1. Постановка проблеми свідомості у філософії.

Людське буття - реальність, об'єктивна по відношенню до свідомості окремих людей і поколінь. Люди існують до, зовні і незалежно від свідомості кожної окремої людини. Але буття людей не абсолютне незалежно від свідомості, оскільки є комплексною і унікальною єдністю природного, речовинного і духовного, індивідуального і родового, особового і суспільного.

Духовне – ця єдність багатоманітного, яке охоплює процеси свідомості і несвідомого, включає знання, що матеріалізуються у формах природних мов і штучних знаково-символічних систем. До духовних продуктів належать: норми, принципи людського спілкування, критерії моральності, має рацію, художньої творчості.

Проблема свідомості завжди привертала пильну увагу філософів, оскільки визначення місця і ролі людини в світі, взаємостосунки людини з навколишнім середовищем припускає з'ясування природи людської свідомості. Це питання зачіпає початкові світоглядні і методологічні установки будь-якого філософського напряму. Проблема свідомості пов'язана з виділенням людини як своєрідної реальності. Центральним питанням був і залишається питання про відношення свідомості до буття, про взаємостосунки з світом, про можливості свідомості і його використовування, про відповідальність, яку накладає на людину свідомість.

Ідеалістичні концепції, не дивлячись на різницю в частковостях, припускають, що свідомість грає ведучу роль в бутті, визначає всі істотні процеси в світі. В результаті, так чи інакше, цей погляд приводить до твердження, що мир був створений вищим розумом, Богом. Що над людиною є достатній доля, доля і т.п. Думка про підлеглість людини вищим силам, хоча признається роль людини в світі, що творить.

Матеріалістичний напрям, не дивлячись на численні школи, затверджує, що первинне буття по відношенню до свідомості. Але спосіб буття людини в світі завжди припускає свідомість, що людська діяльність пронизана свідомістю. Що це не просто функція головного мозку, а певне взаємовідношення суспільно розвиненої людини з світом.

2. Структура свідомості

Свідомість – особлива форма віддзеркалення, регуляції і управління відношенням людей до навколишньої дійсності, до самої себе, своїм способам спілкування, які виникають і розвиваються на основі практично-преобразовательної діяльності. Свідомість не тільки відображає, але і творить світ.

Свідомість – духовний спосіб орієнтації людини в реальності буття, яке розвивається.

Таким чином, свідомість існує як (породжений діяльністю мозку) невидимий і необоротний потік надзвичайно швидко змінних спонук, вражень, відчуттів, переживань, думок, а також сукупність більш стабільних ідей, переконань, цінностей, установок, стереотипів і т.д.

Не дивлячись на уявну хаотичність, свідомість відзначена порядком, стійкістю, єдністю і загальністю структур.

Л ЮДИНА СВІТ

СВІДОМІСТЬ

Індивідуальне Групове Суспільне

С амосвідомість Психологія Ідеологія

Відчуття Інтелектуальні, моральні, естетичні, емоції, афекти Знання Емпіричні, теоретичні Воля Цілеспрямованість вибору способів діяльності Мислення Плотське, раціональне Пам'ять Моторна, образна, сенсорна, емоційна, довготривала, словесно-логічна, короткочасна

Форми суспільної свідомості: Правова Політична Моральна Релігійна Філософська Наукова Естетична Економічна Історична І ін.

Осмислення  кожного  з  елементів структури свідомості дозволяє оцінити можливості свідомості кожної людини.

Психіка – здатність живої істоти чуттєво сприймати світ і емоційно реагувати на нього. Вона притаманна як людині, так і тварині. Психіка тварини базується на біологічної доцільності. Свідомість людини – нова якість психічної діяльності, за якою дійсність відображається в формах культури, не природних формах, витворених людством у процесі історичного розвитку.

Розрізняються 3 види актів свідомості – мислення, воління, емоційні переживання.

Мислення - оперування абстрактними поняттями. Мислення розділяють на розсудкове і розумне.

Рефлексія – внутрішнє переживання.

Ознаки свідомості:

1. ідеальність – свідомість – суб’єктивна реальність. Носіями ідеального є розум людини і мова, наука, мистецтво, релігія, мораль.

2. опосередкованість мовою. Мова – матеріальна вираженість свідомості. Вони поєднані діалектично, не існують один без одного. Але їх структури різні. Тому закони і форми мислення – єдині для всіх, мови – національні.

3. інтенціональність (прагнення). Свідомість завжди спрямована на певну предметність. Свідомість має три форми: життєвий досвід, оцінка і сенс. Свідомість спрямована на навколишній світ і на духовний світ одночасно.

4. Здатність творити і відтворювати ідеї.

Несвідоме:

1-й рівень: неусвідомлений психічні контроль за життям тіла, координацією функцій, задоволенням потреб. Контроль несвідомий, автоматичний.

2-й рівень: процеси, схожі з свідомістю людини в період пильнування, але до певного часу що залишаються неусвідомленими, хоча можуть переміщатися в полі свідомості. «дозріла думка», «мені подумалося», захист від потрясінь, переживань, інформації і т.д.

3-й рівень: інтуїція.

Особливість свідомості:

- людська свідомість живе у вигляді знань.

- знання оформляються мовою. Мова збагатила, береже, допомагає використовувати знання в практичній діяльності багатьох поколінь людей.

- ідеї, ідеали, норми, цінності і мови здатні зберігатися, удосконалюватися і вільно переміщатися в соціальному просторі і історичному часі.

- знання носять наочний характер.

- свідомість носить активний характер.

!!! Існують багато різних інших роз’яснень структури свідомості: «Воно» (несвідоме - інстинкти), Я (свідоме), «Над-Я» (несвідоме – сфера соціальних фільтрів: догми, традиції, совість…)