2. Розкрийте зміст концепції «одномірної людини» г.Маркузе.

Безпосередній представник Франкфуртської школи Герберт Маркузе(1898-1979) на основі критичної теорії прагне визначити шляхи переходу від капіталізму і соціалізму до нерепресивної (гуманної) цивілізації. На думку Маркузе, в центр критичної теорії потрібно поставити конкретну людину у всьому багатстві її потреб.

Антропологічна тематика та критика сучасного індустріального суспільства з позицій виявлення його антигуманної сутності поставили проблему соціальної революції, але не з позицій класової боротьби, а з позицій людської сутності та історичного існування людини. Г. Маркузе «мірою реальності» людських відносин пропонує розглядати «критичні відношення». Революція - це «проект», який здійснює критично мислячий суб'єкт, здатний усунути суперечності між розумом і дійсністю. В індустріальному суспільстві таким суб'єктом виступає інтелігенція і молодь, а не пролетаріат, який через інтегрованість в індустріальну систему втратив свою революційність.

В умовах репресивної цивілізації робітничий клас стає пасивним, нездатним на рішучі дії. В такій ситуації революційна ініціатива немовби переходить до таких соціальних груп, які з огляду на їх придушення неможливо включити в репресивну цивілізацію (тобто студентство, молодь, національні меншини, народи країн третього світу). Будь-яка репресивна цивілізація, чи то капіталізм, чи соціалізм, недостатня, вона не задовольняє потреб людини. А це означає, що вона неминуче зустрічається з опором. Завдання полягає в тому, щоб його організувати.

У концепції «одномірної людини» доводиться, що в індустріальному суспільстві рабом є не пролетар (як у XIX ст.), а споживач. У «суспільстві споживання» зникають революційно-критичні наміри, людина стає співмірною з тими орієнтаціями, які задає «суспільство споживання». Такій людині не потрібна політична активність, адже її інтереси виражає саме суспільство. Навіщо їй свої партії, політичні рухи? З появою одномірної людини вони повинні просто піти з історичної сцени: адже одномірна людина і клас, який складається з таких людей, стали опорою існуючого ладу.

Згідно з Маркузе, в «одномірної людини» формується відповідна психологія: все її життя наповнене бажаннями, потребами, прагненнями, спрямованими в те ж русло одномірного виміру - споживання. «Одномірна людина» повністю поглинається «одномірним суспільством».

Культура, наука та філософія в «одномірному суспільстві» також одномірні. Культура зводиться до економічних потреб, до господарської та політичної «злоби дня». Одномірна наука сама привела людину та суспільство до їх однаковості, оскільки реалізувала себе через техніку, економіку, політику, мораль, мистецтво та філософію. В індустріальному суспільстві наука стверджує з самого початку проект одномірної людини.

Незадоволений «одномірним суспільством», Г. Маркузе шукає «формулу прориву», яку він знаходить в екстремізмі лівих радикалів, а потім у «біологічному вимірі», де вважає визначальним домінування насолод і життєвих прагнень.

• У сучасному суспільстві всі люди по суті однакові, оскільки підкоряються однаковим бажанням

• Суспільство називається вільним (мається на увазі ліберальне суспільство), водночас насправді панує завуальованийнеототалітаризм — суспільство масового споживання створило свої цінності, вплинуло на культуру і контролює кожного індивіда.

• Потреби сучасної людини фальшиві та нав'язані йому ззовні, що робить його рабом власних потреб.

• Для позитивної зміни суспільства людина має здійснити «Велику Відмову» — змінити напрям своїх потреб від експлуатації природи на користь гармонії з нею, звернувши свої бажання і почуття до високої духовності.