89. 89. Проаналізуйте поняття «репрезентативність вибірки в соціологічному дослідженні».

вероятность попасть в выбороч­ную совокупность.

Сущность выборочного метода заключается в том, чтобы по свойствам части (выборки) судить о численных характеристиках целого (генеральной совокупности), по отдельным группам эле­ментов — об их общей совокупности, которая иногда мыслится как совокупность неограниченно большого объема. Основу выбороч­ного метода составляет та внутренняя связь, которая существует в популяциях между единичным и общим, частью и целым.

Репрезентативной выборкой в социологии считается такая вы­борочная совокупность, основные характеристики которой полно­стью совпадают (представлены в той же пропорции или с той же частотой) с такими же характеристиками генеральной совокупно­сти. Только для этого типа выборки результаты обследования час­ти единиц (объектов) можно распространять на всю генеральную совокупность. Необходимое условие для построения репрезентатив- ной выборки — наличие информации о генеральной совокупности, т.е. либо полный список единиц (субъектов) генеральной совокупности, либо информация о структуре по характеристикам, существенно влияющим на отношение к предмету исследования.

Под репрезентативностью в социологии понимают такие свой-ства выборки, которые позволяют ей выступать на момент опро- са моделью, представителем⁶ генеральной совокупности. Иными словами, репрезентативная выборка представляет собой микро-косм, меньшую по размеру, но точную модель генеральной сово-купности, которую она должна отражать (по значимым для иссле-дования параметрам). В той степени, в какой выборка является репрезентативной, выводы, основанные на изучении этой выбор-

89

ки, можно без всяких опасений считать применимыми к исход­ной совокупности. Такое распространение результатов в зарубеж­ной литературе называют генерализуемостью⁷.

Репрезентативным считается такое исследование, при котором отклонение в выборочной совокупности по контрольным призна­кам не превышает 5%. Практика работы социологов позволяет с достаточной надежностью проводить репрезентативные опросы, руководствуясь элементарными правилами. При пилотажном оп­росе небольшой генеральной совокупности (например, в рамках факультета численностью до 100—250 чел.) репрезентативным бу­дет сплошное анкетирование. В масштабах вуза достаточно будет опросить 25% от общего числа студентов.

Как только социолог определился с тем, кого он хочет опро­сить, он определил основу выборки. После чего решается вопрос о типе выборки.

90. 90. Розкрийте сутність соціології капіталізму м. Вебера.

91. 91. Визначте специфіку використання експерименту в соціологічних дослідженнях, його можливості і межі застосування.

