31. 31. Поштове, пресове та телефонне опитування: переваги та недоліки.

Телефонный опрос юридических лиц.

Метод предназначен для оперативного получения информации. При формировании выборки отбор респондентов происходит случайным образом из базы данных телефонов предприятий методом "равного интервала". При целевой выборке происходит отбор предприятий по заранее выставленным критериям (сфера деятельности, оборот, количество работников).

В целом главное преимущество телефонных опросов состоит в их экономичности и высоком уровне достоверности данных. Главный же недостаток - в низкой степени телефонизации российских городов и особенно сельской местности.

Мощным ресурсом в проведении телефонных опросов является call центр, который позволяет автоматизировать процесс прозвона респондентов, а так же позволяет лучше контролировать взятие телефонных интервью.

Достоинства телефонного опроса:

• может быть проведен достаточно быстро, что обеспечивает оперативность получения данных;

• пригоден для сбора как фактических данных, так и данных, характеризующих отношения;

• возможен централизованный контроль за проведением опроса и работой интервьюеров.

Недостатки метода:

• охватывает только людей, имеющих телефон;

• не могут быть показаны вопросник и иллюстрации,

• по телефону трудно поддерживать интерес к разговору более 15-20 минут, поэтому невозможно собрать глубинную информацию или мнения респондентов по широкому кругу вопросов;

• ограничения по числу и сложности вопросов в интервью (невозможность использования табличных вопросов, вопросов содержащих варианты ответа, требующих ранжирования и т.п.);

• при телефонном опросе юридических лиц практически невозможно получить достоверную информацию по некоторым вопросам, особенно если они касаются доходов фирмы, ее поставщиков и клиентов.

Почтовый опрос.

Метод заключается в рассылке анкет и получении на них ответов по почте. При проведении почтового опроса необходимо уделять особое внимание составлению выборки и баз адресной рассылки анкет и сопутствующих материалов.

Достоинствами почтового опроса можно считать:

• относительно низкая стоимость (почтовый опрос является одним из самых дешевых методов сбора информации). Основную часть издержек составляют расходы на почтовые или курьерские услуги по доставке анкеты респонденту и обратно.

• легкость организации опроса (нет необходимости в подготовке большого штата интервьюеров, упрощенная схема контроля над их работой).

• почтовый опрос позволяет опросить жителей самых отдаленных регионов, недоступных для проведения телефонных и личных опросов;

• доступность для малой группы исследователей

• возможность использования иллюстраций.

Недостатками данного метода являются:

• низкий процент возврата анкет (обычно не превышает 20%); Эта сложность отчасти нивелируется при проведении e-mail-опросов.

• проблема "структурных смещений" (смещение выборки за счет "самовыборки"): в почтовых опросах чаще участвуют лица, располагающие свободным временем и заинтересованные в теме опроса (молодежь, либо пенсионеры, либо домохозяйки и т.п.) Оценить смещение, ориентируясь на тему опроса, часто невозможно.

• отсутствие у респондента возможности уточнить у интервьюера вопросы;

• низкое качество ответов на открытые вопросы.

Разновидностью почтового опроса является прессовый опрос. Его отличие заключается в том, что анкета не рассылается, а печатается в каком-либо издании. Прессовый опрос обычно используется в двух случаях: когда редакция хотела бы узнать мнение читателей о своем издании, или когда через печатный орган выясняется отношение определенной группы населения к какой-либо актуальной и важной проблеме. В последнее время коммерческие фирмы совместно с периодическими изданиями стали проводить своеобразные рекламно-исследовательские акции.

Поштове опитування представляє собою різновид анкетного опитування з заочним способом встановлення контакту з респондентом. При проведенні поштового опитування анкета розповсюджується серед потенційних респондентів за допомогою поштової служби у вигляді самостійного поштового відправлення за адресами осіб, які, як правило, спеціально відібрані, бо у своїй сукупності, на думку дослідників, репрезентують певну соціальну спільність.

