- •Лекция _1__ . Філософія, ії гуманістичний смисл і призначення.
- •1 Питання : Світогляд.
- •2 Питання. Витоки філософії.( Джерела філософії )
- •4 Питання. Призначення філософії.
- •Лекція ___2___. Філософія античності
- •3 Питання. Морально-етична проблематика філософії античності періоду еллінізму (до.IV в. До н.Е. - V в. Н.Е.).
- •Лекція __3__. Філософія стародавніх індії та китаю.
- •1 Питання. Філософія Стародавньої Індії.
- •2 Питання. Основні риси і особливості філософії епохи Відродження – 15-16 ст.
- •Лекція ___5____. Філософія нового часу.
- •1 Питання. Проблеми філософії хvі - XVIII сторіччя.
- •2 Питання. Класична німецька філософія. ( друга половина 18 ст.)
- •3 Питання. Філософія марксизму.
- •Лекція ___6___. Основні напрями розвитку філософії в XIX - XX ст.
- •1 Питання. Особливості розвитку російської філософії.
- •2 Питання. Немарксистська філософія кінця XIX - XX століть.
- •Основні напрямки сучасної філософії
- •1 Питання. Особливості розвитку філософії дохристиянської доби. Філософська думка часів Київської Русі.
- •3 Питання. Філософія Просвітництва й романтизму. (к.18-поч.19 ст.)
- •Лекція ___8____. Людське уявлення об'єктивної реальності. ( Філософське вчення про буття – онтологія) – розширена з врахуванням самостійної роботи студента.
- •1 Питання. Філософське розуміння світу.
- •1.Світ як всеохоплююча реальність.
- •2. Поняття матерії у філософії. Схема : додаток 1.
- •3. Поняття руху.
- •4 . Поняття простору і часу.
- •1. Постановка проблеми свідомості у філософії.
- •2. Структура свідомості
- •3. Суспільна природа свідомості. Самосвідомість.
- •4. Виникнення свідомості
- •Лекція ____9____. Основний зміст пізнавальної діяльності ( Гносеологія)
- •3 Питання. Вчення про істину.
- •1 Питання. Практика – специфічно людський спосіб відношення до світу.
- •2 Питання. Структура і форми практичної діяльності.
- •Лекція ___11______. Вчення про розвиток (Діалектика)
- •1 Питання. Загальні ознаки і людський критерій розвитку. Прогрес. Регрес.
- •2 Питання. Принципи діалектики.
- •4 Питання. Закони діалектики
- •5 Питання. Альтернативи діалектики.
- •Лекція ___12______. Методи наукового пізнання
- •1 Питання. Метод як спосіб пізнавальної діяльності.
- •2 Питання. Емпіричне, теоретичне і експериментальне дослідження. Методологія.
- •3 Питання. Загальні риси науки
- •Лекція ___13______. Будівництво людського суспільства. (Основні засади філософського розуміння суспільства)
- •1 Питання. Суспільство і природа
- •2 Питання. Матеріальні основи розвитку суспільства.
- •3 Питання. Соціальна сфера життя суспільства
- •4 Питання. Духовне життя суспільства .
- •1 Питання. Два напрями трактування історії
- •2 Питання. Джерела розвитку суспільства
- •3 Питання. Рушійні сили суспільного розвитку
- •Лекція ___15_____. Сутність і призначення людини ( Філософія людини – філософська антропологія)
- •1 Питання. Філософська концепція сутності людини
- •2 Питання. Особа і суспільство. Проблема відчуженості людини.
5 Питання. Альтернативи діалектики.
Для осмислення складних, суперечливих процесів розвитку людство намагалося виробити методи його осмислення, створити вчення про розвиток.
Метафізика Софістика Еклектика Догматизм Релятивізм
Діалектика
Альтер-нативи діалек-тики |
|
Зміст альтернативного вчення |
Метафі-зика |
Антипод діалекти-ки як теорії розвитку і методу пізнання. |
1. Нове повністю заперечує (знищує) старе. 2. Ідея першого поштовху як джерела руху. 3. Розвиток розуміється як механічне збільшення або зменшення кількісних характеристик явищ. 4. Спрямованість руху - по кругу або по прямій. 5. Стиль мислення: абсолютизація, прямолінійність, закостенілість, догматизм, однобокість поглядів. 6. Визначення істинності пізнання: «або-або», або то, або інше. 7. Суть пізнання в отриманні конкретного результату. 8. Спрощена картина миру, перенесення закономірностей розвитку окремих сфер дійсності на весь світ. Прагнення створити завершену і незмінну світоглядну картину. - Метафізика – історично неминуча теорія розвитку і метод пізнання. Має позитивні сторони: дата трактування важливих проблем: співвідношення свободи і необхідності, вивчила природу загальних понять, збагатила фил. словник.
