Лекція __3__. Філософія стародавніх індії та китаю.
План: 1. Філософія Стародавньої Індії.
2. Філософія Стародавнього Китаю.
1 Питання. Філософія Стародавньої Індії.
Зародження філософської думки - 2500-2000 р. до н.е. Створення шкіл - VIв. до н.е.
Брахмани Веди (знання) Брахмани
Брахмани
Араньяки (для відлюдників) Упанішади (коментарі Вед для учнів)
Аджвіка (натуралістично-фаталістична)
Шрамани (аскеты- проповідники)
Школи:
визнають авторитет Вед не визнають авторитет Вед
(астіка): (настіка): буддизм, джайнізм, чарвака- локаята:
Ньяя,вайшешика, йога, міманса,
веданта, сакхья значення життя - щастя, яке сама людина
створює в процесі діяльності,
не вірили в Бога, життя після смерті.
Особливості філософських шкіл:
1. Формувалися на основі міфології і релігії.
2. По-різному відносилися до Вед.
3. Мали слабкий зв'язок з наукою, філософія мала характер нагляду.
4. Нівелювали людину, дух - безликий, бездіяльний.
5. Сприяли народженню логіки.
6. Їх соціальна філософія будувалася на принципах етики страждань і щастя.
7. Вважали ідеальною єдність душі і тіла, духовного і тілесного, свідомості і матерії. Єдність досягається через активне прагнення людини до досконалості.
8. Був відсутній пріоритет якого-небудь філософського напряму.
Проблеми, що вивчаються:
1. З чого відбувся,створений світ?
2. Для чого народжена людина?
3. Як співвідноситься матеріальне і духовне?
4. Як розв'язується проблема щастя?
5. Проблема життя і смерті.
6. Проблема пізнання миру.
Ведичні школи санкціонували і закріплювали розподіл суспільства на касти, жорстко закріплювали правила і норми життя людини, не залишали надії на можливість позбавлення від страждань іншим шляхом, окрім ланцюга перероджень, звільнення від карми (оскільки саму карму змінити не можна).
|
Основні ідеї |
Ведізм (до. II- н.I тис. до н.е.) |
Обожнювання природи, боги в образі людей. Бог сонця - Вішну. Священні гімни, обряди, молитви – культ ведизму. Веди - істинне знання, істинна мудрість: є вічне і невічне, відмова від матеріального заохочення в цьому житті і «тому» житті. Подолати зло і страждання можна за допомогою 6 методів: спокій духу, відчуженість, терпіння, віра, зосередження, розсудливість. Прагнути свободи можна, якщо використовуєш ті ж методи. |
Брахманізм |
Використовуючи Веди, нав'язали свій диктат у сфері ідеології. Заявляли, що вони є єдиними посередниками між людиною і богами, єдиними тлумачами священних книг. Скоювали жертвопринесення і вимагали за це високу платню. |
Ортодоксальні.класичні філ. школи |
Ньяя, вайшешика, йога, міманса, веданта, сакхья. Основа світу – Брахман,Бог, духовна субстанція – безособове начало. Атман – світопорядок, внутрішній правитель. Вони – космогонічні начала. Мета людини – подолати перевтілення (сансару) і злитися з началами. Шлях – медитація на практиці йоги. Карма – відплата за попереднє життя. Існують деяка різниця в напрямках школ від пізнання до практичного втілення , але лише в сфері психічного і фізичного. |
Неортодоксальні, некласичні філ. школи |
Буддизм - Виникають як протест проти ведизма і брахманізму, кастового ладу. Життя – це страждання. 4 «благородні істини»: існує страждання, є причина страждань. Можна припинити страждання, є шлях позбавлення від страждань – «серединний шлях» - засіб опанування бажанням. Все безперестанно розвивається, рухається . Все складається з дхарм (психічні та матеріальні елементи). Немає душі як окремої сутності. Джайнізм – можна перервати карму сансари аскетичним життям. Виступають проти розподілу на касти, проти поклоніння ідолам, проти диктату над думкою. Звільнитися від страждань можна двома шляхами: вузьким (хинаяма) і широким (махаяма).Пропагували ідеї ненасЗвільнитися від страждань можна двома шляхами: вузьким (хинаяма) і широким (махаяма).Пропагували ідеї ненасильства і терпимості.Т.ч., не дивлячись на ряд позитивних моментів, навчання є песимістичнимильство і терпимість. Чарвака-локаята – єдина матеріалістична школа. Основа світу – 5 елементів: вода, вогонь, земля, повітря,ефір. Немає карми, сансари, існування Бога і душі. |
Дуже мало приділяли уваги державі, праву, соціальним проблемам. Провідне місце – етичним вченням. Головне в житті – страждання, подолання страждань можливе через втечу від світу. Відсутні ідеї щодо раціональної перебудови суспільства, занурення в себе. Сили розуму застосовано лише на психічних процесах.
