7.4. Кератити

Кератит – це запалення рогівки. Кератити є однією з частих причин значного зниження зору й інвалідності по зору.

Етіологія кератитів різноманітна. Їх викликають як екзогенні фактори (травми, стафілокок, кишкова паличка, синегнійна паличка, диплокок, захворювання повік, кон`юнктиви, сльозних органів), так і ендогенні (туберкульоз, сифіліс, ревматизм, герпес, авітамінози та ін.). Окремо виділяють групу кератитів невідомого походження (роз’їдаюча виразка, розацеа-кератит).

Незалежно від походження всі кератити мають ряд спільних ознак, які в першу чергу необхідно знати лікарю загальної прак­тики для правильної діагностики кератиту взагалі. Такими ознаками є:

1. наявність свіжого помутніння рогівки у вигляді інфільтрату, виразки або абсцесу. Свіже помутніння має сірий колір, пошерхлу поверхню та розпливчасті межі;

2. перикорнеальна або змішана ін’єкція очного яблука;

3. васкуляризація рогівки: поверхнева (в рогівку вростають поверхневі (кон`юнктивальні) судини; вони тонкі, розгалужені, анастомозують між собою, легко прослідкувати хід су­дини на кон’юнктиву); глибока (судини товсті, прямі, ростуть з-під лімбу, не анастомозують); змішана (поєднання поверхневої та глибокої васкуляризації);

4. рогівковий, - корнеальний, - синдром, який поєд­нує скарги хворого на біль в оці, сльозотечу, світлобоязнь, відчут­тя стороннього тіла в оці.

Васкуляризація є досить пізньою ознакою кератиту – вона з’являється в період репарації. З одного боку, вростання судин в рогівку є компенсаторним процесом, оскільки поліпшується постачання рогівки поживними речовинами, з іншого – вростання судин приводить до додаткового помутніння рогівки в місці їх розгалуження.

Як наслідок абсолютної більшості кератитів, за поодинокими винятками, формується рубець рогівки у вигляді хмаринки, плями або більма. Хмаринка - це слабкоінтенсивне обмежене помутніння рогівки, яке не видно неозброєним оком. Для його виявлення необхідно застосувати або бокове освітлення, або щілинну лампу. Пляма – обмежене, але інтенсивніше ніж хмаринка помутніння, яке вже видно неозброєним оком. Більмо (лейкома) – грубе помутніння рогівки.

Важкість і тривалість перебігу кератитів залежить від збудника, розповсюдження процесу, загального стану організму. Найлегшим перебігом відзначаються поверхневі ерозії рогівки, найважчим - повзуча виразка рогівки, найтривалішим – герпетичні кератити.

В своєму перебігу кератити можуть давати ряд ускладнень. Найчастішим ускладненням є іридоцикліт, який, в свою чергу, може привести до вторин­ної глаукоми. Деякі кератити, особливо виразки, ведуть до перфорації рогівки. Повній перфорації передує десцеметоцеле - чорний пухирець на дні виразки. Якщо існує загроза перфорації, необхідна термінова кератопластика. Після перфорації процес може іти двома шляхами:

1. Інфекція потрапляє через перфораційний отвір в порожнину ока, викликаючи ендофтальміт або панофтальміт. Якщо ендофтальміт загрожує сліпотою, то панофтальміт загрожує життю пацієнта, оскільки гнійний процес по зоровому нерву може перейти в порожнину черепу з розвитком гнійного менінго-енцефаліту або абсцесу мозку.

2. Після перфорації оновлюється волога передньої камери ока і виразка швидко заживає з утворенням зрощеного з райдужкою більма.

Лікарю загальної практики важливо не лише вміти розпізнати кератит, але і диференціювати бактеріальні і вірусні кератити.

Основні ознаки бактеріального кератиту: відсутність сезонності, інфільтрати рогівки сірого або жовтого кольору, утворення виразок з прогресивним і регресивним краями (прогресивний край має подібну до серпа форму і гнійно інфільтрований, регресивний – пологий, з процесами очищення), збереження чутливості рогівки, виділення бактерій при посіві, відносно нетривалий перебіг, відсутність рецидивів.

Основні ознаки вірусних (герпетичних) кератитів: сезонність (весна-осінь), наявність провокуючих факторів (лихоманка, перебування на протягах, переохолодження, стреси), інфільтрати сірого кольору, які часто мають характерний вигляд (гілка дерева, диск), зниження або відсутність чутливості рогівки, тривалий перебіг (до кількох місяців), наявність рецидивів.