Розглядаючи історію поштового опитування, можна виділити наступні етапи:

1. Рубіж XVIII-XIX ст. - 10-20 роки XX ст. - на рубежі XVIII-XIX сторіч склалися передумови для виникнення методу поштового опитування. У цей період з'явились опитувальні листи, використання яких сприяло стандартизації даних, а розвиток поштового зв'язку дозволив суттєво розширити коло респондентів. Спочатку цей метод використовувався при проведенні експертних опитувань (Е.Чадуік (1864) - дослідження різних прийомів виховання дітей, Ч.Дарвін (1867) - виявлення особливостей поведінки людей, що знаходяться на початкових етапах цивілізації, Ф.Гальтон (1871) - дослідження деяких механізмів людського мислення), пізніше - для вивчення думок великих за кількістю соціальних спільнот (К.Маркс (1880) - "Анкета для робітників" в журналі "Ревю сосіаліст", А.Левенштейн (1907-1911) - лавиноподібне поштове опитування по проблемам праці у промисловості). Характерною рисою цього етапу є велика кількість анкет та неврахування відхилень вибірки. 2. 10-20 роки XX ст. - 1936 рік - у 10-20-х роках ХХ ст. особливу увагу приділяли розробці методів формування вибіркових сукупностей для опитування населення (професор статистики Артур Боулі (1906) - запропонував метод складання репрезентативної вибірки). Це дозволило збільшити кількість і якість опитувань, розпочалася розробка методичних проблем поштового опитування. 3. 1936 рік - 50-ті роки - в 1936 році журнал Літерарі Дайджест (Literary Digest) передбачив, що на наступних виборах голоси розподіляться наступним чином: Алф Лендон - 57%, Франклін Рузвельт - 43%. Журналом було розіслано 10 мільйонів опитувальників, повернення склало 2,5 мільйони. Вибірка складалась на підставі списків власників телефонів та автомобілів. В той же час молодий статистик Геллап опитав репрезентативну вибірку обсягом 50 000 осіб і передбачив, що виграє Рузвельт (отримає 56% голосів виборців). Президентом став Рузвельт з 62%. Це помилкове передбачення журналу надовго підірвало довіру науковців до методу поштового опитування. Він переважно використовується в дослідженнях вузької тематики, наприклад в сфері фінансових операцій, ринку, реклами та ін. 4. 60-ті роки - 90-ті роки - науковці виділяють 60-70-ті роки як початок наступного етапу у розвитку методу поштового опитування. Потреби в соціологічній інформації неухильно зростали, а рівень якості зібраних даних та витрати на заповнення анкет при проведенні інтерв'ю все більш не задовольняли дослідників, і тому вони розпочали інтенсивну розробку різних напрямків удосконалення процедури поштового опитування. Аналіз публікацій, що присвячено цьому методу, за 1921-1981 роки, показує, що 55% всіх методичних розробок припадає на останні 20 років. В Інституті соціально-економічних проблем АН СРСР поштове опитування застосовували з 1976 року. Протягом наступних років проводилися роботи з приводу пошуків засобів підвищення рівня повернення анкет респондентами. Майже одночасно методичні експерименти, пов'язані з вивченням можливостей поштового опитування, проводилися і в Інституті філософії АН УРСР в Києві. 5. 90-ті роки - до теперішнього часу - останнє десятиріччя характеризується бурхливим розвитком комп'ютерних технологій та Інтернету. З одного боку, це значно спростило побудову вибірки (та сприяє підвищенню її якості) завдяки використанню комп'ютерних баз даних. З іншого боку, Інтернет надає нові можливості для спілкування. Використання електронної пошти (e-mail) та інших видів електронних комунікацій значно спрощує процес отримання необхідної інформації.

Серед недоліків поштового опитування в першу чергу слід назвати невисокий рівень повернення анкет. Але сучасна організація поштових опитувань стабільно забезпечує 70-75% повернення. Виділяють дві групи факторів, що впливають на цей процес:

- перша група включає в себе таки види контакту дослідника з респондентом, як повідомлення про опитування (попередній контакт з респондентом), розсилка опитувальника (основний контакт), нагадування респондентам, що не повернули анкети в призначений строк (стимулюючий контакт); - друга група пов'язана зі змістовним та психологічним оформленням всіх видів контактів: персоналізація, анонімність, винагорода, оформлення анкети та ін.

