2 Питання. Структура і форми практичної діяльності.

!!! Людина – об'єкт і суб'єкт практичної дії.

Є декілька теорій про структуру практичної діяльності.

ФОРМИ

Матеріальна Духовна

виробнича діяльність

діяльність

Формування і розвиток

суспільних відносин

ТИПИ діяльності	СТРУКТУРА діяльності
Соціальна діяльність Політична діяльність Організаційна і управлінська діяльність Експериментаторська, наукова діяльність Революційна, перетворююча діяльність Технічна діяльність	об'єкт  суб'єкт спосіб досягнення мети вироблення мети передумови діяльності умови існування результат

Особливість – постійне протиборство природного і соціального начал в практичної діяльності.

ВАЖЛИВО: всі форми діяльності властиві не тільки суспільству в цілому, але й кожній конкретній людині.

Структура форм діяльності не є остаточною, вона міняється і розвивається, конкретизується і узагальнюється.

Функції практики:

1.Є основою пізнання – оскільки практика об'єднала людство, сприяла його розвитку в природному і соціальному значенні. За допомогою практики людина втручається в життя природи і відкриває для себе нові процеси і явища, прагне використовувати їх корисні якості в своєму житті. Практика розкриває основи взаємозв'язків між речами. Від рівня розвитку практики залежить ступінь пізнання і якість пізнання людиною миру.

2.Є джерелом і рушійною силою розвитку пізнання. Потреби життя викликають розвиток нових галузей знання. Це, у свою чергу, сприяє прогресу суспільства, яке знову потребує подальшого знання, оскільки його відсутність або повільний розвиток знижує рівень життя населення і викликає масові протести і бунти народу.

3.Є кінцевою метою пізнання. Практика намагається досягти істини. Пізнання необхідне не ради пізнання, а для розвитку суспільства. Практика стимулює розвиток пізнання. Пізнання здатне випереджати практику, але його самостійність відносна.

4.Є критерієм істинності пізнання. Практика виводить людину за межі свого "Я", сприяє об'єктивуванню знання. Практика розвивається по законах об'єктивного світу і є одночасно єдністю абсолютного і відносного. Тобто як історичний процес – вона абсолютний критерій істини, а якщо практику розглядати просто як процес – вона має відносний характер.

ВИСНОВОК: Проблема практики завжди була проблемою вивчення основ людського життя. В процесі перетворення світу людина самоудосконалюється, змінюючи себе, людина змінює мир навкруги себе. по перетворенню людиною навколишнього середовища можна судити про внутрішній світ і глибину знань людини. В процесі діяльності людина створює умови для здійснення своїх цілей, виробляє систему способів і прийомів діяльності, які полегшують працю. Практика завжди активна.