Лекція ___2___. Філософія античності

Представ-ники

Основні ідеї

Мілетська школа: Фалес (625-545 р. до н.е.)

- Початок всього - вода.

- Ідея про еволюційне походження людини. Існує безкінечне.

- Першоосновою всього було повітря. Душа створена з

повітря і тому здібна до творчості.

- Першооснова всього - вогонь. Пізнання мудрості дається

не всім, хоча всі люди від природи розумні. Космос існує вічно. Його ніхто не створював.Ідея логосу- космічної закономірності, розуму, порядку.

- *Все тече *, все змінюється.

Анаксимандр (611-545 р. до н.е.)

Анаксимін (585-525 р. до н.е.)

Геракліт

(544-483г.до н.е.)

Піфагор (580-500г. до н.е.)

Піфагорійський союз

-Высшая мудрість полягає в числі. Математика - теоретична наука, яка може змінити мир і визначити призначення людини на цьому світі.

-Первым використовував поняття *філософія*.

-Считал, що пізнавальна тільки визначеність.

- знання слід приховувати. Організація школи на зразок релігійного ордену.

Елеати:

Парменід (540-470г. до н.е.)

Зенон

Емпедокл (ок.484-424г.до н.е.)

Анаксагор (500-428г. до н.е.)

- * Одне і теж є думка і те, про що думка існує *.(Тобто мислення і буття - одне і те ж). Мир думки окремо не існує.

- * Буття є, а небуття немає *- предмет і думка про нього існують самостійно: думка тільки тоді думка, коли вона наочна, а предмет тоді предмет, коли осмислюється. Буття не змінюється.

- Апорії (безвихідні ситуації) – сприяли розвитку логіки, діалектики.

- Проблема нескінченності. (Не була визнана іншими філософами. Всі дотримувалися думки, що мир кінцевий.)

- Буття пізнаване, а небуття - ні, значить воно не існує.

- Буття єдине і неподільне.

- В основі всього - земля, вода, повітря, огонь- вони пасивні.

- Джерело руху - боротьба Любові і Ненависті. Любов - причина добра і єдності. Ненависть - причина зла і роздробленості.

- Все пізнається таким, яким людина його представляє.

- Предмет пізнання - світ, а людина пізнає тільки його малу частину.

- Життя на землі насіює дощем.

Атомістична Дуалісти

Левкипп (ок. 500-440 р. до н.е.)

Демокріт (ок. 460-370г. до н.е.)

- Мир складається з простих атомів (буття) і пустки (небуття). - Живе виникло з неживого без участі Бога і без розумної мети.

- Людина - тваринне, здібне до навчання і що спирається в цьому на руки, розум і гнучкість мислення.

- Душа складається з атомів і смертна.

- Людина пізнає мир * навмання * - через органи чуття і * істинно * - через мислення.

- Щастя людини - в його душі. Душа повинна для цього обмежувати себе в насолоді і боротися з пристрастями і бажаннями.

Представники

Основні ідеї

Софісти – вчителі мудрості

Протагор (490-420г. до н.е.)

Горгий (ок. 480-380 р. до н.е.)

- Критичне відношення до вдач, звичаїв, засад суспільства. Скептицизм.

- В центрі уваги - людина, його психологія, індивідуальність.

- Популяризація знання науки, філософії. Одержували гроші за уроки.

- * Людина є міра всіх речей *. Критерієм хорошого і поганого є плотські схильності окремої людини. Те, що приносить задоволення - добре, а то, що заподіює страждання - погано.

- Будь-яке людське знання відносне, об'єктивне пізнання миру недосяжне (тобто в цьому філософи були суб'єктивними ідеалістами).

- Реально існує тільки мир думок, і людина представляє його індивідуально (це позиція релятивізму).

- Етичний релятивізм: всі закони пізнання, моральні і державні закони - умовні і необов'язкові для окремих осіб.

Афінська. Сократич-на

Сократ ( 470-399 р. до н.е.)

-Этический антропологізм: в центрі навчання - людина як моральна істота. Боротьба з софістами.

-Отказывался від міфологізації і метафізики.

-* Пізнай самого себе * * Я знаю, що нічого не знаю*.

-Метод пізнання - всестороннє обговорення предмету (бесіда) через особливе мистецтво - іронію.

-Підняв знання до рівня поняття (немає поняття - немає знання). Почав досліджувати теоретичне мислення.

-Существует об'єктивна істина, існують об'єктивні моральні норми, різниця між добром і злом не відносна, а абсолютна.

-Познать мир людина може тільки пізнавши себе.

-Знания людина може одержати тільки власними зусиллями, готового знання немає.

-Философия розумілася як пізнання того, що є добро і що є зло. Любов до знання - добре, джерело досконалості (ця позиція - етичний раціоналізм). Аморальний вчинок - плід незнання істини. Якщо людина знає, що саме хороше, то він ніколи не поступи! погано.

-Знание - це проходження доброму, а, значить, веде людину на щастя. Тільки добродійна людина може бути щасливою.

Киникі

Киренаїки

Мегаріки

-Подчеркивали переваги мудреця над рештою людей, вважали філософію вищою формою культури.

-Проповедь аскетизму.

-Гедонизм (насолода) - головна умова досягнення щастя (це позиція евдемонизма).

-Сенсуалисты: плотська насолода - вище благо. Але насолода повинна бути розумною (в міру). Не можна бути рабом насолоди і тих, від кого ця насолода залежить.

-Существует тільки одиничне.

-Существует тільки загальне, тобто зливається воєдино розум, добро і Бог.

Платон (427-347г. до н.е.) Засновник ідеалістич-ного напряму у філософії.

-Условие для здійснення етичних вчинків - знання.

-Ввел поняття *діалектика* (розмовляти, міркувати) - як метод роботи над поняттями.

-Надо створити етику, яка послужить основою для справедливої держави, де всі будуть доброзичливо, а значить, щасливі.

-Человек роздільний на тіло і душу. Тіло смертне, душити — вічна, безсмертна, здатна переселятися в інші тіла. Душа буває розумною і плотською (низької). Якщо душа буває різною, то тіло - однозначно зло, темниця душі, з якої душа хоче вирватися.

-Познание - це пригадування того, що душа бачила зовні тіла.

-Этика носить соціальний характер. (Душі розумні, емоційні, жадаючі - плотські:

Розумні філософи управляють державою;

Емоційні - воїни *стражи государства*;

Жадаючі - повинні тільки фізично працювати - селяни, ремісники.)

Людина живе заради держави, а не держава заради людини. Панування загального над індивідуальним.

-Во всім винна бути міра, відчуття міри - це найбільша етична цінність.

Арістотель (384-322 р. до н.е.)

-Идеальное державу побудувати не можна, підкорення індивідуального загальному приведе до найжорстокішого тиранення. Але можна побудувати державу засновану на чеснотах. В хорошій державі є матеріальний достаток (середній) і дотримання чесноти, розсудливості, великодушності, самообмеження, хоробрості, щедрості, правдивості, доброзичливості.

-Человек є суспільна тварина, що наділює розумом  етика - соціальна.

Держава - тільки для людей вільних. Люди від природи не рівні. Той, хто не може відповідати за свої вчинки, не може виховувати в собі чесноти той раб за природою і повинен задовольнятися підкоренням чужій сильній волі.

-Душа - початок життя. Душа не залежить від тіла. Вона може бути рослинною, тваринною, розумною. Розум безсмертний, після смерті він зливається з уселенським розумом.

- Пізнавати людина може, низький рівень пізнання - плотський.