Розділ 9. Травми органу зору

Травми органу зору є провідною причиною сліпоти і слабкозорості у осіб працездатного віку. Серед первинно оглянутих на МСЕК хворі з травмами ока складають близько 50%. Цим визначається соціальна значимість травм органу зору.

За походженням травми ока діляться на промислові, сільськогосподарські, військові, спортивні, дитячі, побутові.

За характером пошкодження розрізняють поранення (непроникаючі, проникаючі: з внутрішньоочним стороннім тілом чи без нього), контузії, опіки (фізичні, термічні, хімічні, комбіновані).

За ступенем тяжкості травми ока поділяються на легкі (які в результаті не ведуть до зниження функцій), середньої тяжкості (викликають як наслідок помірне зниження функцій), важкі (значне зниження функцій, інвалідність по зору) та дуже важкі (повне руйнування ока).

9.1. Проникаючі поранення ока

Особливе місце серед пошкоджень органу зору займають проникаючі поранення очного яблука. Лікарю загальної практики обов'язково треба знати абсолютні і відносні ознаки проникаючого поранення ока, тому що від своєчасної діагностики і правильно наданої першої медичної допомоги в значній мірі залежить функціональний результат.

До абсолютних (прямих) ознак проникаючого поранення ока відносять: наявність наскрізної рани зовнішньої оболонки з розведеними краями, випадіння внутрішніх оболонок та внутрішньоочних середовищ (склисте тіло, сітківка, судинна оболонка), колобома райдужки, наявність внутрішньоочного стороннього тіла. Останню ознаку може розпізнати лише лікар-фахівець, тому лікар загального профілю має в першу чергу орієнтуватися на перші три ознаки.

До відносних ознак проникаючих поранень ока відносять: гіпотонію ока, зміну глибини передньої камери (при пораненнях переднього відділу ока передня камера буде мілка або відсутня; заднього відділу - глибока). В цілому, при одночасній наявності двох відносних ознак лікар нефахівець з високою імовірністю може запідозрити проникаюче поранення ока.

Поставивши діагноз проникаючого поранення ока, або при підозрі на нього, дуже важливо правильно надати першу медичну допомогу. Вона включає:

1. закапування крапель антисептика або крапель з антибіотиками, сульфаніламідами (сульфацил натрію, краплі гентаміцину, ципрофлоксацину, левоміцетину, тобрекс та ін.);

2. накладання асептичної бінокулярної пов'язки;

3. введення протиправцевої сироватки або правцевого анатоксину;

4. по можливості, ввести антибіотики внутрішньо або внутрішньом`язово;

5. в лежачому положенні, санітарним транспортом, в супроводі медичного працівника негайно направити хворого в офтальмологічний травматологічний центр. Хворому видається направлення, в якому лікар вказує діагноз, час і характер травми, дату, час надання і обсяг допомоги.

Якщо в оболонках ока стирчить стороннє тіло, то лікар загальної практики не має його видаляти.

Ускладненнями проникаючих поранень ока можуть бути ендофтальміт, панофтальміт, симпатичне запалення, травматична катаракта, вторинна глаукома.

9.2. Види травматичних іридоциклітів

Проникаючі поранення і деякі контузії ока супроводжуються запальним процесом – травматичним іридоциклітом. Розрізняють три види травматичних іридоциклітів:

1. асептичний (серозний). Це найбільш поширений різновид (80%) і найлегший за перебігом. Характеризується помірно вираженими ознаками ендогенного іридоцикліту (див. розділ «Синдром червоного ока»).

2. септичний (гнійний). Більш важка форма; зустрічається в 18% випадків проникаючих поранень. Характеризується вираженими симптомами звичайного іридоцикліту + наявністю гною в передній камері ока. Гнійний іридоцикліт небезпечний тим, що він може перейти в ендофтальміт – гнійне запалення склистого тіла, яке загрожує сліпотою; або в панофтальміт – гнійне запалення всіх оболонок ока, яке несе загрозу не лише зору, але і життю пацієнта, тому що гній, по зоровому нерву, може розповсюдитись в порожнину черепу. Ознаками, які відрізняють панофтальміт від ендофтальміту є екзофтальм, обмеження або повне порушення рухливості очного яблука – офтальмоплегія. Оперативне лікування ендофтальміту полягає в повному видаленні очного яблука після перерізання зорового нерву. При панофтальміті перерізання зорового нерву протипоказане, тому виконують евісцерацію – видалення вмісту ока;

3. фібрінозно-пластичний, або симпатизуючий, іридоцикліт. Найбільш важка форма, тому що часто приводить до сліпоти і може бути причиною симпатичного запалення – фібрінозно-пластичного іридоцикліту в здоровому оці! Для цієї форми характерні дуже сильне подразнення ока, різкі циклітичні болі, виражена тенденція до зрощення і зарощення зіниці, незважаючи на закапування сильних мідріатиків, значна гіпотонія (хоча інколи може бути вторинна глаукома). Внаслідок значної і тривалої гіпотонії, цей іридоцикліт часто приводить до атрофії очного яблука.