Експеримент — зміна або відтворення явища з метою вивчення його у найсприятливіших умовах. Даний метод спирається на точний облік незалежних змінних, які впливають на залежні змінні. Характерна риса експерименту — заплановане втручання людини у досліджуване явище, можливість його відтворення за різних умов. З допомогою експерименту отримують інформацію, недоступну для інших методів. Науково обґрунтований експериментальний метод розвивався переважно у природничих науках. Там він отримав і класичне тлумачення своїх суттєвих ознак, методологічних засад. Такі суспільні науки, як педагогіка, соціальна психологія, соціологія, експериментальний метод дослідження, стали використовувати значно пізніше. Експериментальні дослідження мають великі можливості щодо вироблення теорії та оновлення практики. Багато вчених позитивно ставляться до застосування експериментального методу в соціології, хоча нерідко висловлюються щодо незадовільного стану теоретичного і методологічного обґрунтування соціально-наукового експерименту. Незважаючи на визнання високої пізнавальної ролі експерименту, він поки що недостатньо широко застосовується у соціологічних дослідженнях. Експеримент у соціології—це спосіб одержання інформації щодо кількісних і якісних змін показників діяльності і поведінки соціального об'єкта внаслідок впливу на нього деяких керованих і контрольованих чинників (змінних). Соціальний експеримент виконує дві основні функції: а) перевірка наукової гіпотези щодо причинних зв'язків між явищами; б) досягнення певного ефекту в практично-перетворювальній діяльності. У першому випадку дослідник створює чи відшуковує певну ситуацію, приводить у дію гіпотетичну причину і спостерігає ,за змінами подій, фіксує їх відповідність чи невідповідність припущенням, гіпотезам. Специфіка експерименту в конкретному соціологічному дослідженні як методу одержання соціальної інформації полягає в особливостях об'єкта дослідження, яким є люди, що можуть усвідомлювати себе, свої відносини із зовнішнім світом, пізнавати його, будувати теорії і плани. Ще однією особливістю експерименту у соціології є якісно вищий рівень причинної залежності соціальних явищ. Це виявляється в значно більшій, ніж у природно-науковому експерименті, кількості змінних, що детермінують дане соціальне явище. Особливістю експерименту як методу одержання соціальної інформації є те, що він передбачає вироблення гіпотези щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між досліджуваними явищами або щодо характеру якого-небудь механізму колективної чи індивідуальної діяльності, виведеної логічним шляхом на основі теоретичних і емпіричних даних. Методологічною основою експерименту у соціологічному дослідженні є концепція соціального детермінізму. А основна теоретична проблема експериментального методу полягає у визначенні значущих змінних, що детермінують це явище. Змінна, спрямованість або інтенсивність дії якої соціолог визначає відповідно до заздалегідь розробленої програми, називається керованою. Ця змінна буде контрольованою, якщо її якісні чи кількісні зміни, а також напрям її впливу здійснюються у заданих соціологом межах. Керована і контрольована дослідником змінна називається незалежною. Незалежна змінна виявляється як експериментальний фактор (експериментальна змінна). Нею може бути новий для даного соціального об'єкта чинник, введений соціологом, або один з існуючих чинників об'єкта, керований і контрольований соціологом. Чинник, змінну якого визначає незалежна змінна, називається залежною змінною. При проведенні експерименту важливим є ретельний соціологічний аналіз впливу чинників на його процес і результати. Він допомагає об'єктивно оцінити результати експерименту і прийняти рішення: а) щодо поширення соціальної інновації на більш широкий об'єкт; б) щодо суттєвої зміни умов експерименту з подальшою апробацією; в) щодо відмови від запрограмованого варіанту оптимізації соціального процесу. Негативний результат соціального експерименту може бути спричинений не тільки впроваджуваною інновацією, а й іншими побічними чинниками. При цьому важливо забезпечити можливість принципової зворотності змін. Експеримент у соціологічних дослідженнях завжди пов'язаний із значними труднощами і вимагає від експериментатора не тільки належного володіння технікою його проведення, а передусім уміння правильно його спланувати (сконструювати загальну гіпотезу, обрати логічну схему, яка визначає характер процедур і порядок різних етапів експерименту, скласти репрезентативну вибірку дослідження тощо). На достовірність і надійність отриманих даних впливає й особистість експериментатора, його вміння працювати з об'єктом дослідження а також добровільна згода досліджуваних на участь у експерименті. Умовою успішного проведення експерименту є неухильне дотримання положень і правил щодо його постановки і реалізації. З наукової точки зору ретельно підготовлене і проведене експериментальне дослідження має велике значеня. Воно виявляє найбільш суттєві детермінанти процесів розвитку і їх дій, а водночас! найефективніші можливості управління ними. Тому соціальні експериментальні дослідження мають практичне значення, оскільки спроможні безпосередньо з'ясувати зміни відповідних соціальних і психічних процесів, а також можливості управління ними.

Експеримент є досить своєрідним і складним  методом отримання первинної  соціологічної  інформації. Слово  “експеримент”  походить  від  латинського “experimentum” – спро-ба, дослід.  Експеримент у соціологічних  дослідженнях – це засіб здобуття інформації про кількісну й якісну зміну показників діяльності  та поведінки  соціального об’єкта, внаслідок  впливу на нього деяких чинників (змінних), що управляються та контролюються.

Змінна, що управляється та контролюється дослідником, називається незалежною, вона визначається як експериментальний чинник (експериментальна змінна), або факторна характеристика.

Чинник, зміна якого визначається незалежною змінною, зветься залежною  змінною, або  контрольною характеристикою.

Незалежна змінна повинна відбиратися так, щоб її легко було спостерігати та вимірювати.

Проведення експерименту дозволяє отримати унікальну інформацію, яку неможливо здобути іншими методами. Так, прогнозування ефективності правової  новели, що припускається, може бути здійснено саме за допомогою експерименту.

Соціальний експеримент виконує дві функції: досягнення ефекту у практично-перетворювальній діяльності та перевірка наукової гіпотези. У кінцевому випадку процедура експериментування цілком зосереджена на пізнавальному результаті. Експеримент  виступає  як  найсильніший  засіб  перевірки пояснювальної гіпотези. У першому ж випадку експеримент націлений на отримання практичного ефекту  управ-ління соціальною системою. Пізнавальні результати в цьому разі виступають тут побічним продуктом управлінського  ефекту.

