Розділ 8. Поступова втрата зору

В офтальмології існує велика кількість захворювань, які приводять до поступової безболісної втрати зору. Розглянути їх всі в межах одного розділу посібника неможливо, тому ми зупинимось лише на хворобах, які мають значну поширеність і велике соціальне значення, оскільки вони можуть приводити до інвалідності по зору.

8.1. Сенільна макулодистрофія

Є однією з провідних причин зниження центрального зору у всіх розвинених країнах світу. Сенільна макулодистрофія - поліетіологічне захворювання, провідним ланцюгом патогенезу якого є ішемія сітківки. Захворювання частіше за все виникає на фоні гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, церебро-васкулярної патології, вегето-судинних дистоній. Факторами ризику є генетична схильність, вік (понад 55 років), стать (жінки хворіють частіше). Слід відмітити, що в останні роки сенільна макулодистрофія часто зустрічається у молодих осіб, навіть у дітей.

Існують 2 основні форми макулодистрофії: суха та ексудативна. Суха форма зустрічається набагато частіше (90%). Як правило, спосте­рігається в обох очах, але можливий розрив у часі виникнення. На початку захворювання людина може не мати ніяких скарг, і дуже часто макулодистрофія виявляється випадково. По мірі розвитку захворювання хворі можуть скаржитись на зниження зору, викривлення контурів предметів. В багатьох випадках спостерігається невідпо­відність змін очного дна стану функцій. Хвороба повільно прогресує впродовж багатьох років.

При огляді центральної зони очного дна виявляють невеликі сірувато-жовтуваті вогнища з чіткими межами - друзи. Кількість друз може бути різноманітна. Друзи утворюються в результаті відмирання і накопичення відмерлих клітин сітківки.

Ексудативна форма зустрічається у 10% хворих і може виникнути самостійно, або на фоні сухої форми. Основний ланцюг патогенезу – новоутворення судин під сітківкою, крізь які рідка частина крові проникає в сітківку і викликає її набряк. Перебіг ексудативної форми більш злоякісний, гострота зору значно знижується впродовж корот­кого часу, хворі часто скаржаться на появу плями перед оком, зменшення величини предметів, викривлення ліній. Через деякий час (досить тривалий) набряк сітківки поступово зникає, залишаючи по собі вторинні дистрофічні вогнища в макулярній зоні. Періодично набряк сітківки виникає знову і знову, що може привести до слабкозорості.

Консервативне лікування сухої форми сенільної макулодистрофії базується на застосуванні дезагрегантів і судинорозширюючих препаратів. На початку захворювання може бути ефективною стимуляція сітківки низькоенергетичним гелій-неоновим лазером. Основним мето­дом лікування ексудативної форми є лазеркоагуляція сітківки, яка виконується після флюоресцентної ангіографії очного дна.

Хірургічні методи лікування спрямовані, в основному, на поліпшення кровопостачання центрального відділу очного дна і включають різні види реваскуляризуючих та вазореконструктивних операцій.

8.2. Пігментна абіотрофія сітківки

Це генетично зумовлене захворювання з частотою один випадок на 4 000 населення. Передається по аутосомно-рецесивному і аутосомно-домінантному типу; може бути пов’язане з Х-хромосомою. Хвороба може проявитися як в дитячому, юнацькому, так і молодому віці. Найпершим симптомом, який передує змінам очного дна, є погіршання зору в сутінках - "куряча сліпота", яка поступово прогресує. Згодом на очному дні, по периферії, з’являються пігментні вогнища по типу "кісткових тілець", концентрично звужується поле зору, спостерігається віщана атрофія зорового нерву. Зміни очного дна поступово прогресують, з часом хворі стають інвалідами по зору.

Лікування пігментної абіотрофії малоефективне, патогенетичними вважають препарати РНК (енкад). Прогноз захворювання, як сказано вище, несприятливий.