4.3. Розкриття інформації про рух грошових коштів у примітках до фінансової звітності

У примітках до фінансової звітності необхідно додатково надати інформацію про склад грошових коштів та їх еквівалентів, тобто вказати суму залишків грошових коштів на 31 грудня звітного року, які знаходяться окремо у касі підприємства (сальдо на рахунку 30 "Каса"), на поточних рахунках у банках (сальдо на рахунках 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті"), на інших (акредитиви, депозити, чекові книжки тощо) рахунках у банках (сальдо на рахунках 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті", 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті"), грошові кошти в дорозі (сальдо на рахунках 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті", 334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті"), еквіваленти грошових коштів (сальдо на рахунку 351 "Еквіваленти грошових коштів").

У примітках до фінансової звітності слід розшифрувати склад статей Звіту про рух грошових коштів, які відображені у розділі І "Рух коштів у результаті операційної діяльності" – це "Інші надходження" (код рядка 3095), "Інші витрачання" (код рядка 3190); у розділі ІІ "Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності" – це "Інші надходження" (код рядка 3250), "Інші платежі" (код рядка 3290); у розділі ІІІ "Рух коштів у результаті фінансової діяльності" – це "Інші надходження" (код рядка 3340), "Інші платежі" (код рядка 3390).

Крім того, необхідно розкрити інформацію про негрошові операції інвестиційної й фінансової діяльності. До негрошових операцій відносяться такі операції, які пов’язані тільки з основними засобами, довгостроковими кредитами або власним капіталом. До них слід віднести придбання основних засобів за рахунок довгострокового кредиту, конвертацію облігацій у прості акції, внески до статутного капіталу необоротними активами тощо.

При наявності у підприємства значного, але недоступного для використання, залишку грошових коштів і їх еквівалентів, указати причини неможливості витрат таких коштів. До причин, з яких неможливо витрачати грошові кошти можна віднести заставу, цільове призначення, депозит на визначений термін тощо

При продажі або придбанні майнових комплексів протягом звітного періоду необхідно розкрити наступну інформацію з таких операцій:

а) загальну вартість придбання або реалізації майнового комплексу;

б) частина загальної вартості майнового комплексу, яка, відповідно, була сплачена або отримана у формі грошових коштів і їх еквівалентів;

в) суму коштів і їх еквівалентів у складі активів майнових комплексів, які були придбані або реалізовані;

г) суму активів (крім грошових коштів і їх еквівалентів) і зобов'язань придбаного або реалізованого майнового комплексу в розрізі окремих статей.

5. Звіт про власний капітал

5.1. Визначення, визнання, оцінка й функції власного капіталу

Кожне підприємство має майно, що складається з різних об'єктів обліку – носіїв прав власності окремих юридичних і фізичних осіб. Кожний власник має право на майно підприємства, а також може претендувати на одержання прибутку тільки лише в межах його часток і форми інвестування коштів у це підприємство. Тому такі частки, на підставі установчих і первинних документів, повинні бути чітко відображені в системному бухгалтерському обліку. Одне з головних завдань фінансової звітності й полягає в тому, щоб розкрити права власника на частину його майна й належну частину прибутку підприємства.

Головним захистом прав власників підприємства є власний капітал, у тому числі його зареєстрована частина – статутний капітал.

Коли створюється підприємство, то в його активах втілюється стартовий капітал, тобто інвестиції засновників і/або учасників, і величина його оцінюється за вартістю майна, вкладеного ними в підприємство. У цей момент справедливо застосувати формулу (рівняння) Актив = Капіталу, тому що на цей момент ще не виникли в підприємства зобов'язання, і таке трактування первісного статутного капіталу поєднується з визначенням його в Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності".

