92. 92. Основні поняття та визначення пожежної безпеки. Горіння, його види та класи.

Вогонь, що вийшов з-під контролю, здатний викликати значні руйнівні та смертоносні наслідки. До

таких проявів вогняної стихії належать пожежі.

Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і

просторі.

Залежно від розмірів матеріальних збитків пожежі поділяються на особливо великі (коли збитки

становлять від 10000 і більше розмірів мінімальної заробітної плати) і великі (збитки сягають від

1000 до 10000 розмірів мінімальної заробітної плати) та інші.

Горіння - екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та

виникненням полум'я або світінням.

Для виникнення горіння необхідна одночасна наявність трьох чинників - горючої речовини,

окислювача та джерела запалювання. При цьому, горюча речовина та окисник повинні знаходитися в

необхідному співвідношенні один до одного і утворювати таким чином горючу суміш, а джерело

запалювання повинно мати певну енергію та температуру, достатню для початку реакції.

Горючу суміш визначають терміном "горюче середовище". Це - середовище, що здатне самостійно

горіти після видалення джерела запалювання. Для повного згоряння необхідна присутність

достатньої кількості кисню, щоб забезпечити повне перетворення речовини в його насичені оксиди.

При недостатній кількості повітря окислюється тільки частина горючої речовини. Залишок

розкладається з виділенням великої кількості диму. В цих умовах також утворюються токсичні

речовини, серед яких найбільш розповсюджений продукт неповного згоряння - оксид вуглецю (СО),

який може призвести до отруєння людей. При пожежах, як правило, горіння відбувається за браком

окисника, що серйозно ускладнює пожежогасіння внаслідок погіршення видимості або наявності

токсичних речовин у повітряному середовищі.

За походженням та деякими зовнішніми особливостями розрізняють такі форми горіння:

- спалах - швидке загоряння горючої суміші без утворення стиснених газів, яке не переходить у

стійке горіння;

- займання - горіння, яке виникає під впливом джерела запалювання;

- спалахування - займання, що супроводжується появою полум'я;

- самозаймання - горіння, яке починається без впливу джерела запалювання;

- самоспалахування - самозаймання, що супроводжується появою полум'я;

- тління - горіння без випромінювання світла, що, як правило, розпізнається за появою диму.

93. 93. Розкрийте сутність соціології буржуазії та капіталізму в. Зомбарта.

Основні ідеї В. Зомбарта в праці "Сучасний капіталізм"

Найвідоміша багатотомна праця Зомбарта "Сучасний капіталізм" (1919-1927) є одним із кращих досліджень німецьких учених у галузі економіки. Зомбарт висунув та обґрунтував концепцію соціального плюралізму. Він не погоджувався з марксистами щодо неминучості революційної заміни капіталізму соціалізмом. Зомбарт стверджував, що суспільство прямує не до соціалізму, а до складнішої економічної системи, що включатиме як старі, так і нові форми господарювання. Він прогнозував еволюцію капіталізму до більш гармонійної і зрілої системи, позбавленої економічних криз, антагоністичних суперечностей, яка базуватиметься на впорядкованому, планомірному типі господарства. Ці передбачення Зомбарта багато в чому справдилися: досить згадати змішану економіку, яка сьогодні є панівною на Заході.

Розглядаючи історію виникнення капіталізму, Зомбарт доводив, що цей суспільний лад своєю появою зобов'язаний найліпшим рисам людського характеру. Він розрізняв так званий буржуазний дух і дух підприємництва. Перший, на думку Зомбарта, виявляється у скромності, ощадливості, працьовитості, а дух підприємництва відбиває тяжіння особистості до новаторського пошуку в певній сфері виробництва. Таким чином, Зомбарт дотримувався думки, що в основі капіталістичної системи лежить людська психіка. Більше того, природу буржуазного суспільства він пов'язував із біологічним розвитком людини, її інстинктами та уподобаннями.

Для В. Зомбарта буржуа — носитель «капиталистического духа», слагающегося из страсти к наживе, предпринимательского духа и мещанства. Современный капиталист, по Зомбарту, находится во власти двух абстракций — наживы и дела.

Автор термина «капитализм». Кроме того, он обращался кпроблематике социальной стратификации, социальной мобильности, массовизации культуры. Базовымпонятием в зомбартовском видении капиталистического общества выступал «дух капитализма» - стремлениек прибыли, деньгам, фактически редуцируемое к расовым характеристикам европейцев. В соответствии снеокантианским пониманием, отрицал прогрессистское видение истории и возможность историческогозакона. По 3., эпохи в хозяйственной истории различаются по преобладавшему в них духу, но сменахозяйственных систем не носит закономерного и абсолютного характера. Каждая экономическая системавызывает к жизни соответствующие ей экономические институты, но в то же время в ней присутствуютсложные комбинации неоднородных элементов, например, крестьянские хозяйства и ремесленноепроизводство в капиталистическом обществе. В понимании исторических феноменов как однократных инеповторимых «констелляций» разнородных форм 3. видит и возможность общего подхода,генерализующего составные части этих явлений и сопоставляющего их. С таких позиций социально-философское осмысление происхождения и развития капитализма абстрагируется от особенностей,связанных с национальной спецификой, обращаясь к рассмотрений тех социально-экономических явлений,которые, по мнению 3., были общими для всех европейских народов. Такими явлениями 3. считаетсобственно «дух капитализма» и его индивидуализацию в личном начале - буржуа, носителе тех черт,которые являются основой капиталистической хозяйственной системы. Социально-типические черты буржуасвязываются со специфическими составляющими «духа капитализма» - «предпринимательским духом» и«мещанским духом». Первую составляющую 3. связывает со склонностью к добыванию богатстванасильственными средствами, а вторую - мирными. В соответствии с названными предпосылками 3. рисуетследующую картину происхождения и развития сущности буржуа как персонифицированного носителя«капиталистического» духа. Центральной позицией является наличие группы европейских народов,обладающих стремлением к наживе и предпринимательству, и конституирующих активное началокапитализма, другая тенденция связана с ненасильственностью добывания денег, с духом «мещанскоготоргашества», с экономией и бережливостью, а ее этнической основой 3. считает евреев. Таким образом, вфилософско-исторической концепции развития «современного экономического человека» неявноприсутствует идея капитализма как общества с нарастающей рациональностью, т.е. с усиливающимся«мещанским духом». Сама стабилизация капитализма связывается 3. с тем, что дух буржуа амбивалентносочетает в себе «предпринимательские» и «мещанские черты». В своей последней работе «Немецкийсоциализм» 3. фактически выступил с апологией тоталитаризма