1.2 Предмет кримінології

Формування і суспільний розвиток будь-якої науки залежать від того, наскільки правильно буде виявлений і точно описаний її предмет. Він не тільки характеризує основний зміст конкретної науки, визначає її місце в системі інших наук, але і дає можливість більш чітко сфор­мулювати її цілі й завдання перспективних досліджень, окреслити їх розумні межі, утвердитись у виборі методики цих досліджень.

До предмета кримінології належить ряд взаємопов'язаних проблем, деякі з них є головними, центральними, а інші – допоміжними, похідними, проте, такими, що мають суттєве значення для глибокого і всебічного пізнання змісту цієї науки.

До головних проблем, що створюють серцевину предмета кримінології, належать:

1) злочинність;

2) окремі злочини як конкретні про­яви злочинності;

3) особистість злочинця;

4) фактори злочинності, причини і умови окремих злочинів;

5) запобігання злочинності й окре­мим злочинам.

Компонентами предмета кримінології слід вважати «фонові явища злочинності», віктимну поведінку громадян і прогнозування злочин­ності.

Вважаємо за потрібне відзначити той факт, що кримінологія не може бути замкненою в межах будь-якої з існуючих наук, тому що вона є наукою комплексною. При вирішенні властивих їй завдань вона спирається на правові та суспільні науки. До них належать: криміналь­на політика, кримінальне право, кримінально-виконавче право, кримі­нальний процес і криміналістика.

Вивчення всіх кримінологічних проблем неможливе без глибокого проникнення у галузі суспільного життя, а, отже, без широкого викорис­тання досягнень різних суспільних наук, що вивчають закономірності соціального розвитку і закони поведінки людей. Цією обставиною пояс­нюється взаємодія кримінології з науками про суспільство і людину, зо­крема з філософією, соціологією, прикладною економічною теорією, педагогікою, психологією та іншими науками цієї спрямованості.

Філософія, як відомо, є загальнометодичною базою для всіх наук про природу і суспільство. У цій ролі вона виступає і щодо криміно­логії, яка користується багатьма філософськими категоріями і закона­ми. Вона конкретизує їх стосовно свого предмета.

Особливо тісний зв'язок простежується між кримінологією і соціологією. Соціологічна галузь знань має своїм предметом життя суспільства. Окрім суспільства взагалі, вона вивчає окремі сторони цього складного організму, а саме: соціологію особистості, умови формування її поглядів, соціологію сім'ї, соціальних груп, проблеми зайнятості, освіти, дозвілля, міграції тощо. Істотне місце в ній нале­жить соціальній патології: проблемам алкоголізму, наркоманії, без­робіттю, негативній ролі окремих напрямів засобів масової інформації та іншим соціальним аномаліям. Викладене має, безсумнівно, велике значення для кримінології.

Незважаючи на широкий комплексний підхід при вивченні кримінологічних проблем, кримінологія має свій предмет, досліджує певну галузь суспільних відносин, не пориваючи зі своїм юридичним під­ґрунтям, має чіткі рамки при розмежуванні з суміжними галузями знань. І, нарешті, кримінологічні знання не є ізольованими, замкненими. Вони використовуються іншими науками при розгляді питань стосов­но злочинності та її подолання.

Проводячи наукові дослідження, котрі входять в предмет та визначають цілі, кримінологія користується трьома загальними функціями:

• описовою (діагностичною);

• пояснювальною (етіологічною);

• пророкувальною (рос. предсказательной; прогностичной).

До того ж , стадії розвитку кримінологічної науки розподіляються на:

• емпіричну (або збиральну), коли дослідник визначає як протікає той чи інший процес;

• теоретичну (пояснювальну), коли дослідник хоче визначити, чому даний процес проходить саме так, а не по іншому;

• прогностичну, коли дослідник бажає заглянути у майбутнє та розкрити перспективи розвитку вивчаємого явища, а також можливість позитивного впливу на нього.

Маючи свою систему, кримінологія, як окрема наука, користується своєрідними методами (прийомами, засобами, направленими на вивчення конкретних проблем), які можна розділити на загальнонаукові та безпосередньо кримінологічні.

Зі загальнонаукових методів кримінологія користується логікою, абстрагуванням, моделюванням, аналізом, синтезом, тощо. Безпосередньо кримінологічними методами виступають: статистика, типологія або вивчення окремого випадку (так званого «case-study») та комбінування цих двох методів.

Вітчизняні вчені бачать велику різницю між своїм підходом у методології та своїх західних колег. Останні приділяють забагато уваги саме вивченню окремого випадку, але для кінцевого результату усі шукають одного – пояснення того чи іншого негативного явища й того, що необхідно зробити, щоби таке більше не повторювалося або попереджувалося.