Почавши свою господарську діяльність, підприємство неминуче набуває зобов'язання перед юридичними й фізичними особами, і це його зобов'язує робити певні дії з метою погашення в майбутньому таких зобов'язань, що утворилися. Виниклі зобов'язання перед юридичними й фізичними особами повинні бути погашені в першу чергу, а уже після задовольняються вимоги власників щодо розподілу прибутку й майна підприємства. У цьому зв'язку власний капітал, згідно з НП(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, визначається як частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань:

Капітал = Актив – Зобов'язання.

Варто знати, що сума власного капіталу носить абстрактний характер вартості майна підприємства, тому що вона не є поточною ринковою або іншою оцінкою підприємства для його власників. Інакше кажучи, сума власного капіталу не відображає поточну вартість прав власників конкретного підприємства. Великий вплив на величину власного капіталу мають складові облікової політики підприємства. Це насамперед принципи, методи і процедури визнання й оцінки активів і зобов'язань. При всьому цьому власний капітал є основою для початку діяльності підприємства й подальших господарських і виробничих процесів, а також одним з найбільш істотних і найважливіших показників, що виконує такі функції:

1) довгострокове фінансування – знаходиться в розпорядженні підприємства необмежено довго;

2) фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори;

3) самостійність і влада – розмір власного капіталу визначає міру незалежності і впливу його власника;

4) розподіл доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату і майна у разі ліквідації підприємства.

Власний капітал визначає межу відповідальності і прав власників і кредиторів, а при оформленні кредиту банків, при інших рівних умовах, перевагу мають підприємства, у яких менша кредиторська заборгованість і більший власний капітал.

Знаючи про те, що підприємство створюється з метою одержання прибутку, необхідно пам'ятати й про те, щоб досягти цієї мети, потрібно зберегти свій капітал. Зберігати й збільшувати капітал в основному можна тільки за рахунок прибутку. А отримувати прибуток підприємство може тільки в тому випадку, якщо грошова сума чистих активів на кінець звітного періоду перевищує суму чистих активів на початок звітного періоду після виключення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом звітного періоду.

Зміст і форма Звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей визначаються Національним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності". Норми цього положення стосуються підприємств, організацій і інших юридичних осіб всіх форм власності, крім банків і бюджетних установ. Форма Звіту про власний капітал наведена у додатку Ж.

Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Зміни у власному капіталі підприємства між двома звітними періодами відображають приріст/зменшення чистих активів протягом звітного періоду залежно від прийнятих методів їх оцінки. Власний капітал підприємства може збільшуватися внаслідок:

інвестицій власників підприємства;

отримання прибутку;

збільшення вартості активів у результаті дооцінки;

отримання емісійного доходу;

збільшення номінальної вартості акцій.

Власний капітал підприємства може зменшуватися внаслідок:

вилучення власником вкладеного раніше капіталу без передачі цієї частки іншим особам;

отримання збитків;

зниження вартості активів у результаті уцінки;

реалізація акцій за цінами нижче їх номіналу;

зниження номінальної вартості акцій.

Крім збільшення/зменшення загальної суми власного капіталу у його складі можуть відбутися і внутрішні зміни. У цьому випадку сума за відповідним рядком форми № 4 «Звіт про власний капітал» буде дорівнювати нулю, оскільки при внутрішніх змінах збільшення/зменшення сальдо однієї статті власного капіталу неодмінно визиває зменшення/збільшення сальдо другої його статті, як це і відображається бухгалтерським проведенням.

Користувачі фінансової звітності зацікавлені в отриманні докладної інформації про зміни у власному капіталі. Тому Звіт про власний капітал повинен мати інформацію про всі інвестиції у підприємство і про всі вилучення на користь власників протягом звітного періоду. Тому, з метою деталізації таких відомостей у звіті підприємства всі зрушення у динаміці та структурі капіталу слід показувати не тільки в розрізі видів капіталу, а і в розрізі всіх джерел формування його статей. Інформацію про джерела формування власного капіталу прийнято вважати дуже важливою, оскільки вона дає уявлення не тільки про економічні причини підйому або спаду в діяльності підприємства, а й про історичний його розвиток.