3 Питання. Соціальна сфера життя суспільства
Соціальна структура суспільства - це сукупність суспільних і стійких відносин між ними, обумовлених відповідним рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, суспільним розподілом праці і його результатів.
Розподіл суспільства по ознаках: соціально-економічним, статевим, національним, професійним, територіальним, релігійним, майновим і т.д. Між ними можуть складатися відносини співпраці, конфліктів, боротьби. Структуру і її складові частини вивчають науки: соціологія, соціобіологія, соціальна екологія, соціальна психологія і т.д.
Історичні форми спільності людей:
А. Стадність родова община сусідська община плем'я етнічні групи народність нація.
Тенденції в розвитку: етнічна диференціація і інтеграція – їх єдність і «боротьба» визначають ступінь розвитку нації і тенденції її розвитку (прогресивну або реакційну).
Проблеми вивчення: сім'я, рівень життя і забезпеченості населення, голод і епідемії, розвиток охорони здоров'я, утворення, соціального страхування, організація відпочинку, вільного часу, виховання...
Б. Суспільство – сукупність форм спільної діяльності людей, що історично склалися Первіснообщинне , рабовласницьке , феодальне ,капіталістичне , соціалістичне , постіндустріальне суспільства. Кожна з форм підрозділяється на більш дрібні.
Загальні тенденції розвитку суспільства:
а) посилення перетворюючої ролі і суспільного характеру діяльності людей;
б) вдосконалення суспільних відносин;
в) підвищення ступеня організованості;
г) зростання ролі і значення суспільної свідомості.
Соціальність можна класифікувати як діяльне спілкування людей. Тобто людина – носій соціальних якостей. Позиція людини в суспільстві – статус: приписаний, набутий, природній, професійний(базисний).
Залежно від статусу людина виконує певну соціальну роль (як правило водночас кілька: за емоціями, способом одержання, масштабами, формалізацією, мотивацією).
Форми організації суспільного буття – соціальні групи: малі, середні, великі.
ВИСНОВОК: Соціальна сфера життя суспільства формується під безпосереднім впливом економічного життя суспільства. Ніж більше уваги уділяється розвитку соціальної сфери, тим більше стабільним є суспільство, краще живуть люди. Ніж більш розвинена соціальна сфера життя, тим вище рівень розвитку економіки і зацікавленості людини в результатах своєї праці.
4 Питання. Духовне життя суспільства .
а) Суспільна свідомість
Потреби, інтереси і цілі людей є рушійною силою не тільки матеріального, але і духовного виробництва. В процесі колективного життя у людини розвивалася не тільки його індивідуальна свідомість, розвивалася і набирала силу суспільна свідомість, яка на різних етапах життя людства ускладнювала свою структуру і ставала однією з рушійних сил розвитку суспільстві і конкретної людини. У процесі становлення і розвитку суспільна свідомість придбала і виробляла в конкретно-історичних умовах конкретні потреби, інтереси і цілі, не завжди співпадаючі з потребами, інтересами і цілями окремих людей і верств населення.
ФОРМИ:
С
Релігіозна
свідомість
Рівні:
Теоретична
свідомість
Філософска
свідомість
Наука
Ідеологія
Естетична
свідомість
Моральна
свідомість
Правова
свідомість
Звичайна
повсякденна свідомість
Політична
свідомість
Емпірічні
Психологія
знання
народу
Народна
класу
Творчість
групи
колективу
Історична
свідомість
Економічна
свідомість
Масова
свідомість
Суспільне
буття
Т.ч., суспільна свідомість відображає суспільне буття і створює його, здійснюючи випереджаюче прогнозування розвитку суспільного буття. Суспільна свідомість соціально активна, може бути прогресивним і деструктивним. Суспільна свідомість існує і функціонує тільки через індивідуальну свідомість. Але вони не тотожні: індивідуальна свідомість більш багатогранна, конкретно, неповторно, специфічно. А суспільна свідомість – нова якість свідомості, що більш глибоко відображає об'єктивний світ.
ВАЖЛИВО: - Рівні суспільної свідомості (буденне і теоретичне, ідеологія і психологія) і його форми не залишаються незмінними. Вони знаходяться в безперервному русі, зміні, формуванні.
- Особливе місце в структурі займає масову свідомість. Воно інтегрує в собі теоретико-ідеологічне і буденно-психологічне відображення об'єктивного світу, воно здатне поступально піднятися до рівня глибокого розуміння відповідальності особи, її ролі в суспільному прогресі і свободі суспільства.
Масова свідомість - ідеолого-психологічний феномен, сукупність поглядів, уявлень, думок, настроїв, оцінок, норм, відчуттів соціальної групи або етнічної спільності, виробленої в процесі їх діяльності.
Масова свідомість неоднорідна і суперечлива. Його особливості необхідно враховувати в процесі формування духовної культури особи і практичної діяльності в суспільних структурах, органах влади і управління.
б) Духовна культура суспільства
П
ФОРМИ:
політична
правова
соціальна
економічна
екологічна
етнічна
фізична
моральна
и т.д.
Підрозділи:
Масова,
Елітарна,
Офіційна,
культура
спілкування,
культура поведінки
та т.п.
Культура носить загальний, універсальний характер.
Духовна культура – такий спосіб свідомої організації
особою свого індивідуального життя і діяльності в сфері
духовного і матеріального виробництва, який забезпечує
їй всесторонню самореалізацію.
КУЛЬТУРА
материальная
духовная
ТИПЫ:
национальная
региональная
культура социальной
группы
Эпохи:
античність,
середньовіччя,
Відродження,
Просвітництво,
Новий
час та ін.
ФУНКЦИИ:
пізнавальна
комунікативна
регулятивна
прогностична
ціннісно-орієнтаційна
гуманна
Як елемент духовного життя, духовна культура включає систему цінностей, знань, переконань, світоглядів, норм, традицій, які використовуються людиною і суспільством для освоєння світу.
Цінності культури зв'язують воєдино національні і загальнолюдські досягнення духу. Національні – як основа, тому важлива культура будь-якої нації і народу. Загальнолюдські – як абсолютні цінності людського духу, перевірені всім існуванням людства, важливі для всіх людей, незалежно від їх соціальної, національної і т.д. обладнання (життя, здоров'я, діти, свобода і т.д.).
Духовна культура знаходиться в безперервному розвитку Може бути тією, що творить і руйнуючою.
Ефективність розвитку і затвердження культури (як національної, так і загальнолюдської) залежить не від зовнішніх чинників, а від активності носіїв культури: людей – ніж більше чоловік витратив душевних і інтелектуальних зусиль, чим більше співпереживав кому-небудь, ніж більше цінностей національних і загальнолюдських засвоїв – тим більше культурно розвиненим, цивілізованим буде суспільство.
Лекція ___14_____. Джерела, спрямованість і рушійні сили історії розвитку людства. (Філософія історії)
План: 1. Два напрями трактування історії.
2. Джерела розвитку суспільства.
3. Рушійні сили суспільного розвитку.