Також як недоліки методу можна відзначити наступні моменти:

- відмінності між тими, хто заповнив та вислав анкету, та тими, хто ухилився від участі в опитуванні; - отримання відповідей не від тих осіб, яким було вислано анкету; - поява групових відповідей там, де потрібні індивідуальні, використання порад інших осіб; - респондент заповнює анкету не спонтанно, а після роздумів, після того, як прочитає всю анкету; - отримані данні будуть репрезентативні лише для сукупності осіб, які відображені у списках, за якими складалася вибірка.

Для зменшення впливу цих негативних факторів інколи використовують додаткове інтерв'ювання осіб, які не повернули анкету.

Серед переваг потового опитування можна виділити наступні:

- низька вартість; - простота організації; - можливість одночасного проведення опитування на великій території; - незалежність відповідей респондентів від впливу інтерв'юера; - немає жорстких часових обмежень на заповнення анкети, отримуємо зважені, точні відповіді.

Одним з видів поштового опитування є пресове опитування. Анкета друкується на шпальтах газет, журналів. Коло респондентів обмежено тими, хто читає відповідне видання та має можливість та бажання вирізати, заповнити та відіслати анкету. Тому пресове опитування має сенс використовувати лише для зондажу громадської думки щодо вузького кола проблем, з приводу яких читачів можна визначити достатньо компетентними. Добровільна участь та анонімність дають змогу отримати досить щирі відповіді.

Телефонне опитування - один з різновидів опитування у соціологічному дослідженні, заочне (опосередковане, дистантне) інтерв'ю. Позитивними якостями цього методу є його оперативність, низька собівартість та простота контролю за якістю роботи. Як недоліки можна зазначити неможливість отримання репрезентативної інформації за низької щільності телефонної мережі, вимога стислості опитувальника, змушене спрощення у формулюванні та конструюванні запитань, складнощі, пов'язані з необхідністю рівноцінної заміни респондента у разі його відмови від участі в опитуванні.

Особливостями телефонного опитування є побудова вибірки, формулювання запитань та конструювання опитувальника.

Для проведення телефонного опитування використовується однощаблева вибірка. Підставою вибірки можуть слугувати телефонні книги квартирних номерів телефонів, де необхідна інформація міститься в алфавітному порядку. Вибірка формується шляхом систематичного або випадкового відбору номерів. Оптимальним варіантом підґрунтя вибірки є єдина картотека квартирних абонентів, куди регулярно заносяться дані про зміни в телефонній мережі міста. Інший спосіб побудови вибірки - генерування на ЕОМ випадкових чисел і використання їх як телефонних номерів. Недолік цього методу - поява номерів, що реально не існують. Кількість таких неіснуючих номерів можна значно зменшити, ввівши в програму генерації випадкових чисел фільтр, який пропускає тільки ті номери, що відповідають реально існуючим групам номерів. Наприклад, в Києві перші три цифри відповідають номеру підстанції, список яких легко отримати. Ще один недолік - випадково отримані номери можуть бути не тільки квартирними, а й службовими.

Наступний крок - відбір конкретного респондента в сім'ї. Репрезентативність результатів телефонного опитування забезпечується процедурою випадкового відбору. Одним з варіантів випадкового відбору є наступний: інтерв'юер складає список членів сім'ї із зазначенням статі та віку і впорядковує його, наприклад, записуючи всіх жінок за зменшенням віку (від самої старшої до самої молодшої), а потім і чоловіків. Відбір респондентів у сім'ї здійснюється за допомогою стандартних карток Кіша, на яких залежно від її кількісного складу зазначають порядковий номер відібраного члена сім'ї. Окремі види карток розподіляються у загальній сукупності анкет випадково.

Інколи використовується випадковий відбір респондента в сім'ї по останньому (або найближчому) дню народження. За результатами цей метод не відрізняється від попереднього, але дозволяє зменшити час інтерв'ю та суттєво спрощує процедуру відбору.

Головна особливість телефонного опитування пов'язана з особливостями комунікативного процесу. В телефонному опитуванні запитання, спрямовані на підтримання інтересу до теми дослідження (контактні запитання), мають бути в усіх частинах анкети на відміну від особистих інтерв'ю, де їх місце - на початку опитувальника.

