2 Питання. Немарксистська філософія кінця XIX - XX століть.

позитивізм

Єдине джерело істинного знання –емпіричний досвід, заперечуються пізнавальна цінність філософії і теоретичного мислення( основа – просвітництво , емпіризм Локка і Юма):

-справжня наука не виходить за сферу фактів. Не існує меж науковому пізнанню. Суспільство можна пізнати- засновали соціологію -Конт. Соціальний прогрес.

Засновник Огюст Конт.

Махізм, емпіріокритицизм

Мах Е., Авенаріус Р.: науки про природу вважали, що світ існує зовні і незалежно від нас, від нашого тіла і його відчуттів. Але насправді про зовнішній світ ми дізнаємося через "призму відчуттів". Ніякої іншої інформації ми не можемо одержати. А якщо всі представляють світ через свої відчуття, то єдиної картини світу ми представити не можемо. Людина ніколи не зможе пізнати об'єктивний світ.

Оцінюється лише негативно, особливо при здійсненні на практиці: Ленін сперечався з Махом і вирішив, шо спрощення філософії за для пролетарських цілей – необхідно, це призвело до боротьби з генетиками і кібернетиками в СРСР і прив’язки філософії до ідеології.

Неопозитивізм

Філософія зводиться до аналізу мови науки і намагається вилучити з науки поняття, які не грунтуються на фактах. В Карнап Р., Р. Рейхенбах, М. Шлік, Би. Рассел, У. Поппер, Т. Куна.

- Розглядають проблеми раціональності, ефективності функціональності. Знання повинне бути позитивно.

- В умовах ускладнення життя і її високих темпах, розгалуженої системи взаємозалежних дій у виробництві, управлінні, науці, культурі сучасного миру надійність кожної ланки залежить від того, скільки точні, обгрунтовані, надійні, "позитивні" знання і дії.

- Критика філософій з погляду "строгих наук" критеріями формальної логіки ==> Т.ч., позначилися стандарти мислення і культури мислення.

-Результаты неоднозначні: 1. Оновлення розділів, прикордонних з точними науками /логіка, методологія науки/. 2. Виявилася неспроможність претензій в проблемах людського життя і інших проблемах, пов'язаних з людиною. ===> перехід на компромісні позиції. 3 . З'явився принцип верифікації /т.е. все у філософії повинне бути перевірено на досвіді./

-Критика мови. Мета: Мова повинна бути точною, однозначною і вивченою. Мир існує зовні нас, але людині він даний через мову. Мова - засіб думки і дії людей. ===> Пристосувати мову до сучасного науково-технічного прогресу, матеріалізація мови, формалізація гуманітарних наук.

-Влияние на соціальну філософію, соціологію, етику, естетику... Захист гуманізму, демократії, критика авторитарної влади, тоталітарної держави, боротьба за мир і ядерне роззброєння.

Ірраціоналізм

Основа світу – щось нерозумне, джерело пізнання – інтуїції, почуття.

Започаткував датський філософ Керкегор (1813-1855).

Розум не здатний зрозуміти несвідоме. ====> культ духовно-психічних явищ, незвичайних і поки маловивчених: парапсихологія, телепатія, екстрасенсорика, екстаз, одержимість, психопатологія і ін. Особливо широко розповсюджується під час криз, перехідних стані, воєн, епідемій і т.д.

1. Гюрджієв Г./1877-1949/ - "Теорія психотрансмутації" космосом: людина схильна стати своєрідною машиною. Тільки містичний досвід здатний зробити з цієї машини людини.

2. Штейнер Р./1861-1975/ - Антропософськоє навчання: нестандартні способи лікування хвороб, обробітки грунту, орієнтація на місячні фази і т.д.

- Спеціально підготовлені люди, що оволоділи цим знанням – дуже рідкісні, але вони повинні створити умови для "духовного оновлення" суспільства. ====> Ідея прославляння "аріїв", фашизм в ідеології. ====> фашистствуючи філософи Розенберг А., Боймлер А., Крик Е.

3. Клагес Людвіг /1870-1956/: "філософ грунту" Ідея повернення до "темної старовини", "силам екстазу", поклоніння стародавнім божествам, ідея пробудження расової самосвідомості ====> расизм.

4. 60-е роки - містика, окультизм, "екзотичні релігії" і т.д.

- пов'язано з молодіжною контркультурою

- соціальний критицизм /позитивне в ньому: антимілітаризм/

- розуміння важливості, очиститися від Фальші відчуттів і слів, ідей. Проголошення важливості щирості і глибини людських відчуттів зв'язувалися з відчаєм, кризою відчуттів, безвихідністю:

===>секты

===>"коммуны"

===>бітники Дж. Керуак, Алан Уоттс: образ анархіста, нігіліста, бродяги, відмова від загальнолюдських цінностей.

===>наркоманія як засіб порятунку.

Волюнтаризм

Воля протиставлена розуму. Шопенгауер А. - воля є визначальною силою в людині, розум їй підлеглий, але воля існує як би сама по собі. Ніцше Ф. - "воля. до влади" - визначаючий стимул діяльності, головна здатність людини, яку треба розширити. Воля міфологізується ====> культ надлюдини.

«Філософія

життя»

Життя – основний предмет філософії.

Бергсон А. /1859-1941/ - "Нова картина світу": матерія і життя протиставляються один одному, простір і час розділені. Матерія – інертна: творчо і " еволюційно розвивається тільки життя. Людина переживає час не як природа, людина здатна повернути напрям часу - через пам'ять. Найважливіше в людині - інтелект, він сполучає матерію і життя ====>

- заклик до активної соціальної позиції особи;

- заклик до вивчення багатовимірності людського духу;

- критика традиційних позицій науки і філософії розуму.

