Тема 2. Сутність і зміст організації діяльності

1. Визначення організації діяльності як процесу та засобу досягнення мети діяльності.

2. Складові організації діяльності державних службовців.

1. Визначення організації діяльності як процесу та засобу до- сягнення мети діяльності

Організація діяльності – процес поєднання в оптимальних пропорціях робочої сили, знарядь і предметів праці для створення умов ефективного функціонування.

Організація праці державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування становить систему використання живої праці у сфері управління, що забезпечує її функціонування з метою досягнення корисного ефекту трудової діяльності. Стосовно управлінської праці, то науковою слід вважати таку організацію праці, яка базується на використанні досягнень науки і передового досвіду, прогресивних форм здійснення службових процесів, застосуванні технічних засобів [45; 47]. Отже, це такий спосіб організації здійснення трудових процесів, що створює умови для ефективної праці службовців, для збереження їх здоров’я і працездатності.

Наукова організація праці державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування спрямована на розв’язання таких завдань:

економічного – виконання покладених на працівників функцій при мінімальних витратах. У нових економічних умовах розв’язання цього завдання стосується не тільки економії праці, а й зменшення матеріальних і фінансових витрат, пов’язаних з діяльністю установ та організацій;

психофізіологічного – передбачає забезпечення збереження здоров’я працівників, їх тривалої та стабільної працездатності, підтримання нормального психологічного клімату в колективі;

соціального – забезпечення змістовності, привабливості та престижності праці, більш повне використання творчого потенціалу працівників [86; 101].

Розв’язання методичних та практичних питань проектування і впро- вадження наукової організації праці державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування повинне базуватися на використанні принципів наукової організації управлінської праці: комплексності, системності, регламентації, спеціалізації, стабільності, цілеспрямованої творчості [32; 58; 75].

Сутність принципу комплексності полягає в тому, що вдосконалення організації праці повинне здійснюватися за всіма її елементами (напрямами), враховуючи всі її аспекти – організаційний, правовий, економічний, технічний, психофізіологічний і соціальний. Це стосується діяльності всіх працівників в організації.

Принцип системності доповнює принцип комплексності. Якщо комплексність вимагає повноти охоплення всіх напрямків та аспектів наукової організації управлінської праці (НОУП), то системність передбачає взаємозв’язок усіх елементів НОУП з метою усунення протиріч, що можуть виникнути при ізольованому їх вирішенні.

Принцип регламентації передбачає встановлення і ретельне дотримання певних правил, положень, інструкцій, нормативів, що базуються на об’єктивних закономірностях, властивих НОУП.

Принцип спеціалізації – один із основних принципів організації будь-якого виду праці. Спеціалізація управлінської праці полягає в закріпленні за кожним структурним підрозділом установи чи організації, а в середині них – за кожним працівником, певних робіт чи операцій.

Принцип стабільності передбачає певну постійність виконуваних функцій, способів їх здійснення, структури управлінського апарату.

Принцип цілеспрямованої творчості спрямований на досягнення двох цілей: забезпечення творчого підходу при проектуванні і впровадженні наукової організації праці та максимальне використання творчого потенціалу працівників.

Зазначені принципи НОУП доповнюють один одного, розкриваючи різні аспекти наукового підходу до організації праці. Найбільша дієвість названих принципів проявляється при їх сукупному використанні. Названі принципи є найбільш загальними. Поряд з ними при організації праці слід керуватися також економічними і соціальними вимогами, такими, як: економія часу, мотивація праці, справедливість винагороди тощо.