9.3. Декларація з податку на додану вартість

Подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено Податковим кодексом України.

Подання декларації входить в обов'язок платників податку на додану вартість (далі ПДВ). Платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється як платник податку. Обов’язковій реєстрації підлягають особи, які від здійснення операцій з постачання товарів (робіт, послуг), що підлягають оподаткуванню ПДВ, отримали протягом останніх 12 календарних місяців загальну суму, яка сукупно перевищує 300 000 грн. Будь-яка особа може прийняти рішення і про добровільну реєстрацію не досягаючи обсягу у триста тисяч гривень.

Будь-яка особа, що підлягає обов’язковій реєстрації чи прийняла

рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. За результатом реєстрації отримує свідоцтво платника податку та присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати податку.

Об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, робіт, послуг, місцем постачання яких є митна територія України, а також ввезення товарів (супутних послуг) на митну територію України (імпорт) та вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту. До об’єкта оподаткування належать постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов’язань із постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, уразі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтвердже-но податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами передбаче-ними Податковим кодексом України (пункт 201.11).

Підприємство-платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити:

1) порядковий номер податкової накладної;

2) дата виписування податкової накладної;

3) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – продавця товарів/послуг;

4) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

5) місцезнаходження юридичної особи – продавця або податкова адреса фізичної особи – продавця, зареєстрованої як платник податку;

6) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстро-ваної як платник податку на додану вартість, – покупця (отримувача) товарів/послуг;

7) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

8) ціна постачання без урахування податку;

9) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

10) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

11) вид цивільно-правового договору;

12) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 193 Податкового кодексу передбачені розміри ставок податку: основна ставка податку 17 % та нуль відсотків. Перехідні положення визначають застосування ставок з податку на додану вартість з першого січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку у 20 %, а з 1 січня 2014 року – 17 %. Ставка нуль відсотків застосовується при експорті товарів/послуг.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Розрахунок податкового зобов’язання та податкового кредиту, а також сума податку, що належить до сплати або відшкодуванню відображається в податковій декларації з податку на додану вартість (табл. 9.5, 9.6, 9.7, 9.8, 9.9).

Таблиця 9.5