- •Лекция _1__ . Філософія, ії гуманістичний смисл і призначення.
- •1 Питання : Світогляд.
- •2 Питання. Витоки філософії.( Джерела філософії )
- •4 Питання. Призначення філософії.
- •Лекція ___2___. Філософія античності
- •3 Питання. Морально-етична проблематика філософії античності періоду еллінізму (до.IV в. До н.Е. - V в. Н.Е.).
- •Лекція __3__. Філософія стародавніх індії та китаю.
- •1 Питання. Філософія Стародавньої Індії.
- •2 Питання. Основні риси і особливості філософії епохи Відродження – 15-16 ст.
- •Лекція ___5____. Філософія нового часу.
- •1 Питання. Проблеми філософії хvі - XVIII сторіччя.
- •2 Питання. Класична німецька філософія. ( друга половина 18 ст.)
- •3 Питання. Філософія марксизму.
- •Лекція ___6___. Основні напрями розвитку філософії в XIX - XX ст.
- •1 Питання. Особливості розвитку російської філософії.
- •2 Питання. Немарксистська філософія кінця XIX - XX століть.
- •Основні напрямки сучасної філософії
- •1 Питання. Особливості розвитку філософії дохристиянської доби. Філософська думка часів Київської Русі.
- •3 Питання. Філософія Просвітництва й романтизму. (к.18-поч.19 ст.)
- •Лекція ___8____. Людське уявлення об'єктивної реальності. ( Філософське вчення про буття – онтологія) – розширена з врахуванням самостійної роботи студента.
- •1 Питання. Філософське розуміння світу.
- •1.Світ як всеохоплююча реальність.
- •2. Поняття матерії у філософії. Схема : додаток 1.
- •3. Поняття руху.
- •4 . Поняття простору і часу.
- •1. Постановка проблеми свідомості у філософії.
- •2. Структура свідомості
- •3. Суспільна природа свідомості. Самосвідомість.
- •4. Виникнення свідомості
- •Лекція ____9____. Основний зміст пізнавальної діяльності ( Гносеологія)
- •3 Питання. Вчення про істину.
- •1 Питання. Практика – специфічно людський спосіб відношення до світу.
- •2 Питання. Структура і форми практичної діяльності.
- •Лекція ___11______. Вчення про розвиток (Діалектика)
- •1 Питання. Загальні ознаки і людський критерій розвитку. Прогрес. Регрес.
- •2 Питання. Принципи діалектики.
- •4 Питання. Закони діалектики
- •5 Питання. Альтернативи діалектики.
- •Лекція ___12______. Методи наукового пізнання
- •1 Питання. Метод як спосіб пізнавальної діяльності.
- •2 Питання. Емпіричне, теоретичне і експериментальне дослідження. Методологія.
- •3 Питання. Загальні риси науки
- •Лекція ___13______. Будівництво людського суспільства. (Основні засади філософського розуміння суспільства)
- •1 Питання. Суспільство і природа
- •2 Питання. Матеріальні основи розвитку суспільства.
- •3 Питання. Соціальна сфера життя суспільства
- •4 Питання. Духовне життя суспільства .
- •1 Питання. Два напрями трактування історії
- •2 Питання. Джерела розвитку суспільства
- •3 Питання. Рушійні сили суспільного розвитку
- •Лекція ___15_____. Сутність і призначення людини ( Філософія людини – філософська антропологія)
- •1 Питання. Філософська концепція сутності людини
- •2 Питання. Особа і суспільство. Проблема відчуженості людини.
1 Питання. Практика – специфічно людський спосіб відношення до світу.
Практика – від грец. активність, діяльність, - матеріальна, плотсько-наочна, цілеспрямована діяльність людини, яка включає освоєння і перевлаштування природних і соціальних об'єктів і є загальною основою, рушійною силою розвитку людського суспільства і пізнання. Це плотсько-наочна форма життєдіяльності суспільно розвиненої людини по освоєнню природної і соціальної реальності, а також специфічний спосіб відношення людини до світу і собі. Це спосіб включення людини в навколишній світ.
Принципи життєдіяльності тварин |
Принципи життєдіяльності людини |
Тварини "вписані" в екологічну нішу.
Форми поведінки обумовлені середовищем незаселеного.
Зв'язок з світом забезпечується через тілесні особливості і форми пристосовності. Індивідуальне пізнання миру відбувається в тій мірі, в якій необхідно для забезпечення життєдіяльності. Тварини вживають і навіть спорадично виготовляють знаряддя праці.
Тварини мають пристосовну поведінку. |
1. Людина не входить ні в одну з екологічних ніш, він відкритий для об'єктивного світу Величезні необмежені можливості для діяльності – весь світ. 2. Людина сама створює навкруги себе штучну реальність: матеріальну і соціальну, при цьому теж не може повністю вийти з природи. 3. Людина змінюється сам в ході практичної діяльності. Цей процес не завершений і зараз.
Пізнання індивідуальне і колективне з необмеженими можливостями у всіх сферах Виникнення суспільної свідомості, що робить могутній вплив на індивідуальне.
Людина систематично цілеспрямовано створює систему штучних знарядь праці, яка відтворюється і транслюється від покоління до покоління як культурна реальність. У людини універсальне практически-преобразовательное відношення до світу. Немає межі пізнавальним можливостям, немає межі практичним діям. Здатність пізнавати мир таким, який він є. Практика опредмечивает людське пізнання. |
ВИСНОВОК: Практика як специфічно людський спосіб буття в світі є діяльністю, яка володіє складною системною організацією: 1) забезпечує реальне перетворення зовнішнього середовища за допомогою штучно створених знарядь і засобів праці; 2) забезпечує спілкування людей в процесі і з приводу цього перетворення; 3) створює сукупність норм і цінностей, які існують у вигляді образів свідомості і забезпечують цілеспрямований характер практичної діяльності.
Категорія "практика" тісно пов'язана з категоріями "діяльність", "праця", "виробництво", "поведінка".
Поведінка – активність, система дій, яка полягає в адаптації, а пристосуванні до вже наявного середовища (у тварин тільки до природної, у людини – до соціальної).
Діяльність –способнысть до постійного перегляду і вдосконалення програм дій. Припускає цілеспрямованість дій і свободу вибору.
Праця – процес перетворення природи у відповідальності з інтересами людини.
Виробництво – специфічний людський тип обміну речовин з природою, що дозволяє активно цілеспрямовано змінювати середовище незаселеного і створювати умови для кращого існування людини. Пов'язано з соціально-історичними суспільними відносинами і розподілом благ.
Т.ч., поняття практика має дуже широкий сенс.Під ним можна розуміти будь-яку цілеспрямовану діяльність людини, направлену на перетворення будь-якої з сфер життєдіяльності людини і суспільства. Практика має глибинний гуманістичний зміст. Вона тісно пов'язана з уявленнями про історичні долі людини і людства, про його відповідальність перед світом і самим собою, перед майбутніми поколіннями. Принципові межі і можливості розвитку людини визначає не бог, не навколишнє середовище, а творча діяльність, що розширює межи умов існування людини як природної істоти, удосконалює соціальне середовище, створює основи і умови його духовного розвитку. |