоре.

Інтенсивність теплового опромінювання людини від нагрітих поверхонь технологічного

устаткування, освітлювальних приладів, інсоляції на постійних і непостійних робочих місцях не

повинна перевищувати 35 Вт/м2 у разі опромінення 50% поверхні тіла і 70 Вт/м2 - у разі

опромінення від 25 до 50% та 100 Вт/м2 - у випадку опромінення до 25% поверхні тіла.

Інтенсивність теплового опромінювання працюючих від відкритих джерел (нагрітий метал,

скло, ―відкрите‖ полум'я тощо)не повинна перевищувати 140 Вт/м2, при цьому опроміненню не

повинно підлягати більше 25% поверхні тіла, і обов'язковим є використання засобів захисту

обличчя та очей.

21

За наявності теплового опромінювання температура повітря не повинна перевищувати наведених в табл.1 верхніх меж оптимальних значень для теплого періоду року; на непостійних робочих місцях - верхніх меж допустимих значень для постійних робочих місць.

Крім цих основних параметрів мікроклімату, слід враховувати атмосферний тиск, який впливає на парціальний тиск основних складових повітря (кисню та азоту, наприклад) і впливати таким чином на процес дихання людини. Життєдіяльність людини може відбуватися в широкому діапазоні змін тиску. Але для здоров'я людини небезпечна швидка зміна тиску відносно нормального значення. Тоді це викликає хворобливе відчуття.

Водночас є спеціальні види робіт (кесонні, наприклад), при виконанні яких атмосферний тиск нормується.

У випадку дії на повітряне середовище радіоактивного, рентгенівського та ультрафіолетового випромінювань, при термоемісії, фотоефекті та інших технологічних процесах, в залах електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), в приміщеннях з дисплеями та інших випадках необхідно контролювати іонізацію повітря робочої зони. Іонізація повітря - це процес перетворення нейтральних атомів і молекул повітряного середовища в електричне заряджені іони (частки).

Санітарно-гігієнічними нормами СН 2152-80 регламентуються кількість іонів позитивної та негативної полярності в 1 см3 повітрі. Так, мінімально необхідна кількість іонів позитивної полярності повинна бути не менш як 400, а негативної - 600; оптимальна кількість іонів позитивної полярності - 1500...3000; негативної полярності - 3000...5000; максимально допустима кількість іонів кожної з полярностей - 50000. Відхилення кількості іонів в повітрі робочої зони від указаних норм створює загрозу здоров'я працюючих.