2.3. Визначення, оцінка та класифікація пасивів Балансу

Пасив Балансу відображає власний капітал і зобов'язання підприємства. Він більше деталізований, містить докладну інформацію й не суперечить вимогам МСБО.

Власний капітал (перший розділ пасиву Балансу) містить у собі такі складові: зареєстрований капітал, капітал у дооцінках, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал. Фрагмент першого розділу пасиву балансу наведений у табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Фрагмент першого розділу пасиву Балансу

Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
І. Власний капітал
Зареєстрований капітал	1400
Капітал у дооцінках	1405
Додатковий капітал	1410
Резервний капітал	1415
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	1420
Неоплачений капітал	1425
Вилучений капітал	1430
Усього за розділом І	1495

Характеристика складових власного капіталу і порядок їхнього відображення у фінансовій звітності розглядається при вивченні теми “Звіт про власний капітал”.

Відповідно до НП(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” Зобов'язання  це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов'язання відображається в Балансі, якщо:

а) його оцінка може бути достовірно визначена;

б) існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Зобов'язання містять у собі ймовірність майбутнього вилучення коштів підприємства і втрати економічної вигоди в результаті прийнятих у минулому зобов'язань. Обов'язки підприємства розглядаються як його зобов'язання, якщо вони:

1. Існують на даний момент і є результатом минулих господарських операцій або подій. Наприклад, придбання товарів або послуг; понесені збитки, за які підприємство несе відповідальність.

2. Пов'язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження господарських зв'язків підприємства або відповідно до здійснення звичайної підприємницької діяльності.

3. Повинні бути виконані обов’язково. Наприклад, штрафні санкції не дозволять підприємству уникнути вибуття ресурсів на користь іншої сторони.

4. Мають певний строк виконання, хоча точна дата може бути невідома.

5. Прийняті щодо суб'єктів (юридичних або фізичних осіб або їхньої групи), які можуть бути ідентифіковані, якщо не в момент прийняття зобов'язання, то в момент його виконання.

Зобов'язання можуть мати юридичну чинність у результаті укладених контрактів або статутних вимог (наприклад, кредиторська заборгованість за отримані товари або послуги, або зобов'язання виплатити оголошені дивіденди). Вони можуть також виникати при бажанні підприємства підтримувати свою ділову репутацію. Наприклад, підприємство вирішило усунути несправності своєї продукції, виявлені після закінчення гарантійного терміну.

Погашаючи зобов'язання, підприємство, як правило, віддає ресурси, що втілюють у собі економічні вигоди, з метою задоволення претензій іншої сторони.

Погашення зобов'язання може здійснюватися виплатою коштів, передачею інших активів, наданням послуг, заміною даного зобов'язання іншим, перетворенням зобов'язання в капітал.

Значна частина зобов'язань підприємства щомісяця нараховується з відображенням в обліку по дебету рахунків активів або втрат, а по кредиту – нарахованих зобов'язань. У таких випадках визнання зобов'язань безпосередньо залежить від визнання відповідних активів або втрат.

Для визначення балансової вартості зобов'язань використовуються такі види оцінок:

історична собівартість;

поточна собівартість;

вартість погашення (розрахунку, платежу);

теперішня вартість;

справедлива вартість.

Історична собівартість зобов'язання  сума грошових коштів або їх еквівалентів, або поточна вартість інших активів, які будуть, як очікується, оплачені з метою погашення боргу при звичайній діяльності підприємства.

Поточна собівартість зобов'язання  недисконтована¹ сума грошових коштів або їх еквівалентів, необхідна для погашення зобов'язання в теперішній час.

Вартість погашення зобов'язання  недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, що, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язань під час звичайної господарської діяльності підприємства.

Теперішня вартість зобов'язання  теперішня (дисконтована) вартість майбутніх чистих відтоків грошових коштів, які, як очікується, будуть необхідні для погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства.

Справедлива вартість зобов'язання – сума грошових коштів, за які може бути погашено зобов'язання в господарській операції між обізнаними, зацікавленими й незалежними сторонами.

Залежно від терміну погашення зобов'язання підрозділяються на поточні й довгострокові. Відповідно до П(С)БО, зобов'язання класифікуються як поточні, якщо вони будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Довгострокові зобов'язання – всі інші зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями.

До поточних зобов'язань варто віднести: поточну частину довгострокових зобов'язань; заборгованість за розрахунками з бюджетом за податками та іншими платежами; кредиторську заборгованість постачальникам і підрядникам за отримані від них товари, роботи, послуги; заборгованість з оплати праці; заборгованість зі страхування; авансові платежі покупців і замовників; короткострокові кредити банку; нараховані до виплати дивіденди, відсотки й та ін.

При віднесенні заборгованості до складу поточних зобов'язань застосовується підхід, аналогічний визначенню поточних активів. До складу довгострокових зобов'язань включається тільки та частина зобов'язань, що не підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу.

У господарській діяльності підприємства у зв'язку з подіями або операціями, які вже відбулися, можуть виникати умовні зобов'язання, щодо яких сума й час майбутніх платежів не визначені. До них варто віднести оплату відпустки працівникам, проведення гарантійного ремонту випущеної продукції, ремонт основних засобів підприємства із сезонним характером виробництва та ін. Перетворення цих умовних зобов'язань у дійсні залежить від того, чи відбудуться в майбутньому певні події або операції. Так, насправді, не всі працівники підприємства одержать оплату за відпустку, у зв'язку зі звільненням; тільки частина випущеної продукції буде вимагати гарантійного ремонту, витрати за яким в різних випадках будуть неоднакові.

Сума цих зобов'язань визначається із застосуванням попередніх аналітичних або експертних оцінок. Такі зобов'язання називають забезпеченими.

Забезпечені довгострокові зобов'язання відображаються у другому розділі пасиву Балансу, а забезпечені поточні зобов’язання – у третьому розділі пасиву Балансу.

Другий розділ пасиву Балансу складається з таких статей: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов'язання; цільове фінансування; відстрочені податкові зобов'язання; довгострокові забезпечення. Фрагмент другого розділу пасиву Балансу наведений у табл. 2.4.

Таблиця 2.4