Тема 18 злочинність, пов’язана з незаконним обігом наркотиків, та її попередження

18.1 Суспільна небезпека незаконного обігу наркотиків

Етимологія слова «наркоманія» має грецьке походження і буквально означає пристрасть до заціпеніння. Первісно наркоманія, як хвороблива тяга до вживання одурманюючих речовин, цікавила лише медицину. Але, коли з'ясувалося, що ця хвороба завдає шкоди не лише особі, що страж­дає на патологічну залежність від певного наркотичного препарату, а й має суспільний характер, проблема стала предметом дослідження юрис­тів та соціологів.

В наш час однозначно визначають: наркоманія і наркобізнес стали визначним соціальним фактором, негативно діючим на криміногенну ситуацію в державі. Вживання наркотиків і злочинний наркобізнес тісно пов’язані з рівнем загальної злочинності. Причина розквіту злочинного бізнесу в його значному прибутку.

Терміни: наркоманія, наркотизація і наркобізнес по суті далеко не однозначні.

Ці терміни, як правило несуть не тільки спеціальний професійний критерій, та і юридичні. Інші медичні терміни входять у тексти законодавчих актів і не можуть використовуватися, виходячи тільки із медичних критеріїв. Це набуває особливе значення в випадках, коли терміни відносять до лікувальних засобів і значно важливо, коли вони пов’язані із проблемами наркології, так як тут вони існують не тільки в національному, а й в міжнародному праві.

Термін “наркотичний засіб” має в собі три критерії:

1) медичний;

2) соціальний;

3) юридичний.

Вони взаємозалежні, і в правовому аспекті засіб визнається наркотичним, тільки при наявності всіх указаних критеріїв:

• Медичного, якщо відповідний засіб має специфічну дію на центральну нервову систему (стимулююче, седативне – заспокоююче, галюціногенне і т.д.), яка є причиною його немедичного застосування.

• Соціального, якщо це не медичне застосування приймає масштаби, при яких має соціальну значимість.

• Юридичного, якщо, маючи на увазі дві вищевказані критерії, відповідно інстанція, на то уповноважена, цей засіб визнає наркотичним і включить його до переліку наркотичних засобів.

Відсутність одного з вищевказаних критеріїв не дає підстав визнати лікувальний чи хімічний засіб (синтетичний, біологічний, рослинний) наркотичним засобом.

Наркоманія (від грецького “нарко” – заціпеніння і “манія” – заволікає) – хвороба, яка характеризується потягом до наркотиків, який викликає у малих дозах ейфорію, в великих – “заглушення” – наркотичний сон. Систематичне вживання наркотику викликає потрібність в збільшенні дози. Припинення вживання супроводжується синдромом хворобливого стану.

Наркотизм, наркоманія – явище соціального характеру. Воно являє собою сукупність небезпечних для суспільства протиправних дій, які спрямовані проти здоров’я особи і суспільства, моралі й економіки, які визначаються в умисному вживанні наркотиків в немедичних цілях, закликання інших осіб до вживання наркотичних засобів, створення умов для вживання наркотиків.

Злочинний бізнес – це дії фізичних і юридичних осіб, пов’язані з заготівлею сировини, виготовленням, зберіганням, транспортуванням, реалізацією наркотичних засобів, рослин чи нарковмістюючих лікувальних препаратів чи самих наркотичних засобів, пов’язані з їх незаконним оборотом.

Законом України «Про основи національної безпеки України» (статті 7, 8) наркоманія визнана явищем, що становить загро­зу національним інтересам і національній безпеці України в соціальній сфері. За роки незалежності кількість осіб, хворих на наркоманію, зрос­ла більш ніж у сорок разів. Так, станом на 2006 р. на обліку перебувало 154447 споживачів наркотиків. На кожні 10 тис. населення у 2006 р. припадало 32,8 незаконних споживача наркотиків. Як приклад, у 2006 р. і у 2007 р. зареєстровано відповідно 64630 і 63838 злочинів, пов'язаних із наркоманією. Найбільшу питому вагу в структурі злочинності цього виду займає виробництво, придбання, перевезення наркотиків без мети збуту (ст. 309 КК України). Цих злочинів у 2006 р. виявлено 35477, а у 2007 р. – 36095, що складає більше 55% від загальної кількості злочинів, пов'язаних з наркотизмом. На незаконне виробництво, придбання, перевезення чи збут наркоти­ків (ст. 307 КК України) припадає 28 % (17902 випадки) злочинів.

У кримінологічній науці проблема наркоманії розглядається у двох аспектах:

1) як «фонове» явище, елемент додаткового предмета кримі­нології;

2) як елемент Особливої частини кримінології, в якому ви­світлюються основні кримінологічні параметри злочинності, безпо­середньо пов'язаної з цим суспільне негативним явищем.

