1 Питання. Два напрями трактування історії

Задача філософії історії – розкриття самих загальних і глибинних тенденцій історичного прогресу, його своєрідність, співвідношення єдності і різноманітності, повторюваності і неповторності, універсальності і локальності в історії; проблема значення історії, її почав, спрямованості і кінця.

Історичний процес – багатовимірний і мінливий, тому його осмислення здійснювалося в різних областях знання. Це привело до формування різних напрямів в трактуванні історії як процесу.

Класичний, лінійний.

Формаційний підхід

некласичний, нелінійний, цивілізаційний, монадний підхід

Це моністичне універсальне розуміння історії: історія – єдиний лінійно-поступальний природно-історичний процес послідовної зміни суспільно-економічних формацій.

Поняття «суспільно-економічна формація» було введено К. Марксом в 1851 р. Ним користуються дотепер в науці.

Сучасне розуміння:

1. Це філософська категорія, необхідна для відображення конкретно-історичного суспільства, який характеризується наявністю відповідного способу виробництва, надбудови і формами суспільної свідомості (як знання).

2. Це історичний тип суспільства, який характеризується відповідним способом виробництва, надбудови і формами суспільної свідомості (як реальність).

 об'єднання цих поглядів, тобто об'єднання знання і реальності 

типи формацій:

1. Первіснообщинна

2. Рабовласницька

3. Феодальна

4. Капіталістична.

5. Соціалістична.

Недолік цієї точки зору: не враховує і пояснює регіональні особливості розвитку суспільств. Ділить суспільство на вищі і низькі формації, на розвинені і нерозвинені, на цивілізовані і нецивілізовані

Це індивідуалізований підхід. Вперше був запропонований М.Я. Данільовськім, О. Шпенглером, А. Тойнбі.

1. Специфіка: будь-яка людина розуміється як частина суспільства, незалежно, схожий чи ні він на суспільство.

2. Відособленість, замкнутість, неповторність цивілізації.

3. Плюралізм, тобто розгляд цивілізацій не як вищих і низьких, а як рівноцінних, хоча і самобутніх, утворень.

4. Історичний процес - співтовариство індивідів, своєрідність яких обумовлює багатство форм і проявів розвитку людства.

Історичний процес полягає в тому, щоб кожна цивілізація в процесі самоутвердження відкрила і створила себе, збагатила людство своїм, тільки їй властивим розумінням реальності і цінностей загальнолюдського характеру. Загальнолюдські цінності і цінності інших цивілізацій можна освоїти лише на базі вже наявних цінностей цієї цивілізації.

Критерій прогресу – ступінь розвиненості, самореалізації конкретної цивілізації на шляху створення, освоєння і збагачення загальнолюдськими цінностями своєї культури.

5. Суспільний ідеал є внутрішньою складовою частиною самого прогресу. Його реалізація пов'язана з неминучою розбіжністю між ідеалом і реальністю  Необхідність нового суспільного ідеалу  Новий цикл розвитку, більш високий або більш низький.

6. Висувається і аналізується проблема ментальності.

7. Історія – процес розвитку безлічі цивілізацій, це поліцентричний процес.

Т.ч., нелінійне розуміння розвитку історії не протистоїть, а доповнює формаційний підхід до історії.

Не дивлячись на різноманітність історичного процесу, всі суспільства розвиваються по єдиних законах, що носять об'єктивний характер. На сучасному етапі розвитку цивілізацій суспільство виробляє єдині для всіх критерії зв'язку і спілкування, які сприяють інтернаціоналізації життя у всіх її проявах, але зберігаючи специфіку кожної нації і народу. В кінці ХХ століття у філософії затверджується ідея створення світової спільноти вольних націй, тобто ідея загальнопланетарної єдності людства. Здійснення цієї ідеї – справа майбутнього, а її розробка – задача сьогоднішнього дня.

Схема , за Тойнбі, цивілізацій:

Мінойська

Е ллінська Сирійська