- •«Організація діяльності державних посадових осіб» для студентів спеціальності
- •074 «Публічне управління та адміністрування»
- •Модуль 1. Створення сприятливих умов для ефективної діяльності державного службовця тема 1. Мета й особливості діяльності державного службовця
- •Поняття діяльності. Види і типи діяльності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування
- •Поняття дії. Види дій, особливості їх використання державними службовцями та посадовими особами місцевого самоврядування
- •Мета і мотиви діяльності державного службовця та поса- дової особи місцевого самоврядування
- •Особливості діяльності державного службовця та посадової особи місцевого самоврядування
- •Тести з контролю знань
- •Ситуаційне завдання
- •Контрольні запитання
- •Тема 2. Сутність і зміст організації діяльності
- •Визначення організації діяльності як процесу та засобу до- сягнення мети діяльності
- •Складові організації діяльності державних службовців
- •Ситуаційне завдання
- •Удосконалення складових організації діяльності в органі влади
- •Контрольні запитання
- •Тести з контролю знань
- •Тема 3. Вимоги до кандидатів на посади державних службовців
- •Особливий статус державних службовців як чинник підвищених вимог до претендентів на вакантні робочі місця в органах державної влади та місцевого самоврядування
- •Структура основних вимог до державних службовців
- •Ситуаційне завдання
- •Система вимог до претендента на посаду
- •Контрольні запитання
- •Тести з контролю знань
- •Тема 4. Методи професійного підбору на вакантні посади
- •Підбір і розстановка кадрів як одне з найважливіших зав- дань менеджменту персоналу на державній службі. Поняття, зміст і завдання професійного підбору кадрів
- •Основні методи професійного підбору кадрів для держав- ної служби
- •Ситуаційне завдання
- •Контрольні запитання
- •Тести з контролю знань
- •Тема 5. Імідж та його значення в діяльності державного службовця
- •Визначення іміджу працівника. Складові іміджу державно- го службовця
- •Методи формування позитивного іміджу та етика поведін- ки державного службовця
- •Ситуаційні завдання
- •Контрольні запитання
- •Тести з контролю знань
- •Тема 6. Поділ і кооперування праці
- •Поняття поділу і кооперування праці, їх взаємозв’язок
- •Основні форми поділу праці в органах державної влади та місцевого самоврядування
- •Види кооперування праці. Делегування повноважень
- •Ситуаційне завдання
- •Контрольні запитання
- •Тести з контролю знань
- •Тема 7. Регламентування посадових обов’язків
- •Сутність і значення регламентування посадових обов’язків у системі організації діяльності державних службовців. Робочий час, методи його регулювання й обліку
- •Регламентування діяльності органів державної влади та їх структурних підрозділів
- •Регламентування посадових обов’язків державних службо- вців. Організаційно-розпорядчі документи, їх значення в організації діяльності державних службовців
- •Ситуаційне завдання
- •Контрольні запитання
- •Тести з контролю знань
- •Тема 8. Організація робочого місця
- •Робоче місце державного службовця та його організація
- •Планування робочих місць і службових приміщень, норма-
- •Порівняльна характеристика систем планування службових приміщень
- •Оснащення робочого місця та його основні елементи
- •Основні параметри меблів, що використовуються на робочому місці державного службовця, залежно від видів діяльності та зросту людини, см
- •Ситуаційні завдання
- •Контрольні запитання
- •Тести з контролю знань
- •Тема 9. Обслуговування робочого місця
- •Процес функціонування робочого місця. Обслуговування робо- чого місця як комплексна організаційна проблема
- •Основні функції обслуговування робочих місць державних службовців
- •Суб’єкти забезпечення ефективного обслуговування робо- чих місць
- •Ситуаційне завдання
- •Тести з контролю знань
- •Тема 10. Гігієна і культура праці. Режим праці й відпочинку
- •Негативні моменти в розумовій діяльності та їхній вплив на продуктивність праці і стан здоров’я державних службовців