Це пояснюється тим, що, з одного боку, вживання наркотичних засобів, їх аналогів чи одурманюючих речовин не знаходяться під кримінальною забороною (окрім публічного або вчиненого групою осіб незаконного вживання наркотичних засобів – ст. 316 КК України), але містить у собі небезпеку спричинення таких змін в особистості людини, які ставлять під загрозу законні інтереси та блага інших осіб і держави. За аналогією з алкогольним сп’янінням стан, викликаний вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, визнається обстави­ною, що обтяжує покарання (ст. 67 КК України), а на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд може покласти обов'язок пройти курс лікування від наркоманії, так само, як і від ін­шого захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб (п. 5 ст. 76 КК України).

З другого боку, оскільки за своєю сутністю наркоманія – це корпоративне явище і не може існувати без ієрархічно побудованої організації та розгалуженої інфраструктури, суспільно небезпечними визнаються ті організаційні дії, які сприяють виникненню нових наркозалежних осіб, розповсюдженню та самовідтворенню наркотичної мережі.

Під кримінальною забороною знаходяться також незаконні дії щодо прекурсорів – речовин, які можуть бути використані для виготовлення наркотичних речовин.

Структура злочинності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів відображена у Розді­лі XIII Кримінального кодексу України. Статтями 305–324 КК України передбачено кримінальну відповідальність за дії, завдяки яким нарко­тичні речовини матеріалізуються поза межами дозволеного обігу. Це контрабанда наркотичних засобів, їх аналогів та прекурсорів, їх незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, збут або ті ж дії без мети збуту, посів або вирощування снотворного маку чи конопель; викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення вказаних засобів, чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії.

Суспільно небезпечним й кримінально караним є також викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів або прекурсорів, незаконна видача рецепта на право їх придбання, незаконне введення в організм іншої людини, схиляння до вживання таких засобів і речовин. Також під загрозою кримінального покарання заборонено організацію або утримання місць для незаконного вживання, виробництва або виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, ін.

Законодавець досить чітко окреслив коло суспільно небезпечних діянь, за допомогою яких дії з наркотичними речовинами можуть бути легалізовані й передбачив відповідальність за незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збут підроблених документів на отримання цих речовин. Але перелік заборонених Кримінальним Кодексом України дій, які зафіксовані у Розділі ХІІІ, не вичерпує кримінологічне розуміння злочинності, пов’язаної з наркоманією. З точки зору кримінології, злочинність у сфері обігу наркотичних речовин тісно пов’язана з іншими структурними елементами загальної злочинності, наприклад, із організованою злочинністю та найбільш небезпечною її формою – транснаціональною злочинністю.

Особливості кримінологічної характеристики, наркоманії і злочинного наркобізнесу в Україні полягають у наступному:

1) з 60-х років відмічається зріст наркоманії і наркобізнесу і зріст їх криміногенності;

2) у 70-80 роки наркоманія стала модною серед молоді України і інших республік СРСР;

3) у 90-ті роки наркоманія і наркобізнес стають визначною соціальною проблемою, яка негативно впливає на загальну криміногенну ситуацію і однією з причин зросту злочинності в Україні;

4) чітко проглядається взаємозв’язок між вживанням наркотиків, злочинним наркобізнесом і зростом злочинності в багатьох регіонах України;

5) причина розквіту наркобізнесу криється в його значному прибутку;

6) наркоманія серед молоді України і наркотизація суспільства у цілому йде і буде йти дуже швидкими темпами;

7) наркобізнес обволікає усі формальні і неформальні структурі суспільства;

8) за останні 3 роки в Україні на основі наркоманії скоєно: 169 вбивств; більш 700 розбійних нападів; 25 тисяч крадіжок;

9) посилився взаємозв’язок злочинного наркобізнесу з загально-кримінальною злочинністю;

10) збут і розповсюдження наркотиків набули організовані форми.

11) злочинний наркобізнес набув міжрегіонального, державного, міжнародного рівня і характеру;

12) МВС і СБУ затримують до 30–40 % перевізників наркотиків з Росії, Молдови, Середньої Азії, Закавказзя, Туреччини, Болгарії;

13) найбільш активна їх діяльність відмічена в Харківський, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізький, Одеський областях і республіці Крим;

14) на відзнаку від інших організованих груп, групи, які займаються злочинним наркобізнесом, мають наступні відзнаки:

• більш висока ступінь організованості;

• сувора ієрархія і чітке розподілення ролі (функціональні обов’язки);

• обособленість діяльності від інших злочинних груп;

• регіональна розподіленість сфери їх діяльності;

• чіткою конспіративністю в злочинній діяльності;

• стійко налагодженою внутрішньою і зовнішньою охоронно-контррозвідувальною діяльністю;

• мають великий запас грошових і валютних коштів;

• відзначаються достатнім забезпеченням вогнепальної зброї, засобами зв’язку і транспорту.

Особливою визначною рисою діяльності організованих злочинних груп, які займаються наркобізнесом, є те, що при прийомі нових членів, вони перевіряються на витриманість, працездатність шляхом дачі чи конкретних вказівок з обов’язковим контролем і негласною перевіркою їх виконання. Прийом нових членів проводжується тільки по рекомендаціям членів цієї ж організації. Рекомендуючий несе відповідальність за витриманість і працездатність рекомендуючої їм особи.