Особливості перебігу деяких клінічних форм кератитів

Повзуча виразка рогівки характеризується тріадою симптомів: характерного виду виразка рогівки (прогресивний і регресивний краї), гіпопіон (гній в передній камері ока), іридоцикліт. Якщо хоча б один симптом відсутній, то діагноз повзучої виразки не ставиться.

Повзуча виразка - дуже специфічна виразка, яка за рахунок прогресивного краю постійно "повзе" по рогівці, приводячи до її тотального ураження. Перебіг повзучої виразки дуже важкий, часто настає перфорація рогівки.

Грибковий кератит характеризується слабким подразненням ока, утворенням на рогівці крихтоподібного інфільтрату, який часто можна зняти шпателем, наявністю гіпопіона.

Туберкульозний фліктенульозний кератит виникає у дітей на фоні бронхо-легеневих форм туберкульозу і характеризується дуже сильною світлобоязню, сльозотечею, набряком м’яких тканин обличчя - у дітей вигляд "молодого поросяти". Діти ховаються від світла, в темній кімнаті ведуть себе значно спокійніше.

Туберкульозні глибокі кератити виникають у дорослих на фоні бронхо-легеневого туберкульозу і характеризуються появою одного або декількох великих інфільтратів в глибоких шарах рогівки.

Сифілітичний кератит є проявом вродженого сифілісу і поєднується з іншими ознаками вродженого сифілісу, зокрема тріадою Гетчінсона. Для нього характерна циклічність розвитку (стадії інфільтрації, васкуляризації, розсмоктування), характерний вигляд інфільтрату на початку хвороби (точки, риски поблизу будь-якої ділянки лімбу). При цьому кератиті можливе відновлення прозорості рогівки наприкінці захворювання.

Загальні принципи лікування кератитів

Лікування будь-якого кератиту проводиться за визначеними напрямками:

1. Дія на збудника: при бактеріальних кератитах – антибіотики широкого спектру дії з врахуванням чутливості (флоксал, офтаквікс, вігамокс, ципрофарм та ін.), при вірусних - противірусні засоби (ацикловір, зовіракс, вірган, циклоферон, лаферон та ін.).

2. Поліпшення трофіки рогівки (глюкоза 5%, 20%, 40%, желе актовегіну, солкосерілу, сенсивіт, оксіал та ін.).

3. Поліпшення обмінних процесів в організмі (вітаміни групи В, вітаміни С, А, біостимулятори та ін.).

4. Профілактика ускладнень, насамперед, іридоцикліту (мідріатики - 1% розчин атропіну, 0,25% розчин скополаміну, 1-2-4% розчин гоматропіну та ін.).

При наданні невідкладної допомоги лікарю загальної практики, в першу чергу, необхідно закапати мідріатик (краще за все – атропін), краплі з антибіотиками або сульфаніламідами і терміново направити хворого до офтальмолога.

7.5. Іридоцикліт

Іридоцикліт - запалення райдужки і війкового тіла. Етіологія іридоцикліту різноманітна: гострі та хронічні інфекції (грип, туберку­льоз, сифіліс, бруцельоз та ін.), колагенози (ревматизм, хвороба Стіла), фокальна інфекція (карієс, тонзиліти, фарингіти та ін.), цукровий діабет, травми, синдромні захворювання (хвороба Бехчета, Фогта-Коянагі-Харади та ін.).

Клініка іридоцикліту досить характерна. Хворі скаржаться на почервоніння, біль в оці, який посилюється вночі, світлобоязнь, сльозотечу, різного ступеня зниження зору. При огляді на очному яблуці визначається змішана ін’єкція. Зіниця вузька, мляво реагує на світло. Райдужка набрякла, малюнок її стертий. На ендотелії рогівки з'являють­ся преципітати – відкладення у вигляді трикутника основою донизу; в передній камері волога мутнішає, може бути ексудат у вигляді гною, крові, фібрину. Запальний процес в райдужці швидко викликає утворення задніх сінехій – зрощень зіничного краю райдужки з передньою капсулою кришталика, що часто призводить до порушення відтоку внутрішньоочної рідини з задньої камери в передню і виникненню найчастішого ускладнення іридоцикліту - вторинної глаукоми. Задні сінехії часто деформують зіницю і вона набуває форми «зубчастого колеса». Захворювання супроводжу­ється помутнінням склистого тіла зернистого характеру. Для неускладненого перебігу характерний нормальний або знижений внутрішньоочний тиск. Згодом може змінитися колір райдужки, вона набуває ржавого відтінку.

Не всі симптоми захворювання з'являються водночас. Найбільш ранніми об'єктивними ознаками є змішана ін’єкція очного яблука, звуження зіниці та її млява реакція на світло!

Окрім вторинної глаукоми іридоцикліт може ускладнитись катарактою, невритом зорового нерву, стрічкоподібною дегенерацією рогівки.

У дитячому віці іридоцикліт протікає зі значними особливостями. Незважаючи на гостре запалення, око може бути спокійним або легко подразненим, що може привести до хибного висновку про відсутність іридоцикліту. Процес часто двобічний, приймає хронічний перебіг, швидко приводить до ускладнень у вигляді вторинної глаукоми і катаракти.

Гострий іридоцикліт, в першу чергу, треба диференціювати з гострим приступом глаукоми, оскільки клініка схожа, а невідкладна допомога протилежна. В цьому плані першочергово необхідно звернути увагу на стан зіниці: при іридоцикліті вона вузька, при гострому приступі гла­укоми розширена.

Невідкладна допомога при гострому іридоцикліті передбачає інсти­ляції 1% розчину атропіну в хворе око, навіть якщо іридоцикліт ускладнився вторинною глаукомою. Хворий має бути негайно госпіталізо­ваний в очне відділення, де буде проведено етіологічну діагностику і спеціалізоване лікування.