2 Питання. Матеріальні основи розвитку суспільства.

З того простого факту, що людині для життя необхідно їсти, пити, мати житло, одягатися, а тим часом займатися політикою, наукою, мистецтвом, релігією і ін., був зроблений висновок, що в основі будь-якого суспільства лежить виробництво безпосередніх засобів для життя.

Потреби викликають до життя виробництво, а виробництво викликає до життя потреби (чим вище виробництво, тим більше потреб).

Виробництво – цілеспрямована діяльність людей, в процесі якої люди перетворюють предмети природи для задоволення своїх потреб.

а) Виробництво направлено на задоволення в першу чергу матеріальних потреб людини  потреби примушують людину складати плани по їх задоволенню  кожна задоволена потреба – основа нової, і т.д.

б) Формує світ людей, історію, механізм суспільного розвитку.

в) Удосконаляться знаряддя праці  зміна характеру праці, форм взаємодії людей в процесі праці, зміна відносин з природою 

г) Зміна людей.

Т.ч., матеріальне виробництво – сфера спеціалізованого виробництва, розподілу, обміну і споживання речей; єдина реальна основа історії, яка зв'язує всі історичні етапи, пояснює причини виникнення якісно нових форм суспільного життя; є джерелом суспільного прогресу; дозволяє зрозуміти дії об'єктивних суспільних законів.

Способ виробництва

Виробничі відносини

Виробничі сили

Засоби виробництва

Люди , з їх кваліфікацією, вміннями, навичками, фізичними і духовними якостями

приміщення, обладнання, зв’язок, транспорт и т.п., тобто інфраструктура виробництва

умови праці і відпочинку людей: оселя, соціальна сфера життя.

природні фактори: корисні копалині, климат, близкість води, моря, рек, леса и т.д.

екологія

суспільні фактори виробництва: наявність сировини, види власності, умови життя людей…

Спосіб виробництва - конкретно-історична категорія, яка відображає специфіку тимчасових і просторових форм соціальної реальності. Кожний новий спосіб виробництва є якісно новий етап в розвитку суспільства.

Зміна способу виробництва  1. Трансформується соціальна структура суспільства. 2. Зміна в системі управління. 3. Виникнення нових організацій, установ. 4. Модифікація поглядів людей, їх психіки. 5. Формування нових типів особи. 6. Формування нових видів діяльності. 7. Зміни соціальних, політичних, духовних процесів життя.

Приклади: первіснообщинний спосіб виробництва, рабовласницький, феодальний, капіталістичний (соціалістичний), соціальна демократія( класична, лінейна трактовка історії).

Жива праця має пріоритет над працею машинною. Але вони діалектично єдині. Перехід до машинної праці – якісно новий етап в розвитку продуктивності праці. Людина – головна продуктивна сила, основа способу виробництва.

В процесі праці між людьми складаються особливі відносини. Вони відображають особливості конкретного чину виробництва, забезпечують його розвиток, обумовлюють форму і мету способу виробництва, об'єднують живі і речовинні елементи праці, виявляють їх взаємозв'язок і характеристики. – Це – виробничі відносини.

Взаємозв'язок виробничих відносин і продуктивних сил:

а) продуктивні сили = виробничим відносинам – ідеальна ситуація, мета розвитку;

б) продуктивні сили випереджають в розвитку виробничі відносини  зміна способу виробництва;

в) продуктивні сили відстають в розвитку від виробничих відносин  зміна способу виробництва.

Різниця у виробничих відносинах в різних країнах при одному рівні продуктивних сил залежить від: форм власності на засоби виробництва, розподілу готового продукту праці, обміну, споживання.

Зміна способу виробництва починається із змін продуктивних сил. Це діалектичний процес, в якому беруть участь виробничі відносини, які в процесі зміни способу виробництва самостійні і активні, вони здатні прискорити, уповільнити, знищити процес зміни способу виробництва.

 Закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил.

Трапляється, що повна зміна способу виробництва на іншій відбувається не відразу, а розтягується на довгі роки. В цьому випадку виникають перехідні форми виробничих відносин, які об'єднують в рамках одного суспільного устрою різні по характеру відносини. Але закон – об'єктивний – він буде все одно змінювати відносини до тих пір, поки продуктивні сили не сформують відповідні їм виробничі відносини.

Виробництво припускає створення не тільки матеріальних благ, але і духовних.

Духовне виробництво - це вся багатогранна діяльність людей у виробництві, розподілі, обміні, споживанні і збереженні духовних цінностей. Це: ідеї, уявлення, наукові знання, ідеали, які створюються відповідними соціальними інститутами. Це виробництво охоплює освіту, ідеологічне, релігійне, естетичне, правове виховання, систему культурно-масових установ і засоби масової інформації, науку і мистецтво.

Виробництво матеріальних благ і виробництво духовних благ тісно взаємозв'язані один з одним. Виробництво матеріальних благ стимулює створення матеріальних.  Взаємодіючи між собою, вони формують виробництво суспільного життя. Кінцевим результатом суспільного процесу виробництва завжди виступає саме суспільство.

ВИСНОВОК: В основі розвитку суспільства знаходиться матеріальне виробництво. Не дивлячись на те, що в процесі виробництва беруть участь люди, воно розвивається по об'єктивних законах. Але людина, вивчивши ці закони, може змінювати їх швидкість течії і тим самим покращувати умови свого життя.