Ніцше Ф. – крайній індивідуалізм.

-Основою його філософії були волюнтаризм, дарвінізм, творчість Гетте,Вагнера. Життя – процес боріння, боротьба за виживання, самоствердження, воля до влади.

-Людина – недовершена істота. Воля – основна цінність, яка робить надлюдину.

- Релігія – кайдани для людини. «Бог – помер»

- заперечується абсолютність моральних цінностей. Сильна людина сама вирішує, що є добро, а що ні.

- прихильник індивідуалізму та соціальної ієрархії, колектив – стадо!? Демократія та соціалізм – прояв волі до влади посередностей!?

- в творах мало логічності, багато емоцій. Тому інтерпретації його ідей дуже різні.

Психоаналіз.

Фрейд 3./1856-1930/, Юнг К.Г./1875-1961/, Маркузе Г./1898-1979/: відкриття несвідомого, його вивчення і тлумачення.

-====> Основа для створення науки психології, психіатрії і т.д. Збереження раціоналістичного тлумачення і орієнтації.

-====> Виникнення ірраціоналістичних напрямів у філософії і ====> містицизм.

Прагматизм.

Сутність понять, ідей, теорій зводиться до практичних операцій підкорення навколишнього середовища і розглядає практичну ефективність ідей як критерій їх істинності.

Гире И.С. /1839-1914/, Джемс У. /1842-1910/, Дьюї Д. /1859-1952/: вся колишня філософія відірвана від життя. Треба, щоб філософія допомагала людині в кожній конкретній ситуації, Якщо переконання людини стають правилами для дії, то треба лише правильно сформулювати ці переконання, і це зробить людину щасливою, полегшить йому життя. Т.ч., філософія - це щось на зразок збірки готових відповідей на всі випадки життя. Хорошо все, що допомагає людині в конкретній ситуації розв'язати проблеми, "що вигідне, то і корисно".

Феноменологія

Вчення про феномен, даний людині в досвіді чуттєвого пізнання. Засновник – німець Гуссерль. Метод вивчення свідомості – інтуїція. Поняття трансцедентальної свідомості- вона основа філософії…

Сциєнтізм

В основі культ розуму і науки, віра в безмежні можливості, які науково-технічна революція надає людству: "суспільство загального благоденствування", технократична влада. Зникнуть вади суспільства, оптимізм про теперішній час і майбутнє. Створення індустріальних і постіндустріальних суспільств.

2 напрями: сциентический песимізм, критичний сциентизм.

Представники: Е. Масуда, У.У. Ростоу, Д. Белл

Антісциєнтізм

Переконані, що наука несе руйнування цивілізації. Наслідки науки можуть бути згубні. Значить необхідне "повернення до печер". Наука і техніка всевластны і тому страшні їх наслідки. Виражається через створення антиутопій.

Представники: Р. Уеллс, А. Франк, Е. Синклер, Дж. Лондон, Р. Бредбері, Стругацкие, Е. Замятін, О. Хакслі, Дж. Оруелл.Г/ Екзистенціальна філософія - антропологічна: Д. Камю, Же.-П. Сартр, Хайдеггер, Т. Марсель.

Екзистенціалізм

Центральна проблема: відчуження індивіда від суспільства. Рахували відчуження загальною характеристикою життя людини в суспільстві, особливо в кризових ситуаціях, на переломних етапах розвитку суспільства.

Вважали, що філософія зобов'язана допомогти людині справитися з трагічними умонастроями, подолати їх, знайти значення свого життя, своє "Я".

Піддавали вивченню соціальні проблеми. Попереджали про небезпеку зникнення людства. Займали антифашистські позиції, вирішували проблему вибору, відношення до смерті.

- Загальний фон творів - трагічно-драматичний, деколи навіть песимістичний.

- В центрі уваги - людина на межі життя і смерті, охоплена тривогами, турботами, покинутий, приречений на вибір, виконаний почуттям обов'язку і відповідальності, як правило, страждаючий.

- 2 напрями: християнське /Ясперс, Марсель/ і атеїстичне /Хайдеггер, Камю, Сартр/.

- Людина відповідає індивідуально за все, що відбувається з ним самим і з іншими людьми. Немає гарантії, що в майбутньому буде все благополучно, тому що прогрес сам створює для цього всі умови. Необхідно, щоб людина сама вибрала свою долю.

- Людина вільна, людина приречена на свободу. Він постійно в стані вибору.

- Мир дійсно існує зовні людини, але людина, стикаючись з світом, живучи в ньому, привносить в світ тільки йому властиві риси - олюднює мир. Людина стає в центрі філософії, його активність, можливість свободи, освоєння миру проходить через нього до світу /це більш гуманістичний підхід, більш переважний/. Мир для людини існує постільки, поскільки він надає миру значення і значення. Але не можна ототожнювати уявлення про світ з самим світом.

- Людина - унікальна істота.

- Проблема смерті, "бути або не бути", життя на межі смерті, втрати і пошуку значення лизни. Розглядають життя не інакше як шлях до смерті/?/. ====> Все людство сьогодні живе в прикордонній ситуації, тобто між життям і смертю, балансує. Людина повинна усвідомити палю планетарну причетність до всього людства і створити такі умови, при яких людство вийде з прикордонного стану.