- •Гігієна праці як наука і сфера практичної діяльності. Осно- вні гігієнічні рекомендації щодо організації діяльності державних службовців
- •Карта санітарно-гігієнічних норм умов праці державного службовця (посадової особи місцевого самоврядування)
- •Складові культури праці державного службовця та їхнє значення для досягнення високої ефективності діяльності держав- них службовців
- •Сутність і значення раціонального режиму праці й відпочи- нку. Рекомендації щодо вдосконалення режиму праці та відпочинку державних службовців
- •Ситуаційне завдання
- •Карта оцінки санітарно-гігієнічних норм умов праці державного службовця (посадової особи місцевого самоврядування)
- •Контрольні запитання
- •Тести з контролю знань
- •Рекомендована література:
- •Модуль н-8-2. Формування навичок ефективного виконання державними службовцями посадових обов’язків тема 11. Планування роботи
- •Поняття планування. Планування як стрижневий елемент організації діяльності державного службовця
- •Види планів. Основні вимоги до планів роботи державно- го службовця
- •Планування роботи в органах державної влади та місце- вого самоврядування
- •Координаційний план роботи райдержадміністрації з виконкомами сільських Рад
- •Планування державним службовцем і посадовою особою місцевого самоврядування своєї роботи
- •Форма графіку роботи працівника
- •Контроль виконання планів. Самоконтроль виконання за- планованих завдань
- •Ситуаційне завдання
- •План робочого дня державного службовця
- •Контрольні запитання
- •Тести з контролю знань
- •Тема 12. Професійне спілкування
- •Поняття спілкування. Місце і роль професійного спілку- вання в діяльності державних службовців та посадових осіб місце- вого самоврядування
- •Суб’єкти, види і форми професійного спілкування в сис- темі державної служби та в органах місцевого самоврядування
- •Усне професійне спілкування, його характеристика і фор- ми здійснення
- •Писемне професійне спілкування. Службове листування
- •Чинники підвищення ефективності професійного спілку- вання в органах виконавчої влади і місцевого самоврядування
- •Ситуаційне завдання
- •Контрольні запитання
- •Тести з контролю знань
- •Тема 13. Службові документи і діловодство
- •Призначення та класифікація документів в органах держа- вної влади і місцевого самоврядування
- •Поняття реквізитів та формуляра документа
- •Вимоги до складання і оформлення службових докумен- тів в органах державної влади та місцевого самоврядування
- •Сутність, значення і форми діловодства в органах держа- вної влади та органах місцевого самоврядування
- •Документообіг. Етапи руху службового документа в ор- ганах державної влади і місцевого самоврядування
- •Служба діловодства та її організація в установі
- •Ситуаційні завдання
- •Контрольні запитання
- •Тести з контролю знань
- •Тема 14. Підготовка нарад і офіційних зустрічей
- •Поняття, призначення та види нарад в органах державної влади і місцевого самоврядування
- •Склад, зміст і організація виконання робіт в процесі підго- товки нарад в органах державної влади та місцевого самоврядуван- ня
- •Форма планування нарад
- •Сутність та призначення офіційних зустрічей в установах державної влади і місцевого самоврядування. Організація підготов- ки до офіційної зустрічі
- •Ситуаційне завдання
- •Контрольні запитання
- •Тести з контролю знань
- •Тема 15. Розгляд звернень і прийом громадян
- •Поняття і види звернень громадян до органів державної влади та місцевого самоврядування. Вимоги до оформлення звер- нення
- •Порядок розгляду звернень громадян в органах держав- ної влади і місцевого самоврядування
- •Підготовка і організація проведення особистого прийому громадян в органах державної влади та місцевого самоврядування
- •Етичні, психологічні та мовні вимоги до здійснення осо- бистого прийому громадян в органах державної влади та місцевого самоврядування
- •Ситуаційні завдання
- •Контрольні запитання
- •Тести з контролю знань
- •Тема 16. Контроль якості роботи