В першому сторіччі нашої ери в Індії сформувалося нове навчання індуїзм, яке сьогодні є загальновизнаним в Індії .
ВИСНОВОК: Таким чином, філософія Стародавньої Індії є дуже своєрідним явищем, складно тим, що відображає історичні особливості виникнення, становлення і розвитку індійського суспільства, його культури. Численні школи і напрями філософії істотно відобразилися на традиціях, вдачах соціальній системі староіндійського суспільства і сприяли закріпленню в ньому рис, негативно що позначилися на формуванні самосвідомості людини, підпорядкували людину суспільним. Релігійним, соціальним інтересам, укріпили кастовий лад. З другого боку, ті ж явища суспільного життя викликали різкий протест і єретичні думки у філософів, проте вони не зуміли створити філософію боротьби за людину, а обмежилися егоїстичними прагненнями індивідуального досягнення людиною щастя, яке частіше за все мислилося як відчуженість, жертовність, песимізм, самообмеження, альтруїзм доводиться до крайнощів.
2 ПИТАННЯ. Філософія Стародавнього Китаю.
Становлення філософії – VІІ ст. до н.е.
(*И-цзин* - Книга змін. *Ши-цзин* - Книга пісень. *Шу-цзин* - Книга історії.)
А) Даосизм (Лао Цзи - VI ст. до н.е.)- природа і життя людини підпорядковані загальному божественному законові дао.
-Дао -шлях, сверхбуття, велике, єдине, гранична реальність. Перебуває в русі.
-Этика : в основі життя - закони природи. Познати дао можна мудрецю, який бездіяльний.
-Существуют надприродні божественні сили.
-Вера в потойбічний світ. Развитая система заклинань і талісманів. Містицизм .
-Внешняя пасивність і відчуженість при внутрішній активності людської душі.
-Нирвана — ідеал; значення і мета життя.
-Нельзя знищувати природне людським, природне — штучним. Не жертвуй собою ради придбання.
-Гармония людини з космосом.
- все навколо складається з протилежних часток – «ян» та «інь».
За соціальною базою даосизм спрямований проти конфуціанства. Людяність та людинолюбство , вченість – вважаються протидією дао і різко заперечуються. Щастя народу – у відсутності знань.
Б) Конфуціанство (Конфуцій -551-479 р. до н.е.)
Соціально-політична доктрина + етика - релігія.
-В центрі уваги - питання етики, стабілізації людських відносин Раціоналізував старокитайську Мораль на релігійно-філософській основі.
-Принципы морали|: 1 Туманність, людяність (жень).
2.Справедливость, обов'язок (і).
3. Ритуальність (чи).
4. Знання (чжи).
5.Доверие (синь).
-Бути гуманним —любити один одного, бути добрим, справедливим, уміти жертвувати своїми інтересами.
-Социальная філософія:
1. Імператор - божественний, його влада - те ж.
2-порядок буде, якщо строго дотримувати ієрархію взаємостосунків в державі, суспільстві, сім'ї. Дотримання здійснюється чи через - норму, правило, церемоніал.
3. Кожний повинен бути слухняним, покірним, працелюбним і повним упокорювання. Таким чином, конфуціанство мислилося як мистецтво жити (людина колектив суспільство держава мир.) Культ досягнення щастя, користі через самовдосконалення.
Розвиток філософських ідей:
-1. Ян Чжу (ок. 395-335 р. до н.е.)
- Віра в безсмертя і богів грунтується на неписьменності.
- Життя - це буття, а смерть - це небуття.
- Мета життя - в проходженні природним інстинктам, в насолоді життям. Це щастя.
- Етика розумного егоїзму: головне у людини — його життя. А сама людина - цінність в світі.
2. Сюнь-цзи (школа *Фа-цзя*)
- Сенсуалізм в пізнанні.
- Життя людини не залежить від богів, а залежить від знання законів природи і уміння їх використовувати.