Телефонне інтерв'ю в ідеалі наближається до розмовної мови. Запитання мають бути лаконічними, слід уникати складних граматичних конструкцій. Якщо в очному інтерв'ю використовуються шкали, де може бути до 11 позицій, то в телефонному інтерв'ю кількість градацій не повинна перевищувати чотирьох. А в шкалах інтенсивності - п'яти, та й то за умови граничної простоти формулювань.

У телефонному опитуванні виокремлюють дві стадії: вступну бесіду та власне інтерв'ю. Мета вступної бесіди - відбір респондента у сім'ї та встановлення з ним попереднього контакту. Вступна бесіда ведеться у вільній формі. Процес же самого інтерв'ю є суворо формалізованим, інтерв'юер не повинен відхилятися від опитувальника. Як правило, телефонне інтерв'ю триває не більш як 10 хвилин, але головне, що визначає кількість запитань в опитувальнику, - це інтерес респондентів до теми бесіди та особливість категорії респондентів.

Телефонне опитування доцільно проводити централізовано. Це дозволяє здійснювати постійний контроль за роботою інтерв'юерів, своєчасно виявляти та виправляти помилки, що трапляються в ході бесіди, неточності в заповненні кодувального бланку і в результаті отримати високу якість інформації, що збирається. Також проведення опитування із одного центру дозволяє збільшити навантаження інтерв'юерів.

Крім того, на якість отриманих результатів позитивно впливає використання ЕОМ для проведення телефонного опитування. Існує стандартна система CATI (Computer Assisted Telephone Interviewing), що формалізує і значно спрощує процедуру проведення телефонного інтерв'ю. Пряме введення результатів опитування з терміналів дозволяє виключити ряд проміжних ланок, в тому числі тиражування кодувальних бланків, введення даних з бланків. Питання зачитується прямо з монітору, автоматично здійснюється логічний контроль за правильністю введення даних. Крім того існує можливість повного контролю за процесом проведення інтерв'ю з боку бригадира та замовника.

Основними методичними документами телефонного опитування є бланк пошуку респондента, кодувальний бланк, опитувальник. Бланк пошуку респондента слугує для фіксації результатів попереднього контакту з сім'єю і відбору респондента. Інформацію на бланку представлено у вигляді послідовності процедур, що виконуються інтерв'юером в процесі пошуку респондента: час дзвінків, причини нездійснившихся контактів, час назначеного респондентом дзвінка, контактні та інші запитання.

Пресове опитування Пресове опитування — різновид анкетування, що здійснюється за допомогою пе­ріодичної преси. Основні переваги: оперативність, масовість, економічність, відвертість респондентів, обумовлена добровільністю їх участі в опитуванні. Головні його недоліки: низька репрезентативність, невисокі показники повер­нення заповнених анкет, що збільшуються великим їх вибракуванням, нечисленність запитань, перевага закритих запитань, обмежені можливості застосування шкальних, табличних, діалогових, менюподібних, контрольних і фільтруючих запитань, імовірність впливу на респондента інших осіб. Обов'язкові вимоги до методу: 1.попередня апробація (пілотаж) серед усіх якісно різних груп читачів даної преси; 2.гранична простота формулювань запитань і інструкції до заповнення; 3.використання різних шрифтів при публікації (для виділення значеневої струк­тури анкети); 4.повторний передрук анкети в тій само газеті через тиждень-півтора після пер­шої публікації; 5.оголошення результатів опитування на сторінках цього ж видання. Оскільки кожна газета має своїх постійних читачів, що відрізняються від інших людей рядом соціальних характеристик (рівнем матеріального статку, місцем про­живання, ідеологічними, політичними й іншими пристрастями), остільки за результа­тами пресового опитування, проведеного однією газетою, не можна судити про стан суспільної думки, що властива всьому населенню. Звідси виникає бажання і потреба одночасного проведення пресових опитувань по одній і тій же анкеті в газетах різних напрямів. Порушення цього принципу (на жаль, воно в сучасних українських умовах зустрічається не в порядку прикрого винятку, а як правило) призводить не до пізнан­ня справжньої суспільної думки, а до різного роду ідейно-політичних спекуляцій.