- •Сутність і значення контролю в системі організації діяль- ності державних службовців. Види контролю та їх особливості
- •Принципи контролю в державному управлінні. Вимоги до контролю. Стадії контрольної діяльності
- •Організація контролю за виконанням документів в орга- нах державної влади і місцевого самоврядування
- •Контроль якості роботи в органах державної влади і міс- цевого самоврядування
- •Ситуаційне завдання
- •Контрольні запитання
- •Тести з контролю знань
- •Тема 17. Стимулювання діяльності державних службовців
- •Оцінювання діяльності державних службовців і посадо- вих осіб місцевого самоврядування
- •Поняття «стимул» і «стимулювання». Роль стимулювання в організації діяльності державних службовців
- •Стимулювання діяльності державних службовців і поса- дових осіб місцевого самоврядування. Соціально-побутове та пен- сійне забезпечення державних службовців
- •Ситуаційні завдання
- •Заходи додаткового мотиваційного впливу
- •Контрольні запитання
- •Тести з контролю знань
- •Рекомендована література:
- •Рекомендована література
Основні форми поділу праці в органах державної влади та місцевого самоврядування
В удосконаленні праці велика роль належить розробці раціональ- них форм поділу праці. Цей поділ має відповідати сучасним умовам ро- боти і, насамперед, технічному рівню озброєності праці, рівню орган- ізаційної культури та самого працівника. Форма поділу праці має сприяти зниженню трудових і матеріальних витрат, підвищенню її змістовності, усуненню монотонності, зменшенню стомлюваності та стимулюванню зростання продуктивності.
Суть поділу праці в галузі державного управління становить розчленування адміністративних, організаційних, облікових, контрольних і аналітичних процесів на окремі підпроцеси, виділення їх у самостійні види роботи (спеціалізацію), відокремлення виконавців визначених дільниць та видів робіт.
В органах державного управління та місцевого самоврядування поділ праці здійснюється переважно в трьох формах: функціональний поділ праці; професійний поділ праці; кваліфікаційний поділ праці [45; 58; 80].
Функціональний поділ праці представлений спеціалізацією праців- ників на виконанні ряду функцій.
Професійний поділ праці на державній службі і в місцевому само- врядуванні представлений різними професіями (спеціальностями).
При цьому виділяються спеціалізовані підрозділи (наприклад, кадрова служба), окремі посади з виразно професійним поділом праці (наприклад, економіст, бухгалтер, юрист).
Сукупність операцій дає змогу виділити організаційні місця, які ха- рактеризують виконавчі пости. Ці пости можуть бути трьох рівнів: високо-
кваліфіковані спеціалісти (головний бухгалтер, головний економіст, за- ступник начальника відділу), для спеціалістів середнього рівня (головний спеціаліст, керівник сектору, групи), для технічних виконавців (спеціалісти).
Кваліфікаційний поділ праці полягає у диференціації посад залежно від складності виконуваних функцій та кваліфікації працівників.
Від організаційної структури, складності, масштабів та обсягу робіт залежать форма поділу праці, профіль підрозділу, а також професійно- кваліфікаційний склад працюючих. Для того щоб забезпечити чітке вик- онання всіх функцій, треба правильно визначити кількісний склад перс- оналу.
Поділ праці також може бути виконаний за видами робот. Це ви- ражається у тому, що виконавці за характером роботи або змістом про- цесу праці об’єднуються у групи, а всередині кожної з груп – за кваліфі- кацією. Залежно від складності робіт, рівня знань та навичок працівників поділяють на відповідні кваліфікації, категорії. За цими ознаками елемен- ти діяльності державних службовців поділяють та закріплюють за окре- мими групами працівників, які формують групи (сектори, підгрупи) та посадові місця.
Види кооперування праці. Делегування повноважень
Кооперування праці – це процес об’єднання, інтеграції діяльності працівників як у межах структурних підрозділів, так і в установі в цілому.
