8.3. Атрофія зорового нерву

Вона є не самостійним захворюванням, а наслідком інших патологічних процесів в оці, в центральній нервовій системі, у всьому організмі, а також результатом наслідуваних генетичних порушень. Найчастіше атрофія зорового нерву є наслідком невритів зорового нерву, ішемічних нейропатій, оклюзій судин сітківки, запальних, судинних та пухлинних процесів головного мозку і його оболонок, запальних процесів орбіти, деформацій черепу, травм ока та черепу, профузних кровотеч, інтоксикацій.

Атрофія зорового нерву може бути первинною і вторинною. При пер­винній атрофії диск зорового нерву частково або повністю блідий, межі його чіткі, артерії сітківки звужені. При вторинній атрофії, яка виникає після застійного диску, диск сірий, з розмитими межами. Згодом вторинна атрофія переходить в первинну. При атрофії зорового нерву спостерігається різноманітне зниження зору, в тому числі і до сліпоти, звуження поля зору, порушується кольоровий зір.

Лікування атрофій зорового нерву різного походження представляє собою велику проблему в зв’язку з малою його ефективністю. Призначають судинорозширюючі препарати, вітаміни групи В, біостимулятори, ноотропи та ін. Найбільш перспективним методом лікування вважають пряму стимуляцію зорового нерву слабким електрострумом. В експерименті були досягнуті гарні результати, але застосувати цей метод на живій людині в широкій практиці поки що неможливо в зв’язку з важкодоступністю зорового нерву. В лікуванні застосовують також магнітотерапію, фоно- та електро­форез, стимуляцію зорового нерву низькоенергетичними лазерами.

З наслідуваних атрофій найбільш відома Леберівська атрофія зоро­вого нерву, на яку страждають чоловіки. Хвороба найчастіше проявляєть­ся у віці 13-20 років, спочатку на одному, а потім на іншому оці. Захворювання розпочинається як ретробульбарний неврит з наступним виходом у атрофію зорового нерву. Лікування поки що не існує.

8.4. Ретинобластома

Ретинобластома - первинна злоякісна внутрішньоочна пухлина у дітей. Ніколи не зустрічається у дорослих. У 30-35% хворих буває двобічною. Двобічна ретинобластома в 98% випадків є генетично детермінованою. Найчастіше проявляється у віці 3-5 років. Тривалий час пухлина протікає непомітно. В більшості випадків батьки дитини звертаються до лікаря тоді, коли помічають жовтий рефлекс з очного дна – «котяче око», «амавротичне око кішки». Як правило, на цій стадії захворювання око вже сліпе, зіниця широка, з'являється розбіжна косоокість. На очному дні виявляють горбисту промінуючу сіру пухлину, яка проросла судинами. Ретинобластома швидко росте і по зоровому нерву може швидко розповсюдитись в порожнину черепу. При проростанні пухлини в очницю з'являється екзофтальм, зниження внутрішньоочного тиску. Ретинобластома може ускладнитись увеїтом і вторинною глаукомою.

Лікування ретинобластоми залежить від стадії процесу. При однобічній ретинобластомі і невеликих розмірах пухлини можлива органозберігаюча операція – фото- чи лазеркоагуляція пухлини; при великих розмірах без проростання в орбіту – енуклеація з наступною хіміо- та рентгенотерапією; при проростанні в орбіту – екзентерація + хіміо- та рентгенотерапія. При двобічній пухлині гірше око видаляють, на кращому, по можливості, застосовують одну з органозберігаючих методик лікування. В протилежному випадку видаляють обидва ока.