- Міра значущості людини - не багатство, а гідність.
3. школа утворена Мен-Цзи(372-289)
4.Легизм (V-III в.в. до н.е.):
-Культ сильної, добре організованої держави.
-Головне в державі – закони, які чітко б регламентували все життя.
-Политика не сумісна з мораллю. Моральне тільки те, що приносить користь державі.
-Главные методи управління: покарання і небагато нагород.
5. Школа *Мин-Цзя*
6. Ван Чун (27-97 р. н.е.)
- Небо і земля мають одну природу виникнення.
- Душити і тіло єдині, без тіла немає душі, вони вмирають разом.
- Глибока віра в розум людини і його можливості пізнання миру.
Особливості китайської фuлocoфuu:
1. Практична орієнтація філософії, направлена на рішення соціальних проблем.
2. Тісний зв'язок з проблемами житейської мудрості, моралі, пізнання природи. Могутній вплив надала на етику і естетику.
3. Слабкий зв'язок з науками. Слабка системність знань.
4. Зробила могутній вплив на розвиток держави і рішення соціальних проблем.
5. В центрі уваги - людина і визначення круга людських цінностей.
6. В другому столітті до н.е. конфуціанство стало державною ідеологією.
7. Філософія підкреслювала дуалізм суспільства: централізований деспотизм і автономність землеробських общин частина філософських навчань сприяла придушенню індивідуальності, беззаперечному підкоренню єдиновладності, а інша частина - прагнула вирватися із замкнутого круга, де людина - гвинт держави, стимулювала розвиток індивіда.
ВИСНОВОК: Таким чином, філософія Китаю відрізняється від філософії Індії своєю соціально-практичною спрямованістю. Обидва філософські напрями по-різному уявляли собі ідеал людського суспільства і шляху досягнення щастя: конфуціанство — через підкорення людини соціуму, даосизм - через прагнення до космічної досконалості. Перший шлях конкретний, другий - поліфонічний, дає можливість вибору. Через протиборство ідей йшла робота, направлена на пошук людського щастя, гуманістична по своїй природі.
ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК: Не дивлячись на своєрідність розвитку філософського світогляду в Індії і Китаї в 6 столітті до н.е.. виявляються загальні тенденції в їх розвитку і становленні:
коливання між двома крайнощами: Обгрунтовуванням суспільного статусу моралі за рахунок приниження реальної людини і затвердженням конкретної людини за рахунок ігнорування соціальної моралі. В азіатському суспільстві це коливання привело до поразки індивідуальності перед суспільством.
Замкнутість кожної з філософських шкіл, прагнення до коментаря 1 і тлумаченню вже відомих ідей, а не до формулювання і вивчення нових.
Релігійна, релігійно-містична спрямованість філософії. Дві крайнощі у визначенні цінностей життя: з одного боку, багатство, знатність, почесті, з іншою - відмова від земних благ, жертовність; безкорисливість користолюбство, бездуховність прагнення до самоудосконалення.
Загальний дух відчуженості, покірності, терпимості, розсудливості і спокою духу поєднуються з прагненням до свободи, індивідуалізації людини, вірою в його можливості і розум.
Лекція ____4___.ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНІХ СТОЛІТЬ І ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ.
План: 1) Основні риси філософії середньовіччя.
2) Основні риси і особливості філософії епохи Відродження.
1 ПИТАННЯ. Основні риси філософії середньовіччя.
Особливості історичного часу середньовіччя:
1. Упадок і криза культури античності і її ідеалів.
2. Зміни економіко-політичних відносин: на зміну рабовласництву приходять феодальні відносини із зацікавленістю селян в результатах своєї праці; формування нових державних утворень, виникнення нових країн; розповсюдження цивілізації в Європі і т.д.
3. Розвиток монотеїстської релігійності привів до перемоги християнства в Європі. Християнство стало пануючою ідеологією.
4. Сильні корпоративні і станові зв'язки між людьми.
Особливості формування: Не було різкого розриву з античною традицією, зміни відбувались поступово. Великий вплив на формування середньовічної філософії надали навчання стоїків, епікурейців, неоплатоников. Середньовічне мислення теоцентрично - реальністю для нього є не природа, а Бог. Два основні принципи лежать в основі середньовічної філософії: ідея творіння - Бог створив мир і людину в ньому; ідея одкровення - нічого людина не може пізнати, якщо того не хоче Бог.