В органах державного управління та місцевого самоврядування ви- діляють три форми кооперування праці [45; 58; 80]:
горизонтальне кооперування праці; вертикальне кооперування праці; комбіноване кооперування праці.
Горизонтальне кооперування праці становить інтеграцію діяльності службовців одного посадового рівня як у межах структурного підрозділу, так і поза ним, а також співпрацю структурних підрозділів однакового ієрархічного рівня.
Вертикальне кооперування праці – це зворотна сторона кваліфіка- ційного поділу праці, тобто об’єднання зусиль посадових осіб різного ква-
ліфікаційного рівня для ефективного виконання функцій, закріплених за структурним підрозділом.
До нього належить інтеграція діяльності ієрархічно побудованих структур, а саме: груп, секторів, відділів, управлінь.
Комбіноване кооперування праці об’єднує та інтегрує в єдину сис- тему горизонтальне і вертикальне кооперування праці з метою забезпе- чення обґрунтованої пропорційності організаційної структури органу дер- жавного управління чи органу місцевого самоврядування.
Делегування – це процес безперервного розподілу обов’язків і прав [20; 47]. При цьому відповідальність керівної особи не делегується керівникам нижчого рівня та виконавцям. Підґрунтя цього процесу – ви- знання можливостей та здібностей підлеглого для виконання того чи ін- шого завдання.
Основними елементами процесу делегування є відповідальність та організаційні повноваження [49].
Відповідальність – це зобов’язання виконувати завдання та відпові- дати за їх задовільне вирішення.
Під поняттям зобов’язання розуміється те, що від індивіда очікують виконання конкретних робочих вимог, коли він займає певну посаду в ор- ганізації. Відповідальність означає, що працівник відповідає за результа- ти виконання завдання перед тим, хто передає йому повноваження.
Делегуванню підлягають тільки окремі функції. Керівник, який деле- гує підлеглим повноваження і поряд з ним несе персональну відповідаль- ність за виконання делегованих функцій. Делегування реалізується тіль- ки у разі прийняття підлеглим повноважень, і власне відповідальність не може бути делегованою.
У випадку, коли певна особа бере на себе відповідальність за задо- вільне виконання завдання, організація має надати їй потрібні ресурси і права. Керівництво здійснює це шляхом делегування повноважень разом із завданнями.
Повноваження – обмежене право використовувати ресурси органі- зації та спрямовувати зусилля деяких її співробітників на здійснення пев- них завдань.
Повноваження делегуються посаді, а не індивіду, який займає її. Межі повноважень звичайно визначаються політикою, процедурами, пра-
вилами та посадовими інструкціями, що викладаються у письмовому ви- гляді або передаються підлеглому усно. Особи, що виходять за ці межі, перевищують свої повноваження навіть тоді, коли це необхідно для вико- нання делегованих завдань.
Межі повноважень розширюються у напрямі вищих рівнів управлін- ня організації. Більша частина повноважень керівника визначається тра- диціями, стилем керівництва, культурними стереотипами та звичаями су- спільства тощо.
Слід відрізняти поняття «повноваження» та «влада». Повноважен- ня розглядаються як делегування – обмежене, притаманне певній посаді право використовувати ресурси організації. На відміну від цього, влада – це реальна здатність діяти або можливість впливати на ситуацію. Можна мати владу, не маючи повноважень. Тобто повноваження визначають, що саме особа, яка займає певну посаду, мас право робити; влада – що вона справді може зробити.
Повноваження завжди обмежені. У деяких випадках ці межі настіль- ки змінюють характер повноважень, що слід розглядати зв’язки між рів- нями повноважень, що виявляються у вигляді двох загальних типів. Роз- різняють лінійні й апаратні (штабні) повноваження, причому обидва типи можуть застосовуватися в різних формах.
У державному управлінні найбільш поширений тип повноважень –
це лінійні.
