1.3. Принципи підготовки фінансової звітності і розкриття в ній інформації

Для досягнення якісних характеристик інформації, яка міститься|утримується| у фінансовій звітності, під час її формування дотримуються таких|слідуючих| принципів:

• автономності підприємства;

• безперервності діяльності;

• періодичності;

• історичної (фактичної) собівартості;

• нарахування та відповідності доходів і витрат;

• повного|цілковитого| висвітлення;

• послідовності;

• обачності;

• превалювання|переважати| змісту|вмісту| над формою;

• єдиного грошового вимірника.

Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, яка відокремлена від власника – фізичних осіб. Таким чином, особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства. Тому у фінансовій звітності (зокрема, в Балансі) передбачено відображення лише зобов'язань власників по внесках у капітал і розподілі власникам (у вигляді відсотків, дивідендів, вилучення капіталу та. ін.). Цей принцип отримав назву принципу автономності підприємства.

Фінансові звіти складаються також виходячи з принципу безперервності діяльності підприємства, тобто підприємство не має наміру ліквідовуватися або істотно зменшувати масштаби своєї діяльності, і залишається таким надалі, принаймні, впродовж наступного звітного періоду. Але якщо такий намір або необхідність існують, фінансова звітність повинна складатися на іншій основі, і, якщо так, то вживана основа має бути розкрита в примітках до фінансової звітності.

Приклад 1. Наприклад, підприємство має в активі Балансу лише основні засоби, які відображаються за залишковою вартістю (120 000 грн), як різниця між історичною собівартістю (200 000 грн) і зносом (80 000 грн), а також запаси, відображені за історичною собівартістю (45 000 грн). Отже, підсумок Балансу дорівнює 165 000 грн У разі припинення діяльності (ліквідації) підприємства не може бути використана історична собівартість, як переважаюча оцінка статей Балансу. Їх слід переоцінити за ринковою вартістю, оскільки підприємству необхідно реалізувати свої активи і розрахуватися з боргами. Ринкова ціна основних засобів склала 140 000 грн, а запасів – 48 000 грн. У результаті отримується валюта Балансу в сумі 188 000 грн.

Таким чином, надавати інформацію за історичною собівартістю у разі|в разі| припинення діяльності – це заводити в оману користувачів фінансової звітності, насамперед|передусім| кредиторів цього підприємства, які повинні знати, на що вони можуть розраховувати.

Принцип періодичності допускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.

Як вже наголошувалося, звітний період складає календарний рік. Однак|однак| для новоствореного|знову| підприємства або для підприємства, яке ліквідовується, тривалість звітного періоду може бути іншою. Передбачається також складання проміжної звітності (місячної і квартальної) наростаючим підсумком з початку року.

Під час визначення оцінки активів балансу пріоритет надається їх історичній собівартості, яка складається з витрат на їх виробництво або придбання. Наприклад, у собівартість придбаного устаткування включаються ціна постачальника, витрати на його транспортування і монтаж. Собівартість готової продукції складається з прямих і виробничих накладних витрат.

Таким чином, будь-які активи, виготовлені на підприємстві (незавершене виробництво, готова продукція, основні засоби|кошти|, нематеріальні активи та. ін.), оцінюються|оцінюють| за виробничою собівартістю у складі прямих і виробничих накладних витрат.

У собівартість придбаних|набутих| активів включаються:

ціна придбання|надбання|;

податки (крім|крім| непрямих), мито і збори;

витрати на доставку, навантажувально-розвантажувальні|завантажувально-розвантажувальні| роботи;

витрати з доведення активів до стану|достатку|, придатних для використання або реалізації;

інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням|надбанням| цих активів.

Приклад 2. Підприємство придбало основні засоби за ціною 40 000 грн без ПДВ. Постачальником надана знижка 10 % або 4 000 грн. Витрати на транспортування склали 2 000 грн. У обліку придбані основні засоби будуть відображені в сумі 38 000 грн (40 000 - 4 000 + 2 000).

Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій признаються, коли вони здійснюються і відображаються в бухгалтерському обліку й у фінансовій звітності тих періодів, до яких вони відносяться. Тобто, доходи і витрати наводяться в обліку і звітності у момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей. Завдяки такому підходу користувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов'язані з перерахуванням або отриманням грошових коштів, але і про зобов'язання на перерахування грошових коштів у майбутньому, а також про ресурси, які повинні надійти в майбутньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисною для прийняття користувачами економічних рішень.

Принцип нарахування повинен застосовуватися одночасно з принципом відповідності, згідно з яким витрати признаються в Звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними і отриманими доходами.

Приклад 3. Підприємство відвантажило покупцеві продукцію і відобразило дохід унаслідок цієї операції в сумі 20 000 грн. Одночасно необхідно визнати витрати, які були пов'язані з отриманням цього доходу, тобто собівартість відвантаженої продукції, наприклад, 14 000 грн.

Приклад 4. Підприємство отримало від замовника аванс у сумі 15 750 грн за 350 штук готових виробів (ціна виробу 45 грн за штуку при її собівартості 38 грн за штуку). У звітному періоді відвантажена замовникові не вся сплачена кількість, а лише 250 виробів. У цьому випадку підприємство повинне відобразити в Звіті про фінансові результати дохід у сумі 11 250 грн (250 шт. х 45 грн) і собівартість 9 500 грн (250 шт. х 38 грн). Залишок отриманого авансу 4 500 грн (15 750 – 11 250) буде відображений у складі зобов'язань, а залишок не відвантаженої продукції – 3 800 грн (100 шт. х 38 грн) – у складі запасів.

