3. Мета і мотиви діяльності державного службовця та поса- дової особи місцевого самоврядування

Визначення мети і функцій державної служби є основою для побу- дови ефективної взаємодії органів управління державною службою з

кадровими службами державної влади й управління. У ході реалізації своєї мети і функцій державна служба має перетворитися у вагомий та авторитетний інструмент розвитку та якісного оновлення державного апарату.

Мета державної служби розглядається як упорядкування та підвищення ефективності процесів формування і реалізації державної влади й державно- го управління, а також поєднання відповідальності за виконання повноважень за посадою із соціально-економічними гарантіями державної служби.

Для досягнення даної мети можна виділити основні завдання дер- жавної служби:

забезпечення й охорона конституційного ладу України; забезпечення захисту прав і свобод людини та громадянина; забезпечення суспільного добробуту;

забезпечення стабільності в політичній і соціально-економічній сферах держави;

підготовка суспільної безпеки і правопорядку;

вплив на організації, установи й підтримка публічних організацій; комплектування персоналу державних органів висококваліфікованими

службовцями;

визначення порядку підбору кадрів, просування по службі; створення економічних, соціальних, правових та інших умов, необхідних

для діяльності державних службовців [3; 63; 73; 89].

Зазначені мета і завдання державної служби України визначають мету й мотиви діяльності державного службовця та посадової особи міс- цевого самоврядування.

Метою діяльності державного службовця та посадової особи місце- вого самоврядування є створення умов для забезпечення потреб, сво- бод, законних інтересів людини як найвищої соціальної цінності.

Цілі діяльності людини пов’язані з її мотивами. Діяльність людини не тільки цілеспрямована, але й мотивована. Мета діяльності – це те, на що вона спрямована і що повинно складати її прямий результат. Мотив – це те, що зумовлює прагнення людини до даної, а не якої-небудь іншої мети. Мотиви є необхідним компонентом діяльності людини; її цілеспря- мовані дії завжди викликаються певними причинами; вона здійснює їх заради чогось важливого для неї. Терміном «мотиви» (від лат. – «ру-

хаю») і позначають ті причини, що зумовлюють цілеспрямовану діяль- ність людей [60; 70; 132].

Аналізуючи практичну діяльність державних службовців та посадо- вих осіб місцевого самоврядування, можна виділити такі основні мотива- ційні фактори підвищення її ефективності: успіх, визнання заслуг, висока відповідальність, кар’єрне зростання, підвищення кваліфікації, соціальні пільги, матеріальне заохочення (заробітна платня, премії, надбавки).

Надалі розвиток розглянутих факторів підвищення ефективності діяльності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування необхідно спрямовувати на зростання продуктивності їхньої праці і на цій основі – на підвищення ефективності роботи працівників та діяльності органів державної служби й місцевого самоврядування.

4. Особливості діяльності державного службовця та посадової особи місцевого самоврядування

Діяльність державного службовця та посадової особи місцевого само- врядування складна, багатогранна і відповідальна. Її характеризує ряд особ- ливостей, які необхідно враховувати в процесі організації діяльності працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, створення сприятливих умов для ефективного виконання ними посадових обов’язків. До особливостей діяльності державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, насамперед, слід віднести такі [48; 49; 89; 90]:

1. Соціальна спрямованість випливає із соціальної спрямованості діяльності держави. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, оскільки наша держава проголошується в Конституції України соціальною державою.

2. Творчий характер праці зумовлений призначенням державного слу- жбовця та посадової особи місцевого самоврядування, місцем державної служби і місцевого самоврядування в суспільному поділі праці. Зазначені працівники беруть участь у розв’язанні питань щодо сфери своєї діяльності; підготовці проектів нормативних, організаційно-методичних та інструктивних документів; проведенні експертизи документів, які стосуються відповідного напряму роботи підрозділу та підготовки інформації про результати цієї робо-

ти. Виконання державними службовцями й посадовими особами місцевого самоврядування як постійно повторюваних, так і нових робіт вимагає творчо- го підходу; використання свого інтелектуального потенціалу, здібностей, знань, умінь та навичок; упровадження прогресивних методів і технологій, передового досвіду.

3. Широкий діапазон складності посадових обов’язків. Складність, зміст і характер робіт, виконуваних працівниками різного посадового рів- ня та різних сфер діяльності, будуть відрізнятися, але широкий діапазон складності посадових обов’язків у межах компетенції притаманний усім державним службовцям і посадовим особам місцевого самоврядування. Їм доводиться виконувати повністю або певною мірою брати участь у виконанні різноманітних робіт: здійснювати аналіз результатів, даних, обставин, стану справ тощо відносно сфери своєї діяльності; з огляду на посадовий статус виконувати організаційно-управлінські, планово-еконо- мічні, нормопроектні та контрольно-наглядові роботи різного характеру та змі- сту; здійснювати операції, використовуючи інформації; виконувати різноманіт- ні за змістом і характером комунікативні роботи.

4. Інтенсивні контакти з різними людьми. Одним з проявів соціальної спрямованості діяльності державного службовця та посадової особи місцевого самоврядування є те, що вони працюють для людей і серед людей. Незалежно від займаної посади кожний працівник органу державної влади та органу місцевого самоврядування спілкується зі своїм керівництвом, колегами, які посідають посади такого ж рівня, з підлеглими, з працівниками інших підрозділів даної установи. Згідно з посадовими обов’язками державні службовці та посадові особи місцевого самовряду- вання налагоджують і підтримують контакти з численними зовнішніми ор- ганізаціями, засобами масової інформації, громадськими організаціями, приймають громадян в особистих справах. Ці контакти різнопланові за призначенням, характером та змістом і зумовлені, насамперед, необхід- ністю ефективного виконання посадових обов’язків.

5. Висока моральна відповідальність. Головне призначення держа- вного службовця і посадової особи місцевого самоврядування полягає в забезпеченні й захисті прав, свобод та інтересів людей. Це, насамперед, покладає на зазначених працівників велику моральну відповідальність. Державний службовець і посадова особа місцевого самоврядування пра-

цюють на виду в людей. Будь-яка помилка в їхніх рішеннях, діях і вчинках не залишається непоміченою, що посилює моральну відповідальність працівників органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які покликані створювати й підтримувати позитивний імідж держави.

6. Ненормований робочий день. Праця державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування не підлягає точному нормуван- ню. Для виконання термінової непередбаченої роботи працівник зобов’я- заний з’явитися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, він також може бути відкликаний з відпустки.

7. Недостатня рухливість. Більшу частину робочого дня службов- ці проводять за письмовим столом у вимушено одноманітній позі. Це ускладнює кровообіг, обмінні процеси в організмі, негативно впливає на самопочуття та продуктивність праці службовців.

8. Підвищена емоційна і психологічна напруженість. Вона є зако- номірним наслідком складності й різноманітності виконуваних функцій, динамізму в роботі, відповідальності. Контактування з великою кількістю людей, різних за віком, темпераментом, характером, проявом емоцій, станом здоров’я тощо підвищує емоційну і психологічну напруженість службовців. При цьому дотримання працівниками етичних норм та служ- бового етикету, управління своїми емоціями, характером і темперамен- том є запорукою успішного виконання ними посадових обов’язків.

9. Необхідність безперервного підвищення професійного і культурного рівня. Динамізм суспільного життя, значні зрушення в державному управлінні вимагають від державних службовців постійного оновлення й поповнення знань, формування вмінь та навичок виконання посадових обов’язків у нових умовах; підвищення культурного рівня.