Представники: Л. Александрійський, Альберт Велікий, Августин Блаженний і др.- Європа. аль-Фараби (870 — 950), Авіценна (ок. 980 -1037), аль-Кинди (9 вік), Ібн-Рошд (1126 - 1198) - Азія. Хома Аквінській (1225 - 1274 ), Роджер Бекон (ок. 1214 - 1292 ), Дунс Ськотт (1270 - 1308 ), Уильям Оккам ( ок. 1300) і ін. - Европа.
Основні напрями філософії та їх періодизація:
Патристика – 2-7 ст. – сукупність філософських доктрин. «Вірую, бо це абсурдно» - Тертулліан.примат віри над розумом. Августін Блаженний. Домінувала в православ’ї.
Схоластика – 13-15 ст.- поєднання релігійно-філософської засновки з раціоналістичною методикою та формально-логічними проблемами. Августін. Фома Аквинський. Домінувала в католицизмі. Дискусії між реалістами та номіналістами.
Основні ідеї:
1. Природа і людина - творіння бога. Все, що створив бог - благо; все, що намагається це благо поруйнувати - зло, диявольська сила. Але зло ніколи не здатне знищити благо. В цьому виразився оптимізм середньовічної філософії.
2. Спроба сумістити античну ідеалістичну філософію з ідеєю божого одкровення. Т.ч., бог - вищий розум і його могутність безмежно.
3. Вище створення бога - душити людину, вона безсмертна. Вона - благо, тіло - зло. Трагічне розділення людини на тіло і душу, існуючі незалежно один від одного.
4. Людський розум лише ковзає по поверхні предметів, явищ, речей, але не здатний проникнути всередину і пізнати їх, оскільки все створено богом, і людина не в змозі зрозуміти божественному єству явищ і речей. Людина може тільки здогадуватися про їх суть, але ніколи не знає її напевно.
5. Розум, вважав Хома Аквінській, вища із здібностей людини. Це здатність розрізняти добре і зло. Воля - це практичний розум, направлений на дію, а не на пізнання, керівний нашим життям і вчинками.
6. Номіналізм - пріоритет волі над розумом. Затверджує, що все зародилося з божественної волі. Мир складається з індивідуально узятих, не зв'язаних між собою речей. Пізнання направлено на споглядання окремих властивостей речі, а не на їх єство. І тому уявити собі річ цілком, такий який вона існує в реальності, людина не може. Т.ч., для людини головне — віра. Вона вище за знання, бо знання недосконало, не відображає суті речей і не може відображати. Тому практично - етичний початок важливий теоретичного.
7. Схоластика - символ відірваності від реальності, порожнього сперечання. Схоластика розглядає себе як науку. Виникла під впливом античної логіки Арістотеля. Задача: раціоналістично пояснити і обгрунтувати християнський догматизм; дати поняття і визначення окремих слів і фраз (в цьому бачили діалектику).
8. Нове поняття про природу — природа не є самостійною. Людина покликана богом, щоб управляти природою, бути її паном. Т.ч., втрачається інтерес до вивчення природи. Основна увага зосереджена на душі людини і пізнанні бога. Мир даний людині не тільки в благо, але і в повчання.
9. Чітко розроблена система символів віри, священне писання і його тлумачення.
10. Людина - образ і подібність бога. Людина - цар природи і рабинь бога. В цьому полягає подвійність оцінки людини у філософії середньовіччя. Людина стоїть над природою, як би зовні неї. Між людиною і рештою світу лежить непрохідна прірва. Людина - володар і вінець творіння, оскільки володіє дарма божим відрізняти добро від зла.
11 .В релігії одкровення, яким стало християнство, віра стає вищою за знання: парадокси одкровень, для розуму незбагненні, вимагається прийняти на віру:
- ідея богововтілення в людині (Ісус Христос);
- ідея воскресіння в плоті після смерті. Душа не може існувати зовні тіла, тому бог воскреснув в плоті;
- зло виходить не з тіла, не від бога, а від зловживання свободою, цим божественним даром. Виникає суперечність з попереднім положенням: без тіла не можна воскреснути, але чернецтво закликає убивати плоть, щоб сильним став дух. А аскети нс відмовляються від плоті, бо самогубство - смертний гріх, а виховувати плоть з метою її підкорення духу. 12.Бог має вільну волю. Людина, як творіння Бога, не може подолати своїх гріховних потягів без божественної допомоги (тобто без благодаті). Воля людини слабка перед волею Бога. І людина роздвоєна між знанням як поступати буде в конкретній ситуації, і як треба було б поступити в ідеалі, тобто згідно вірі.