Основні ознаки соціального експерименту:

– втручання  в систему  об’єктивної реальності;

– планомірне введення відносно ізольованого експериментального фактора, його варіація, можлива комбінація з іншими  факторами;

– планомірний контроль за  всіма суттєвими  детермінуючими  факторами;

– ефекти  зміни залежних  змінних  повинні  бути  виміряні  та  однозначно зведені  до  впливу  незалежних   змінних (експериментального фактора).

Застосування експериментального методу в досліджен-ні  соціальних явищ, у тому числі права та процесів суспільного життя, означає  використання всіх основних принципів наукового експериментування у вивченні соціальних явищ.

Однак при вивченні соціальних об’єктів не завжди  можна застосовувати експериментальний метод. Існує ціла  низка чинників, які обмежують  використання експерименту в дослідженні  соціальних  процесів.

Насправді, експеримент має передумовою зміну вже  сталих зв’язків та відносин, певне  підпорядкування  відомих  видів  діяльності  та поведінки  соціальних  груп цілям самого  експерименту. З іншого боку, суспільне життя допускає не всі  зміни, а тільки ті, які не порушують закономірного функціонування соціальної системи в цілому,  не  зачіпають матеріальні, духовні та  інші інтереси людей. Таким чином, межі застосування експерименту визначаються протиріччям між суттю самого експерименту  як  наукового  методу  та  особливостями соціального життя, в якому використовується  експеримент.

Отже, експериментально можуть вивчатися тільки ті об’єкти, експериментальне управління якими  не  спричинить  порушення  функціонування  системи діяльності та поведінки людей, а також які у випадку  негативних  результатів призведуть до мінімальних утрат. 

По логической структуре доказательства гипотез различают линей ный (последовательный) и параллельный эксперимент. Линейный эксперимент проводится без контрольных групп и основан на срав нении состояния контролируемых и зависимых переменных до и после экспериментального воздействия. Он отличается тем, что анализу подвергается одна и та же группа, являющаяся и контрольной (ее пер­воначальное состояние), и экспериментальной (ее состояние после изменения одной или нескольких характеристик). Иными словами, еще до начала эксперимента четко фиксируются все контрольные, факторные и нейтральные характеристики объекта. После этого из­меняются факторные характеристики группы (или условия ее функ­ционирования), и по истечении определенного, заранее заданного вре­мени вновь измеряется состояние объекта по его контрольным харак­теристикам. Очень важно, чтобы в процессе линейного эксперимента было исключено воздействие на объект анализа мешающих факторов.

Параллельный эксперимент предполагает использование конт­рольных групп, в которых состояние независимых и зависимых пере­менных измеряется параллельно с их состоянием в эксперименталь­ной группе, причем экспериментальные воздействия в контрольной группе не производятся. Состав групп должен быть идентичен по всем контрольным, а также по нейтральным характеристикам, которые могут повлиять на исход эксперимента (в первую очередь это соци­ально-демографические признаки). Характеристики контрольной группы остаются постоянными в течение всего периода эксперимен­та, а экспериментальной — изменяются. По итогам эксперимента кон­трольные характеристики двух групп сравниваются и делается вывод о причинах и величине произошедших изменений. В зависимости от активности экспериментатора различают актив­ные и пассивные эксперименты. Первый предусматривает целенаправ­ленное изменение изучаемой ситуации за счет введения контроли­руемой переменной, являющейся гипотетической причиной состо­яния зависимой переменной. Экспериментатор прибегает к управленческому воздействию на изучаемый объект: вводятся новая форма оплаты труда, скользящий график выходных дней, система контроля качества и т.д. Пассивный эксперимент характеризуется подбором в естественных условиях объектов, обладающих нужным экспериментатору сочетанием переменных. Например, при изучении связи между качеством служебных инструкций и успешностью де­ловых взаимоотношений между членами первичных трудовых кол­лективов, связанных отношениями партнерства, могут быть подо­браны коллективы-партнеры, отличающиеся качеством должностных инструкций и выравненные по другим переменным, которые влия­ют на взаимоотношения этих коллективов (стаж работы руководи­телей и рядовых сотрудников, уровень квалификации и т.д.). Эксперимент «экс-пост-фактум» предусматривает реконструк цию действия гипотетической причины от настоящего к прошло му. Известен эксперимент «экс-пост-фактум», проведенный в США (в 1930-х гг.), по изучению влияния уровня образования выпускников школ на экономическую адаптацию в обществе в период самостоятельной жизни. Мысленным экспериментом называют специальную технологию интерпретации полученной информации об изучаемом объекте, исключающую вмешательство исследователя в процессы, проис ходящие в объекте. За характером об’єктів та явищ, що вивчаються в експерименті: технологічні, соціометричні тощо. Технологічний експеримент спрямований на вивчення елементів технологічного процесу (продукції, обладнання, діяльності робітників тощо) або процесу в цілому. Соціометричний експеримент використовується для вимірювання існуючих міжособистісних соціально-психологічних відносин у малих групах з метою їх подальшої зміни. 4 За структурою об’єктів та явищ, що вивчаються в експерименті: прості та складні. Простий експеримент використовується для вивчення простих об’єктів, які мають у своєму складі невелику кількість взаємозв’язаних та взаємодіючих елементів, що виконують прості функції. У складному експерименті вивчаються явища або об’єкти з розгалуженою структурою та великою кількістю взаємозв’язаних та взаємодіючих елементів, що виконують складні функції. 5 За способом формування умов проведення експерименту: природні та штучні. Природні експерименти характерні для біологічних, соціальних, педагогічних, психологічних наук, наприклад, при вивченні соціальних явищ (соціальний експеримент) в обставинах, наприклад, виробництва, побуту тощо.