Для того, щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах має бути також повною, враховуючи її важливість для користувача і витрати пов'язані з отриманням цієї інформації. Згідно з принципом повного висвітлення, фінансова звітність не обмежується формами (Баланс, Звіти про фінансові результати, рух грошових коштів і власний капітал), але містить примітки, які надають інформацію про облікову політику підприємства та її зміну, а також додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того, в примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітності операції із зв'язаними сторонами, події, які відбулися після дати балансу, наприклад оголошення дивідендів по акціях та. ін.

Для того, щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства виробляє облікову політику, тобто обирає принципи, методи і процедури обліку|урахування| так, щоб достовірно відобразити|відбивати| фінансовий стан|достаток| і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставлення|порівнянний| фінансових звітів.

Принцип послідовності задовольняє вимоги користувачів фінансової звітності щодо змісту інформації про політику бухгалтерського обліку, яку підприємство повинно використовувати постійно при формуванні фінансових звітів, яких-небудь змінах у цій політиці і впливі цих змін на показники фінансових звітів. Дотримання цього принципу є передумовою співставлення фінансових звітів, адже користувачі дістають можливість визначати відмінні риси різних політик бухгалтерського обліку за схожими операціями й іншими подіями, які використовуються одним підприємством або різними підприємствами впродовж певних звітних періодів.

Ряд господарських операцій, таких, як: погашення сумнівної дебіторської заборгованості, визначення можливого терміну корисного використання основних засобів та інше, супроводжуються деякою невизначеністю і вимагають професійної думки. Тому при складанні фінансових звітів слід застосовувати принцип обачності, щоб активи або дохід не були завищені, а зобов'язання або витрати занижені.

Приклад 5. Підприємство дає річну гарантію на свою продукцію. За розрахунками, на підставі даних попередніх років, було визначено, що витрати на гарантійне обслуговування складають 1 % від об'єму реалізації даної продукції. Відповідно до принципу обачності, підприємство повинне свій дохід від реалізації в звітному періоді зменшити на суму можливих витрат на гарантійне обслуговування. Якщо валові доходи складали 7 млн грн, то чистий дохід дорівнює 6 млн 930 тис. грн. На суму можливих витрат створюється гарантійний резерв, який буде відображений у складі зобов'язань балансу. Такий підхід дозволить уникнути завищення доходів і заниження зобов'язань.

Застосування принципу превалювання змісту над формою, за яким облік операцій повинен вестися відповідно до їх суті й економічної реальності, а не тільки виходячи з юридичної форми. Це відносно новий принцип, що в корені міняє психологію бухгалтера-практика, оскільки кожна операція в обліку повинна відображатися не за формальними ознаками, а за економічною суттю. Цей принцип повинен застосовуватися постійно – під час оцінки відповідності результатів господарських операцій визначенням активів, зобов'язань, капіталу, доходів і витрат, під час розрахунку складу собівартості, визначенню зв'язаних сторін, наявності істотного впливу та ін.

Приклад 6. Взятий в оренду цілісний майновий комплекс і у фінансову оренду основні засоби відображаються в Балансі (звітності) орендаря, тобто за змістом, як власне майно, хоч за юридичною формою вони не перейшли у власність орендаря, але ним фактично взяті на себе всі ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на об'єкт лізингу. Або за юридичною ознакою все, що придбано, має бути зараховане на Баланс підприємства, а вже на яку статтю – це вирішується по суті придбання: якщо для використання у виробництві – зараховується на статтю основних засобів, нематеріальних активів, запасів, якщо для продажу – то на статтю товарів.

Приклад 7. Придбані векселі можуть розглядатися і, отже, відображатися в обліку і фінансовій звітності і як фінансове вкладення, і як придбання цінного паперу, і як кредитна операція, і як розрахункова операція. Оскільки, будучи замінником грошей, вексель виконує всі основні функції грошей.

Принцип єдиного грошового вимірника – це бухгалтерський облік операцій підприємства, і складання звітності здійснюються в грошовому вимірюванні, тобто в національній валюті України.

Фінансова звітність повинна містити|утримувати| |слідуючі|дані про:

підприємство: найменування, організаційно-правову форму, місце|місце-миля| знаходження (країна, де воно зареєстроване, адресу офісу), короткий опис основної діяльності, найменування органу управління, у веденні якого знаходиться|перебуває| підприємство, середню чисельність персоналу протягом звітного періоду;

дату звітності в звітному періоді, за станом на яку приведені показники, або звітний період, за який вона складена;

валюту звітності й одиницю її виміру|виміру|;

облікову політику підприємства і причини її зміни, використовуючи опис принципів оцінки статей звітності і методу обліку|урахування|, окремих її статей;

консолідацію фінансових звітів;

припинення (ліквідації) окремих видів діяльності;

обмеження відносного володіння активами;

участь у спільних підприємствах;

виявлені помилки минулих років і пов'язані з ними коректування;

переоцінку статей фінансової звітності;

іншу інформацію.

Таким чином, фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.