|
“нега-тивна діалек-тика” |
Теодор Арно (1903-1969) Ж.‑ П. Сартр (1905-1980) |
1. Діалектика повинна бути тільки «негативною»: тобто критикувати, відкидати, знищувати все старе. Вона повинна тільки вивчати розвиток і метод пізнання. 2. Діалектика повинна мати відношення тільки до свідомості і не має об'єктивного значення. 3. Людина сама створює суперечності. Суперечності народжуються тільки людиною і не існують ніде більш. «негативна діалектика» є по суті суб'єктивною діалектикою. 4. Діалектика заперечує сама себе. 5. Тотальна критика всього існуючого. – Це принцип і суть «негативної діалектики». Тотальне руйнування всього старого, доведення цього принципу до абсурду. Т.ч., це однобока, суб'єктивістська концепція, яка грунтується на абсолютизації заперечення, загального руйнування всього існуючого, тотальному критицизмі, відкиданні будь-якої позитивності, самозапереченні. Від метафізична по суті. Це – антидіалектика. |
Софістика |
Від грец. Обговори-ти. Антипод діалекти-ки як логіки |
1. Різновид близький до метафізики. Свідомо застосовують в суперечці або доказах неправильні доводи – софізми, тобто всякого роду прийому, замасковані зовнішньою формальною правильністю. 2. Характерні прийоми: виривання подій з їх зв'язку з іншими, вживання закономірностей однієї групи явищ до явищ іншої групи, даної історичної епохи до другої і т.д. 3. Грає реакційну роль в політиці. 4.Має суб'єктивний характер. Свавільна інтерпретація фактів приводить до агностицизму. |
Еклектика |
Антипод діалекти-ки як логіки. Від грец. вибираю. |
1. Носить суб'єктивний характер 2. Змішуються різні, часто протилежні точки зору, погляди, теоретичні передумови, політичні оцінки і т.п. 3. Не уміє виділяти головні зв'язки предмету в конкретно-історичній обстановці, механічно об'єднує різні сторони і властивості. 4. В реальній діяльності веде до помилок і прорахунків.
|
Догма-тизм |
Від грец. Положен-ня, яке прийма-ється на віру, без доказів
Антипод діалекти-ки як теорії пізнання
|
1. Антиісторичний, абстрактний спосіб розгляду теоретичних і практичних проблем. Причому при їх рішенні не враховуються ні обставини місця, ні обставини часу. 2. Консервативне мислення, відображає закостенілість людської думки, її тимчасову засліплену, нездатність до саморуху. 3. Є раз і назавжди дані формули, знання, які не збільшуються і не зменшуються в процесі розвитку пізнання. Такі істини правильні у будь-якому випадку і в будь-яких умовах. 4. Знання діляться на правильні і неправильні. 5. Перебільшення (до абсолютизації) одних сторін істини, зменшення інших. Не враховуються нові дані. Стуляється з метафізикою в теорії пізнання.
|
Реляти-візм |
Від грец. відносний |
Теоретико-пізнавальна концепція, яка односторонньо пояснює суть істини. Перебільшує відносність пізнання Пов'язаний з метафізикою: відкидає моменти абсолютної істини. |
ВИСНОВОК: Т.ч., у діалектики, як вченні про розвиток, існують опоненти, альтернативні вчення про розвиток. Це не випадковість, а цілком закономірно. Не всі сторони діяльності альтернативних напрямів є шкідливими. Діалектика по своїй природі взагалі не може бути завершена. В її теорії є багато проблем, які тільки належить вирішити. Діалектика – навчання вічне, що удосконалюється, критичне по відношенню до самого себе. Тому не можна відкидати навчання інше тільки тому, що воно не відповідає якимсь вимогам сучасного стану навчання діалектики. Цілком можливо, що з цією думкою буде зв'язано майбутнє філософії.
ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК: Діалектику складно вивчити тільки по підручниках. Щоб приносити реальні плоди, вона повинна стати стилем життя і мислення.
Діалектика як загальна теорія розвитку дає ключ до розуміння суті розвитку, відображає реальні процеси в природі, суспільстві і мисленні такими, якими вони є насправді. Д. вважає, що світ знаходиться в безперервній зміні і взаємні зв'язки охоплюють його.
Тому Д. має категорійний апарат, закони, принципи, які адекватно відображають в мисленні зміни і взаємопереходи, оскільки самі є рухомими і мінливими.
Д. вивчає предмети і явища з погляду їх виникнення, руху і розвитку, і тому орієнтується на конкретне, багатобічне вивчення об'єктивних процесів у всьому їх різноманітті і взаємозв'язках. Вона розкриває об'єктивний світ і суб'єктивне мислення про об'єктивний світ.
Процес пізнання складний і суперечливий. Закони, категорії і принципи діалектики були одночасно законами, принципами і категоріями самої теорії пізнання.
Д. виступає проти консервативності мислення.
Закони Д., закони пізнання, не можуть бути різними. Вони однотипні і відображають лише різні аспекти діалектики.
Не всі філософські течії і напрями визнають діалектику. Тому діалектика не може вважатися вже достатньо дослідженою і потребує подальшого осмислення і вивчення.