Штучні експерименти широко використовуються в багатьох природничонаукових або технічних дослідженнях. У цьому випадку вивчаються явища, що ізольовані до потрібного стану, для того щоб оцінити їв в кількісному та якісному відношеннях. 6 За організацією проведення експерименту: лабораторні, натурні, польові, виробничі, відкриті або закриті тощо. Лабораторні досліди проводять з використанням типових приладів, спеціальних моделюючих установок, стендів, обладнання тощо. Натурний експеримент проводиться в природних умовах та на реальних об’єктах. Залежно від місця проведення натурні експерименти поділяють на виробничі, польові, полігонні тощо. Експерименти можуть бути відкритими та закритими. Такі типи експериментів значно поширені в психології, соціології, педагогіці. У відкритому експерименті його завдання відкрито пояснюються тим, хто досліджується, у закритому – для одержання об’єктивних даних завдання експерименту приховуються. 7 За характером взаємодії засобу експериментального дослідження з об’єктом дослідження: звичайні та модельні. Звичайний (класичний) експеримент включає експериментатора, об’єкт або предмет експериментального дослідження та засоби, за допомогою яких проводиться експеримент. Модельний експеримент базується на використанні як об’єкта, що досліджується, моделі, яка може не тільки заміщувати в дослідженні реальний об’єкт, але і умови, в яких він вивчається. 8 За типом моделей, що досліджуються в експерименті: матеріальні та розумові. Матеріальний експеримент є формою об’єктивного матеріального зв’язку свідомості з зовнішнім світом. У матеріальному експерименті використовуються матеріальні об’єкти дослідження. Розумовий (ідеалізований, уявний) експеримент є однією з форм розумової діяльності суб’єкта, у процесі якої в його уяві відтворюється структура реального експерименту, тобто засобами розумового експерименту є розумові моделі (чуттєві образи, образно-знакові моделі, знакові моделі). 9 За величинами, що контролюються в експерименті: пасивні та активні. Пасивний експеримент передбачає вимірювання тільки вибраних показників (параметрів, змінних) в результаті спостереження за об’єктом без втручання в його функціонування. Активний експеримент пов’язаний з вибором спеціальних вхідних сигналів (факторів) та контролює вхід та вихід системи, що досліджується. 10 За числом факторів, що варіюються в експерименті: однофакторні та багатофакторні. Однофакторний експеримент передбачає: виділення необхідних факторів; стабілізацію факторів, що заважають; почергове варіювання факторів, що цікавлять дослідника. Стратегія багатофакторного експерименту полягає в тому, що варіюються всі змінні відразу, і кожний ефект оцінюється за результатами всіх дослідів, що були проведені в даній серії досліджень. 11 За метою дослідження: перетворюючі, констатуючі, контролюючі, пошукові, вирішальні. Перетворюючий (творчий) експеримент включає активну зміну структури та функцій об’єкта дослідження у відповідності до висунутої гіпотези, формування нових зв’язків та відносин між компонентами об’єкта або між досліджуваним об’єктом та іншими об’єктами. Констатуючий експеримент використовується для перевірки відповідних передбачень. У процесі такого експерименту констатується наявність визначеного зв’язку між впливом на об’єкт дослідження та результатом. Контролюючий експеримент зводиться до контролю за результатами зовнішніх впливів на об’єкт дослідження з урахуванням його стану, характеру впливу та ефекту, що очікується. Іноді виникає необхідність провести пошукові експериментальні дослідження. Вони необхідні в тому випадку, якщо виникають труднощі в класифікації всіх факторів, що впливають на явище, яке вивчається внаслідок відсутності достатньої кількості попередніх даних. Вирішальний експеримент ставиться для перевірки справедливості основних положень фундаментальних теорій у тому випадку, коли дві або декілька гіпотез однаково узгоджуються з багатьма явищами. Така узгодженість призводить до труднощів у визначеності правильності гіпотез. Вирішальний експеримент відповідає на питання «так чи ні?».