Лінійні повноваження – це повноваження, що передаються безпо- середньо від керівника підлеглому і далі іншим підлеглим. Такі повнова- ження надають керівникові узаконену владу для спрямування діяльності безпосередніх підлеглих на досягнення поставлених цілей. Керівник, який має лінійні повноваження, також має право приймати певні рішення та діяти в певних ситуаціях без узгодження з іншими керівниками в ме- жах, визначених організацією, законом або звичаями.
Делегування лінійних повноважень створює ієрархію рівнів управ- ління організації. Процес створення ієрархії називається скалярним про- цесом; у результаті створюється скалярний ланцюг, або ланцюг команд.
Ланцюг команд, створений шляхом делегування повноважень, є ха- рактерною ознакою всіх формальних організацій, окрім найменших. Ад- міністративний апарат виконує багато функцій у сучасних організаціях.
Сам апарат можна класифікувати за двома або трьома основними вида- ми, зважаючи на функції, що він виконує: консультативний, обслуговую- чий та особистий апарат, який іноді розглядають як варіант обслуговую- чого апарату.
Консультативний апарат. Якщо в лінійного керівництва виникає проблема, розв’язання якої потребує спеціальної кваліфікації, воно може запросити відповідних спеціалістів на тимчасовій або постійній основі і таким чином сформувати консультативний апарат. До обов’язків цих спе- ціалістів належить консультування лінійного керівництва в їх галузі знань.
Найчастіше консультативний апарат використовується в галузі пра- ва, найновішої або спеціальної технології, навчання та підвищення квалі- фікації, а також консультування під час роботи з кадрами.
Обслуговуючий апарат. У будь-якій з галузей, де використовується консультативний апарат, функції апарату можуть поширюватися на вико- нання певних послуг. Прикладом використання обслуговуючого апарату є: відділ кадрів, відділ зв’язків з громадськістю, фінансово-економічний та юридичний відділи. Ці функціональні підрозділи надають керівництву ін- формацію, необхідну для прийняття ефективних рішень.
Особистий апарат – це різновид обслуговуючого апарату, що фор- мується за умови, якщо керівник має секретаря або помічника. До складу обов’язків особистого апарату входить виконання того, що вимагає керів- ник.
Є широкий діапазон повноважень, делегованих апаратові кожного типу. Розрізняють такі основні види штабних повноважень:
рекомендаційні, сутність яких полягає в тому, що коли апаратні пов- новаження зводяться до рекомендаційних, передбачається, що лінійне керівництво звертатиметься за консультаціями до консультативного апа- рату за потреби його знань;
обов’язкові. Коли узгодження обов’язкові, лінійне керівництво має обговорити відповідні ситуації зі штабним апаратом перед тим, як вико- нати дію або надати пропозицію керівництву вищої ланки. Однак лінійні керівники не зобов’язані дотримуватися рекомендацій апарату;
паралельні. Вище керівництво може розширювати обсяг повнова- жень апарату, надаючи йому право відхиляти рішення лінійного керівни-
цтва. Мета цих повноважень полягає у визначенні системи контролю з метою зрівноваження влади та запобігання грубих помилок;
функціональні. Апарат, що володіє функціональними повноважен- нями, може як запропонувати, так і заборонити певні дії в межах своєї компетенції. Власне, лінійні повноваження керівника організації реалізу- ються через апарат, надаючи йому право діяти у певних питаннях. Отже, функціональні повноваження усувають відмінності між лінійними та шта- бними обов’язками для всіх практичних цілей;
лінійні повноваження усередині апарату. У великих організаціях та установах адміністративний апарат – це підрозділ з більш ніж одним рів- нем управління. Таким чином, штабний апарат має лінійну організацію та звичайний ланцюг команд усередині. Менеджери в апаратній ієрархії во- лодіють лінійними повноваженнями стосовно своїх підлеглих, незалежно від характеру повноважень апарату щодо організації в цілому.
