- •Тема 1 поняття, предмет, система і завдання кримінології
- •1.1 Поняття кримінології
- •1.2 Предмет кримінології
- •1.3 Система кримінології
- •1.4 Місце кримінології в системі наук, її зв'язок з юридичними і іншими науками
- •Тема 2 історія кримінології та її сучасний стан в україні
- •2.1 Джерела ідей кримінології і зародження кримінології як науки
- •2.2 Антропологічний і соціологічний напрям досліджень в історії кримінології
- •2.3 Становлення і розвиток кримінології в Україні
- •2.4 Роль наукової традиції в розвитку кримінології на сучасному етапі історії
- •Тема 3 методика кримінологічних досліджень
- •3.1 Поняття, межі і рівні досліджень кримінології, їх практична значущість
- •3.2 Методологія і методика досліджень кримінології
- •3.3 Методи досліджень кримінології
- •Тема 4 злочинність
- •4.1 Історія вчення про злочинність
- •4.2 Поняття злочинності, її кількісно-якісні-показники, латентна злочинність
- •Тема 5 злочинність за кордоном і сучасна зарубіжна кримінологія у боротьбі з нею
- •5.1 Класичний та антропологічний напрями кримінологічних теорій
- •5.2 Соціологічний напрям кримінологічної теорії
- •Тема 6 особа злочинця
- •6.1 Поняття особи злочинця
- •6.2 Структура особи злочинця
- •6.3 Типологія особи злочинця
- •6.4 Основні чинники, що сприяють формуванню особи злочинця
- •Тема 7 причини та умови конкретного злочину
- •7.1 Поняття причин вчинення конкретного злочину
- •7.2 Умови вчинення конкретного злочину
- •7.3 Ситуація в механізмі вчинення конкретного злочину
- •Тема 8 причини та умови злочинності
- •8.1 Поняття причин і умов злочинності. Види детермінації
- •8.2 Класифікація причин і умов злочинності
- •8.3 Причинний комплекс злочинності
- •Тема 9 попередження злочинності
- •9.1 Поняття, цілі і принципи попередження злочинності
- •9.2 Види попередження злочинів
- •9.3 Об’єкт попередження злочинності
- •9.4 Суб’єкти запобігання злочинності та основні напрями їх діяльності
- •9.5 Організація та управління процесом запобігання злочинності
- •Тема 10 кримінологічне прогнозування та планування боротьби із злочинністю
- •10.1 Поняття, завдання, види і методи прогнозування в кримінології
- •10.2 Поняття, завдання, види та етапи кримінологічного планування
- •Тема 11 злочинність неповнолітніх і молоді та її попередження
- •11.1 Кримінологічні особливості злочинності неповнолітніх
- •11.2 Кримінологічна характеристика особливостей особи неповнолітніх злочинців
- •11.3 Причини і умови злочинності неповнолітніх
- •11.4 Попередження злочинності неповнолітніх
- •Тема 12 насильницька чи агресивна злочинність і хуліганство та її попередження
- •12.1 Поняття і кримінологічна характеристика насильницьких злочинів і хуліганства
- •12.2 Основні детермінанти насильницьких злочинів і хуліганства
- •12.3 Основні напрями попередження насильницьких злочинів і хуліганства
- •Тема 13 корислива злочинність та її попередження
- •13.1 Поняття корисливої злочинності
- •13.2 Заходи попередження корисливої злочинності
- •Тема 14 організована злочинність та її попередження
- •14.1 Поняття та кримінологічна характеристика організованої злочинності
- •14.2 Причини та умови існування та розвитку організованої злочинності
- •14.3 Загальні напрямки попередження організованої злочинності
- •Тема 15 професійна злочинність та її попередження
- •15.1 Поняття і характеристика професійної злочинності
- •15.2 Особа професійного злочинця
- •15.3 Причини і умови професійної злочинності та її попередження
- •Тема 16 рецидивна злочинність та її попередження
- •16.1 Поняття і кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •16.2 Причини та умови рецидивної злочинності
- •16.3 Особа злочинця-рецидивіста
- •16.4 Попередження рецидивної злочинності
- •Тема 17 необережна злочинність та її попередження
- •17.1 Поняття необережної злочинності
- •17.2 Причини та умови необережної злочинності
- •17.3 Запобігання злочинам, вчиненим з необережності
- •Тема 18 злочинність, пов’язана з незаконним обігом наркотиків, та її попередження
- •18.1 Суспільна небезпека незаконного обігу наркотиків
- •18.2 Причини злочинності у сфері незаконного обігу наркотиків
- •18.3 Попередження злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків
- •Тема 19 злочинність в армії та її попередження
- •19.1 Поняття і кримінологічна характеристика злочинності військовослужбовців
- •19.2 Кримінологічна характеристика особи злочинців-військовослужбовців
- •19.3 Причини і умови злочинності військовослужбовців
- •19.4 Попередження злочинності військовослужбовців
- •Тема 20 пенітенціарна злочинність та її попередження
- •20.1 Поняття і кримінологічна характеристика злочинності у місцях позбавлення волі
- •20.2 Причина та умови пенітенціарної злочинності
- •20.3 Кримінальна субкультура в системі причин та умов рецидиву злочинів з боку засуджених
- •20.4 Попередження пенітенціарної злочинності
- •Тема 21 екологічна злочинність і її попередження
- •21.1 Кримінологічна характеристика екологічної злочинності
- •21.2 Причини та умови екологічної злочинності
- •21.3 Запобігання екологічній злочинності
- •Тема 22 жіноча злочинність і її попередження
- •22.1 Поняття і кримінологічна характеристика жіночої злочинності
- •22.2 Особливості причин і умов жіночої злочинності
- •22.3 Попередження жіночої злочинності
- •Список рекомендованої літератури
Тема 4 злочинність
4.1 Історія вчення про злочинність
Навколо визначення злочинності стикалися теорії. Різні погляди були не тільки про те, що таке злочинність, але і про те, - можна чи з ній успішно боротися, є чи вона постійним і неминучим супутником людського суспільства або її можна подолати. Багатосторонній інтерес до злочинності цілком зрозумілий, бо складність та важливість цієї проблеми для суспільства занадто важлива. Ті вчені й мислителі, що розглядали людське суспільство яке постійно вдосконалюється, говорили про можливість позбавлення від злочинності. Народжувалися ідеї Кампанели, Т.Мора і інших що обіцяли суспільству життя без злочинів. І навпаки, інші мислителі вважали, що суспільства без злочинів бути не може, злочинність - явище, “притаманне всякому здоровому суспільству” (Дюркгейм).