Социальный эксперимент - метод изучения социальных явлений и процессов, осуществляемый путем наблюдения за изменением социального объекта под воздействием факторов, которые контролируют и направляют его развитие. Социальный эксперимент предполагает:

- внесение изменений в сложившиеся отношения;

- контроль за влиянием изменений на деятельность и поведение личности и социальных групп;

- анализ и оценку результатов этого влияния.

Эксперимент в социологии - это метод сбора и анализа эмпирических данных, направленный на проверку гипотез относительно причинных связей между социальными явлениями. В реальном эксперименте эта проверка проводится путем вмешательства экспериментатора в естественный ход событий: он создает или находит определенную ситуацию, приводит в действие гипотетическую причину и наблюдает за изменениями в ситуации, фиксирует их соответствие или несоответствие выдвинутой гипотезе.

Социальным экспериментом называют способ получения информации о наличии причинно-следственных связей между показателями функционирования, деятельности, поведения социального объекта и воздействующими на него некоторыми управляемыми и контролируемыми факторами.

Основными признаками социального эксперимента являются:

- активное вмешательство исследователя в систему изучаемых явлений;

- планомерное введение относительно изолированного экспериментального фактора, его вариация, возможная комбинация с другими факторами;

- планомерный контроль за всеми существенными детерминирующими факторами;

- эффекты изменения зависимых переменных должны быть измерены и однозначно сведены к влиянию независимых переменных (экспериментального фактора).

Структура социального эксперимента может быть представлена следующим образом:

1. Экспериментатор. Это обычно исследователь или группа исследователей, которые разрабатывают и проводят эксперимент.

2. Экспериментальный фактор (или независимая переменная) - условие или система условий, которые вводятся социологом. Независимая переменная должна быть, во-первых, управляемой, т.е. ее направление и интенсивность действия должны находиться в соответствии с программными установками; во-вторых, контролируемой, если ее качественные и количественные характеристики раскрываются в пределах программы эксперимента.

3. Экспериментальная ситуация - ситуация, которая создается в соответствии с программой исследования для проведения эксперимента. В условия экспериментальной ситуации не включается экспериментальный фактор.

4. Экспериментальный объект - это группа лиц, согласившихся участвовать в экспериментальном исследовании

Данный метод наиболее эффективен для проверки объяснительных гипотез. Он позволяет установить наличие или отсутствие воздействия определенного фактора (их некоторой совокупности) на исследуемый объект, т.е. обнаружить причинно-следственные связи.

Мы рассмотрим натурный полевой эксперимент, который играет роль не только метода сбора информации, но и особой социальной технологии, способа сознательного регулирования социальных процессов. Проведение таких экспериментов требует от исследователей большой осторожности и повышенной ответственности. Ошибки в их организации и реализации не только снижают качество социологической информации, но и вредны для практики социальной жизни, а иногда губительны для тех социальных систем, естественное функционирование которых нарушено непродуманным вмешательством экспериментатора. Делать эксперимент следует не всегда, когда хочется, а лишь тогда, когда есть уверенность, что его позитивный эффект превысит негативный, когда он тщательно спланирован и до мельчайших подробностей продуман. В большинстве случаев к нему нельзя приступать без получения согласия тех людей, на которых он окажет непосредственное влияние.

Социальный эксперимент выполняет две основные функции: достижение эффекта в практически-преобра­зовательной деятельности и проверка научной гипотезы. В последнем случае процедура экспериментирова­ния целиком сосредоточена на познавательном результате. Эксперимент выступает в качестве самого силь­ного способа проверки объяснительной гипотезы. В первом же случае эксперимент нацелен на получение практического эффекта управления некоторыми процессами. Познавательные результаты представляют здесь побочный продукт управленческого эффекта.

