2 Питання. Емпіричне, теоретичне і експериментальне дослідження. Методологія.

Емпіричний метод пізнання (спостереження)- на основі досвіду, нагляду. Є традиційним, необхідний, щоб підтвердити вже відомі традиційні факти. Він пасує перед парадоксальністю і ірраціональністю.

Ф. Енгельс: «цей спосіб мислення здається нам на перший погляд цілком прийнятим тому, що він відповідає так званому здоровому людському розуму. Але здоровий людський розум, дуже хороший супутник в чотирьох стінах свого будинку, переживає дивні пригоди, як тільки зважиться вийти на широкий простір дослідження».

Разом з тим наука не може розвиватися і удосконалюватися без використовування цього методу. У ряді наук: ботаніка, зоологія, метеорологія, геологія і т.д. – емпіричний метод є основним методом пізнання.

Теоретичний метод дослідження - метод наукового передбачення. Він грунтується на узагальненнях теоретичних і експериментальних даних і обліку об'єктивних закономірностей розвитку. Два види наукового передбачення: 1. Щодо невідомих, не зареєстрованих в досвіді, але існуючих явищ. Приклад: прогноз античасток, хімічних елементів, родовищ копалин і т.д. 2. Щодо явищ, які ще тільки повинні виникнути в майбутньому за наявності певних умов. Приклад: прогноз погоди, прогноз демографічного вибуху, перемоги того або іншого кандидата на виборах, висунення гіпотез про боротьбу з озонними дірами і проблемою їх походження, рішення проблеми життя на інших планетах і т.д.

Н.П. завжди грунтується на розповсюдженні вже відомих законів розвитку на сферу невідомих. Але неминуче містить елементи припущень вірогідності, особливо в області конкретних подій і їх термінів. Критерієм правильності служить практика.

Експериментальний метод дослідження. Російський філософ Ковалів запропонував називати методом «жорсткого експерименту» – де зближуються творчі методи науки і мистецтва.

Проводить паралель між А. Эйнштейном і Ф. Достоевським: «учений поглянув на світ як би вперше, очима, які відкрилися вперше, без оков укорінених асоціацій. Старе, звичне розірване.»

А Достоєвський ставив своїх героїв в неймовірно важкі умови, і тоді виявилися такі сторони думок і характеру, які в звичайних умовах неможливо виявити».

Таким чином, експеримент примушує йти на найабсурдніші допущення, відмовитися від раціонального традиційного мислення. Це може відкрити нові горизонти знання і пізнання.

ПРИКЛАД:. 1. А. Эйнштейн припустив, що простір і час відносні.

2. Нільс Бір при обговоренні нової ідеї швейцарського фізика В.  Пауля сказав: «всі ми згодні, що ваша ідея божевільна. Питання, яке розділяє нас, полягає в тому, чи достатньо ідея божевільна, щоб мати шанси бути істиною. На мій погляд, вона недостатньо божевільна для цього».

Американський фізик Дайсон говорить: «більшість статі, яка прямує в «Фізичні новини», відхиляється тому, що їх можна зрозуміти. Ті, які зрозуміти не можна, як правило, публікуються. Велике відкриття, коли воно тільки з'являється, як правило, виникає в заплутаній, незв'язній формі. Самому відкривачу воно зрозуміле лише наполовину. Для інших воно – повна таємниця. Тому будь-яке будівництво, яке не здається на перший погляд божевільним, не може мати надії на успіх».

3. Нові ідеї завжди парадоксальні. «парадоксально і те, що земля рухається навкруги сонця, і те, що вода складається з двох легких газів, - писав До. Маркс. – Наукові істини завжди парадоксальні, якщо судити на основі повсякденної свідомості, яка схоплює тільки зовнішню видимість речей».

Нова ідея тому і незвичайна, що пояснення її, причинно-наслідкові зв'язки, зв'язки детерміністів лежать не в минулому і сьогоднішньому, а в завтрашньому дні.

МЕТОДОЛОГІЯ 1) Сукупність пізнавальних засобів, методів, прийомів, що використовуються в якій-небудь науці.

2) Область знання, що вивчає засоби, передумови і принципи організації пізнавальної і практичної діяльності.

Задачі методології: а) виявити значення наукової діяльності і її взаємостосунків з іншими сферами діяльності, тобто розглядає науку з погляду практики, суспільства, культури, людини. Це філософська проблема.

б) вирішує задачі вдосконалення, раціоналізації наукової діяльності, виходячи за межі філософії, хоча на неї що спирається.

(Докладніше див. « Філософський словник»).