Таким чином, людина не владна навіть над собою і повністю залежимо від божественного милосердя. Людина вирвана з природного життя, поставлений над нею Внутрішній світ людини також неприступний для нього, але відкритий тільки Богу. Але знання всіх цих глибин внутрішнього світу для людини важливе, оскільки потрібно очиститися від гріховних думок. Отже, важлива сповідь! Позитивний момент - вивчення самосвідомості як особливої реальності ( цього античність не знала ). Але це знання вважалося більш достовірним, ніж зовнішня реальність.
13. Особливий гострий інтерес до історії. З моменту народження Ісуса Христа. Ветхий заповіт - життя до Ісуса, загибель зіпсованого гріховного миру. В майбутньому наступить царство праведників. Очікування кінця миру, коли відбудеться вищий суд. Позитивне - історичний процес став розглядатися не як природний (в античності ), а як справжній чисто людський спосіб життя. Виховувало прагнення до аналізу історії (герменевтика). Вивчення людської пам'яті, а через неї розуміння часу (Августин -* час - надбання самої людської душі *). Намітилася тенденція розуміти людину не тільки як природна істота, але і перш за все як історичне.
Недолік - релігійна * священна* оболонка історії.
14. Відношення до античності як до авторитету.
Особливості візантійської філософії (IX - XV ст.)
1. Не уривається антична традиція неоплатонизм (Дамб -205-270, Ямвліх - 245-330, Прокл - 412-4?5 ): вищий ступінь буття - бог; другий ступінь - розум і ідеал; низький ступінь - души (розділення між людьми, тваринними, рослинами і т.д.). Души - джерело руху, хвилювання, пристрастей. Души - джерело гармонії. Четвертий ступінь - тіло;ще нижче —матерія, але це те, що залишається, якщо у всього відняти форму.
2. Велика пошана до знань і науки ,* Навчання - світло, а ненавчання - тьма *- Іоанн Дамаськін (друга половина VII в.- 753 р.). Наука - умоглядне знання, ремесло - знання практичне, досвідчене. Вага науки об'єднуються під назвою філософія. 6 визначень філософії:
- філософія є знання природи сущого
- філософія є знання божественних і людських справ;
- філософія є вправа в смерті;
- філософія є уподібнення богу (через мудрість, справедливість. благочестя - не відповідати добром на зло);
- філософія є початок всіх наук і мистецтв;
- філософія є любов до мудрості, тобто мудрість - це бог, таким чином, філософія - любов до бога.
3 . Людина - з'єднання божественного розуму з мертвим, відсталим тілом за допомогою душі. Мета науки - звільнитися від тіла. Джерело зла -тело і все матеріальне. Людина повинна підпорядкувати собі тіло через аскетичний спосіб життя.
4. 2 тенденції:
- раціоналістично-догматична - інтерес до зовнішнього світу і його пристрою, розвиток астрономії, астрології, логіки, до окультних знань; інтерес і довір'я людському розуму. Інтерес до політики і історії ( Михайло Пселл ).
- Містично-естетічна - інтерес до внутрішнього світу людини;розвиток християнської етики слухняності, спокою, відчуженості.
5. В XIV -XV ст. раціоналістичний напрям розповсюджується ширше, пронизаний гуманізмом, індивідуалізмом, духовною самодостатністю людини, преклонянням перед античністю. Вплив на італійський гуманізм.
Висновок: Візантійська культура - сплав живих античних традицій із стародавньою культурою народів, що населяли східні області імперії: єгиптян, сірійців, слов'ян, арабів і ін.
Єднання мовне, релігійне і державне. Панування християнської релігії в її православній формі.
Загальний висновок: Таким чином, середньовічна філософія в цілому характеризується як теоцентризм: всі основні поняття мислення середньовічної людини були зв'язані або співвіднесені з богом. Філософія середніх століть мала не тільки негативні, відірвані від реального життя сторони. Але вона вперше звернула увагу на багатство внутрішнього світу людини, намагалася його вивчити. Філософія не мала власної соціальної бази. Світської філософії не існувало. Носіями філософії були вузьке коло служителів церкви. Звідсі догматизм. Авторитаризм, традиціоналізм середньовічної філософії.