Экспериментальный поиск эффективных приемов управления опасно смешивать с тем, что мы обычно на­зываем передовым опытом.

Проведение социального эксперимента предполагает использование ряда других методов (наблюдения, опроса, анализа документов), т.е. в ходе прикладного социологического исследования эксперимент может сочетаться со всеми другими методами. Он применяется во всех общественных науках и как один из ведущих методов социальной технологии широко распространен в общественной практике.

В связи с тем, что ведущие социологи своего времени (Дж.С.Миль, О.Конт, М.Вебер) отрицали возможность применения экспериментального метода в изучении социальных явлений, мотивируя это тем, что последние для этого слишком сложны и изменчивы и однозначная интерпретация поведения человека или социальной общности невозможна, эксперимент как метод эмпирического исследования начал активно применяться лишь с 20-х годов нынешнего века. И по сегодняшний день эксперимент в социологии достаточно сложен по той простой причине, что организационные проблемы, связанные с проведением эксперимента, достаточно сложны и хлопотливы, а многие социальные процессы по сей день мало изучены для выдвижения объяснительных гипотез.

Исходя из этих трудностей, некоторые исследователи вообще отрицают возможность экспериментального метода в социологии, многие оставляют ему значение второстепенного, вспомогательного метода. Подобное отношение отражается в исследовательской практике: экспериментальных социологических исследований произведено крайне мало. Естественно, что эксперимент в той форме, в какой он применяется в естественных науках, в социологии невозможен. Но это не означает, что следует отказаться от проведения исследований, направленных на эмпирическое доказательство объяснительных гипотез. Для повышения степени научной обоснованности результатов подобного исследования необходимо проводить повторные эксперименты, используя при этом различные их виды.

Социальному эксперименту, как это показано во многих работах, присущи общие черты и принципы научного экспериментирования и в то же время определенные особенности, обусловленные спецификой социальных процессов, объектов прикладного социологического исследования. Эта специфика проявляется; 1) в качественно более высоком уровне сложности социальных объектов; следовательно, в многообразной причинной зависимости изменений этих объектов; 2) в неустранимом и особом вмешательстве экспериментатора в объект прикладного исследования, вследствие чего наблюдаемый и контролируемый объект может принимать, и часто принимает, активное участие в самом эксперименте; 3) в определении методологических и ценностных установок социологов. Одной из специфических черт социального эксперимента является различие в характере экспериментов по их основной цели: познание, подтверждение некоторой гипотезы, с одной стороны, и воздействие на общественные отношения с целью их направленного изменения, с другой стороны. Другая специфическая черта эксперимента как элемента социального управления заключается в его масштабе.

Основные требования к проведению эксперимента. Это, прежде всего, четкая ориентация на гипотезы исследования о наличии причинно-следственной связи между исследуемыми явлениями или о характере какого-либо механизма коллективной или индивидуальной деятельности, выведенной логическим путем на основании теоретических и опытных данных. Кроме того, это высокий уровень познания я полнота описания объекта. Строгий контроль за ходом эксперимента, обеспечение его чистоты. Воспроизводимость, возможность повторения как фактор повышения надежности результатов эксперимента. Наличие методов, средств наблюдения и измерения, адекватных социальному объекту.

Добавим еще одну характерную черту эксперимента - в нем обычно выделяются 2 вида объектов (единиц): контрольные и экспериментальные группы.

Ограничения в применении эксперимента: проведение эксперимента осуществимо только по тем объектам, по которым на основе имеющихся знаний можно выделить структуру переменных, где допустимо введение в объект экспериментального фактора, возможно наблюдение и измерение изменений, происходящих в объекте. Сложность социальных объектов ограничивает возможности достижения чистоты естественнонаучного эксперимента, установления прямых зависимостей между переменными; трудно вычленить причину из коррелятивных зависимостей. Локальность эксперимента ограничивает социолога в возможностях широких обобщающих выводов.198

В настоящее время создалась ситуация, когда практика экспериментирования значительно обогнала теорию. Эксперименты нередко проводятся на глазок, везде по-разному, в то время как качество решаемой задачи зависит от того, насколько теоретически обоснован комплекс критериев, оценки последствий нововведения, насколько отработан методический аппарат, вся система процедур организации и проведения эксперимента. Сейчас пока отсутствует сложившаяся система подготовки и повышения квалификации руководителей и специалистов по социальному экспериментированию. Отсюда широкое освещение социальных экспериментов скорее в публицистике, чем в научных работах.