9.3 Об’єкт попередження злочинності

Злочинність зумовлюється комплексом негативних явищ і процесів різного походження, котрі і є так званими об'єктами запобіжного впли­ву. Теорія і практика боротьби зі злочинністю показують, що об'єкт запобіжного впливу – це все те, на що діє система запобігання зло­чинності, і включає: по-перше, уражені недоліками суспільні відносини в системі формування людини; по-друге, соціальні негативні (різні за походженням) традиції, стереотипи поведінки, найбільш поширені негативні звички людей; по-третє, окремих осіб, групи і контингенти осіб, які виявляють ознаки протиправної поведінки; по-четверте, су­купність конкретних негативних явищ, процесів, недоліків у різних сферах життя, які детермінують злочинну поведінку і вчинення конкретного злочину; по-п'яте, окремі негативні особистісні властивості людини, які провокують злочин або сприяють його вчиненню.

Таким чином, об'єкт запобіжного діяння – це окремі або сукуп­ність різних (за генезою, сферою, формами та інтенсивністю прояву) негативних явищ та процесів реальної дійсності матеріального чи духовного характеру, які призводять до виникнення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів.

Для об'єкта характерні такі властивості: криміногенність (саме вона виділяє його із сукупності негативних явищ); динамічність, що зумовлює постійну мінливість його кількісно-якісних показників; по­тенційність – нею пояснюється те, що окремі явища можуть швидко досягти високого ступеня криміногенності; латентність – криміно­генність, яка прихована від спостерігача-дослідника. Головною влас­тивістю будь-якого об'єкта, запобіжного впливу є криміногенність. Поняття «криміногенність» тісно пов'язане із поняттям «криміноген­ний». Термін походить від латинської – «злочин» і грецької – «рід», «походження». Отже, це поняття, яким підкреслюються близька спо­рідненість, тісний взаємозв'язок явища, процесу, особи із злочинністю. Поняття «криміногенний» вживається у різних сполученнях: криміно­генні фактори, криміногенна особа, криміногенне середовище, кримі­ногенна ситуація тощо. Криміногенність – це така кримінологічне значуща властивість об'єкта запобігання злочинності, яка показує конкретну взаємозалежність об'єкта і конкретного злочину, злочинності взагалі.

Криміногенність слід розглядати як таку властивість об'єкта, що здатна формувати антисуспільну спрямованість особи, що перебуває у безпосередньому з ним контакті, а також провокувати вчинення нею протиправних дій. Ця властивість виявляється через силу впливу об'єкта чи злочинність, його здатність наводити причинні зв’язки.

Криміногенність будь-якого об'єкта – величина змінна, тому вона може бути відображена як кількісно-якісна: ступінь криміногенності (тобто вище – нижче); криміногенний набір (більш – менш); криміногенний інтервал (ближче – далі).

Ступінь криміногенності – показник, який визначає міру цієї властивості і більшу чи меншу силу її впливу на злочинну мотивацію. За даними досліджень, алкогольне обтяження як криміногенна влас­тивість особи є досить високим серед вбивць і осіб, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження на сімейно-побутовому ґрунті. Криміноген­ний набір – структурний показник криміногенності об'єкта. Криміногенність об'єкта – якість інтегральна, яка утворюється в свою чергу сукупністю і взаємозв'язком, як правило, негативних явищ, що самі по собі безпосередньо не пов'язані зі злочинністю. Відомо, на­приклад, що початок злочинного шляху підлітків звичайно зумовлю­ється одночасною чи послідовною дією набору з трьох-п'яти негатив­них явищ (неблагополуччя в сім'ї, небезпечне оточуюче середовище, рання алкоголізація та ін.). Криміногенний інтервал – ступінь зрос­тання чи зменшення криміногенності предмета, «відділення» або на­ближення його до причинної детермінації. Таким чином, чим вищий ступінь криміногенності предмета, тим менший його криміногенний інтервал. Тим самим визначається «місце» (ближче – далі) криміно­генного об'єкта в причинному ланцюгу. В кримінологічній літературі зазначається, що найбільша криміногенність характерна для тих об'єктів, наявність яких у системі причин та умов злочинності з біль­шою імовірністю породжує злочинну детермінацію.

Поняття криміногенного набору порівняно невеликого поєднання найбільш значущих показників для будь-яких різновидів суб'єктів антисуспільної поведінки покладено в теоретичне обґрунтування при­кладних прогностичних методик індивідуальної злочинної поведінки та її попередження.

Криміногенні об'єкти доцільно згрупувати так, щоб вони стали уразливими для тих чи інших – теж згрупованих відповідним чи­ном – методів запобіжного впливу і адекватних їм заходів. Тому при­родною підставою класифікації є характер криміногенних об'єктів, їх природа, генеза, умови існування. За цією підставою розрізняються групи криміногенних об'єктів соціального, правового і психогенного характеру. Група криміногенних об'єктів соціального характеру зна­ходиться в діапазоні від негативних явищ на рівні суспільства до кри­міногенних явищ і властивості конкретної особи (пияцтво, алкоголізм, наркоманія, віктимний стан тощо). До групи криміногенних об'єктів правового характеру включаються явища, генеза яких лежить у сфері правової недосконалості, грубих помилок, протиправних дій, необґрунтованого, несвоєчасного, некомпетентного регулювання суспільних відносин на різних рівнях соціального буття. Група криміногенних об'єктів психогенного характеру охоплює ті психологічні, психіатрич­ні та інші кримінологічне значущі аномальні явища, які дезорганізують суспільне життя, відіграють деструктивну роль у процесі соціалізації і ресоціалізації особи, перешкоджають їй чи обмежують її здатність адекватно оцінювати свої вчинки і діяти відповідно до такої оцінки.