6.1.5. Періостит очниці

Періостит очниці - запалення періосту очниці, яке в біль­шості випадків захоплює і кісткову основу, тому термін „остеоперіостит” буде більш правомірним. Може мати характер як катарального, так і гнійного процесу з формуванням субперіостального абсцесу.

Найчастішою причиною розвитку періоститу очниці є синусіти, особливо фронтит. Може викликатися блідою спірохетою, мікобактерією туберкульозу, стрептококами, стафілококами, грипом, ангіною, скарлатиною, фурункульозом, дакріоциститом, остеомієлітом верхньої щелепи, травмою та ін.

При розташуванні запального вогнища в передніх відділах очниці, спостерігаються гіперемія, набряк шкіри, болючість при паль­пації краю орбіти; можуть бути хемоз та гіперемія очного яблука. Хвороба може розвинутися як гостро, впродовж 2-3 днів, так і пос­тупово, впродовж кількох тижнів. Згодом запальне вогнище роз­смоктується і заміщується сполучною тканиною (при серозному процесі). Катаральний процес інколи переходить в гнійний – розвивається субперіостальний абсцес, який, в свою чергу, може перейти у флегмону очниці.

Задній періостит діагностувати важче. Для нього характерні біль в очниці, екзофтальм, обмеження рухів ока, хемоз кон’юнктиви; можливе зниження чутливості шкіри повік, рогівки, зниження гостроти зору.

Для періоститів туберкульозної та сифілітичної етіології ха­рактерне переднє розташування, причому туберкульозний, як правило, виникає в нижньо-зовнішньому відділі очниці, а сифілітичний – в верхньо-зовнішньому. Окрім того, для сифілітичного періоститу харак­терні нічні болі, туберкульозні ж – безболісні.

Лікування періоститів полягає в лікуванні основного про­цесу, призначенні антибіотиків широкого спектру дії; при наявності флюктуації – термінова орбітотомія і дренування порожнини очниці.

6.1.6. Флегмона очниці

Флегмона очниці – дифузне гнійне запалення орбітальної клітковини. Етіологічні моменти такі ж, як і при періоститі. Слід підкреслити, що флегмона очниці часто розвивається після поранень очниці деревом. Металеві сторонні тіла очниці значно рідше приводять до розвитку флегмони.

Флегмона очниці розвивається гостро, бурхливо, від кількох годин до 1-2 діб з моменту потрапляння гноєрідного мікробу. Повіки гіперемійовані, набряклі, з ціанотичним відтінком; значний екзофтальм, обмеження рухів ока, сильний біль в очниці, хемоз та гіперемія кон’юнктиви очного яблука. Зір швидко знижується, в тому числі і до сліпоти, за рахунок швидкого залучення до запального процесу зорового нерву. На очному дні можливі явища невриту зорового нерву, застійного диску, тромбозу центральної вени сітківки з наступним розвитком атрофії зорового нерву. Може підвищуватися температура тіла, в загальному аналізі крові можуть бути лейкоцитоз, підвищена ШОЕ, але не завжди.

Прогноз при флегмоні очниці дуже серйозний не лише для зору, але і для життя пацієнта, особливо в дитячому віці, з причини можливих гнійних інтракраніальних ускладнень у вигляді тромбозу каверноз­ного синусу, гнійного менінгоенцефаліту, абсцесу мозку.

При флегмоні очниці показана термінова широка орбітотомія і дренування порожнини очниці! Це зведе ризик виникнення інтракраніальних гнійних ускладнень до мінімуму. Проводять також лікування основного захворювання, санацію первинного вогнища (первинне ураження орбіти спостерігається рідко, в основному після орбітальних поранень), призначають антибіотики широкого спектру дії з урахуванням чутливості мікроорганізмів (посів при орбітотомії!), дезінтоксикаційну терапію. Навіть при незначній підозрі на тромбоз кавернозного синусу показана госпіталізація (переведення) хворого в реанімаційне відділення.

При виникненні флегмони очниці, в першу чергу, треба виключити у хворого синусіт.

Необхідно відмітити, що дуже схожі клініка флегмони очниці і тромбозу кавернозного синусу, але при тромбозі більш виражені загальні симптоми, септичний стан, неврологічна симптоматика. Окрім того, тромбоз кавернозного синусу часто буває двобічним (кавер­нозні синуси сполучаються між собою!).