Злочинність - це соціально-правове, відносно масове, історичне, відносно стале, самодетермінуюче, антагонічне явище, що змінюється і включає в себе сукупність всіх злочинів, що вчиняються в даному суспільстві і в даний період, і що характеризується кількісними і якісними показниками.
Як бачимо, злочинність подає собою збірне поняття. Однак вона не є абсолютне явище. В реальній дійсності злочинність характеризується як надто пестра сукупність злочинної поведінки.
Вперше на першорядну важливість соціальних умов, соціальної детермінації вказав знаменитий в той час астроном і математик Адольф Жак Кетле. Виступаючи 9 травня 1831 р. на засіданні бельгійської Королевськой академії в Брюсселі, він заявив про свою доповідь, що «…ми можемо розраховувати заздалегідь, скільки індивідумів замарають руки в крові своїх громадян, скільки людина стануть шахраями, скільки стануть отруйниками, майже також як ми заздалегідь можемо перелічити, скільки людина народиться і скільки помре... Тут перед нами рахунок, по якому ми платимо з загрозливою регулярністю, - ми платимо тюрмами, ланцюгами і шибеницями».
Позиція соціального детермінізму в кримінології тягне за собою дуже важливі висновки. Головний з них полягає в тому, що не змінивши соціальних умов, що породжують злочини, марно було б намагатися вплинути на злочинність. Якщо основою злочинності є об'єктивні фактори, тоді ані жорстокі покарання, ані проникливі переконання, ані саме досконале кримінальне законодавство самі по собі не можуть радикально вплинути на стан злочинності.
Засновником біологічного (антропологічного) напрямку у тому числі й при визначенні злочинності (і першим ученим-кримінологом), вважають італійського тюремного лікаря Ч. Ломброзо, який у 1876 р. опублікував книжку «Злочинна людина». На великому емпіричному матеріалі (досліджено понад 26 тисяч злочинців) ним було сформовано так звану теорію природженого злочинця, який може бути розпізнаний за певними анатомічними і фізичними ознаками, що свідчать про дегенерацію і атавізм: аномалії черепа, асиметрія обличчя, знижена чутливість до болю, подовжені або недорозвинені мочки вух тощо.
Пізніше Ч. Ломброзо частково змінив свою теорію, зосередивши увагу на інших факторах, що обумовлюють злочинність: кліматичних, етнічних, культурологічних, виховних, спадкових, родинних. Наукові дослідження у цій сфері були продовжені й учнями вченого – Е. Феррі та Р. Гарофало.
Засади соціологічного напрямку у кримінології позитивізму заклали французькі вчені Г. Тард, Е. Дюркгейм, Ф. фон Ліст. Г. Тард психологізував суспільні відносини, основними соціальними процесами вважав конфлікти, пристосування й наслідування, за допомогою якого індивід засвоює норми і правила поведінки. Е. Дюркгейм – один із засновників французької соціологічної школи – розробив теорію аномії (безнормативності), підтримував ту ідею, що злочинність є нормальним явищем у суспільстві, поки вона не переходить певний «поріг насиченості». Згідно з поглядами Е. Дюркгейма і його послідовників, суспільство нормально функціонує при «соціальній згуртованості», яка урегульована нормами права й моралі. Відсутність між людьми соціальної згуртованості призводить до стану аномії і соціальної дезорганізації, яка породжує злочинність.
Сучасний етап розвитку кримінології, що розпочався з 30-40 рр. XX ст. і триває до наших днів, характеризується продовженням наукових пошуків у рамках біологічних, психологічних, соціологічних теорій з акцентом на інтеграційні теорії з визначень основних понять кримінології.
