Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Кримінологія. Тютюнник Т.В. КЛ. 2012. (укр.мов)...doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Тема 4 злочинність

4.1 Історія вчення про злочинність

Навколо визначення злочинності стикалися теорії. Різні погляди були не тільки про те, що таке злочинність, але і про те, - можна чи з ній успішно боротися, є чи вона постійним і неминучим супутником людського суспільства або її можна подолати. Багатосторонній інтерес до злочинності цілком зрозумілий, бо складність та важливість цієї проблеми для суспільства занадто важлива. Ті вчені й мислителі, що розглядали людське суспільство яке постійно вдосконалюється, говорили про можливість позбавлення від злочинності. Народжувалися ідеї Кампанели, Т.Мора і інших що обіцяли суспільству життя без злочинів. І навпаки, інші мислителі вважали, що суспільства без злочинів бути не може, злочинність - явище, “притаманне всякому здоровому суспільству” (Дюркгейм).

Злочинність - це соціально-правове, відносно масове, історичне, відносно стале, самодетермінуюче, антагонічне явище, що змінюється і включає в себе сукупність всіх злочинів, що вчиняються в даному суспільстві і в даний період, і що характеризується кількісними і якісними показниками.

Як бачимо, злочинність подає собою збірне поняття. Однак вона не є абсолютне явище. В реальній дійсності злочинність характеризується як надто пестра сукупність злочинної поведінки.

Вперше на першорядну важливість соціальних умов, соціальної детермінації вказав знаменитий в той час астроном і математик Адольф Жак Кетле. Виступаючи 9 травня 1831 р. на засіданні бельгійської Королевськой академії в Брюсселі, він заявив про свою доповідь, що «…ми можемо розраховувати заздалегідь, скільки індивідумів замарають руки в крові своїх громадян, скільки людина стануть шахраями, скільки стануть отруйниками, майже також як ми заздалегідь можемо перелічити, скільки людина народиться і скільки помре... Тут перед нами рахунок, по якому ми платимо з загрозливою регулярністю, - ми платимо тюрмами, ланцюгами і шибеницями».

Позиція соціального детермінізму в кримінології тягне за собою дуже важливі висновки. Головний з них полягає в тому, що не змінивши соціальних умов, що породжують злочини, марно було б намагатися вплинути на злочинність. Якщо основою злочинності є об'єктивні фактори, тоді ані жорстокі покарання, ані проникливі переконання, ані саме досконале кримінальне законодавство самі по собі не можуть радикально вплинути на стан злочинності.

Засновником біологічного (антропологічного) напрямку у тому числі й при визначенні злочинності (і першим ученим-кримінологом), вважають італійського тюремного лікаря Ч. Ломброзо, який у 1876 р. опублікував книжку «Злочинна людина». На великому емпіричному матеріалі (досліджено понад 26 тисяч зло­чинців) ним було сформовано так звану теорію природженого злочин­ця, який може бути розпізнаний за певними анатомічними і фізичними ознаками, що свідчать про дегенерацію і атавізм: аномалії черепа, асиметрія обличчя, знижена чутливість до болю, подовжені або недо­розвинені мочки вух тощо.

Пізніше Ч. Ломброзо частково змінив свою теорію, зосередивши увагу на інших факторах, що обумовлюють злочинність: кліматичних, етнічних, культурологічних, виховних, спадкових, родинних. Наукові дослідження у цій сфері були продовжені й учнями вченого – Е. Феррі та Р. Гарофало.

Засади соціологічного напрямку у кримінології позитивізму за­клали французькі вчені Г. Тард, Е. Дюркгейм, Ф. фон Ліст. Г. Тард психологізував суспільні відносини, основними соціальними проце­сами вважав конфлікти, пристосування й наслідування, за допомогою якого індивід засвоює норми і правила поведінки. Е. Дюркгейм – один із засновників французької соціологічної школи – розробив теорію аномії (безнормативності), підтримував ту ідею, що злочинність є нор­мальним явищем у суспільстві, поки вона не переходить певний «поріг насиченості». Згідно з поглядами Е. Дюркгейма і його послідовників, суспільство нормально функціонує при «соціальній згуртованості», яка урегульована нормами права й моралі. Відсутність між людьми соці­альної згуртованості призводить до стану аномії і соціальної дезорга­нізації, яка породжує злочинність.

Сучасний етап розвитку кримінології, що розпочався з 30-40 рр. XX ст. і триває до наших днів, характеризується продовженням науко­вих пошуків у рамках біологічних, психологічних, соціологічних тео­рій з акцентом на інтеграційні теорії з визначень основних понять кримінології.