12.2 Основні детермінанти насильницьких злочинів і хуліганства

Криміногенні явища і процеси, які детермінують насильницькі злочини, мають широкий діапазон: від явищ, які поро­джуються глибинними соціально-економічними і політичними супе­речностями (погіршення психологічного стану суспільства, зниження інтелектуального рівня населення, руйнування духовності і законнос­ті, підвищення міжособистісної і міжгрупової конфліктності, агресив­ності та ін.), до патологічних рис і неусвідомлених установок особи.

Проблемі кон­флікту, зокрема криміногенного конфлікту, його структурі, причинам виникнення і механізму розвитку присвячена значна кількість дослі­джень, зарубіжних та вітчизняних вчених. Структурними елементами будь-якого конфлікту можуть бути різні особисті та індивідуальні особистості учасників конфліктів.

Залежно від набору криміногенних явищ, а також структури і процесів, які лежать в основі міжособистісних криміногенних конфліктів, злочини можна об'єднати у чотири групи:

1) сімейно-побутові;

2) ситуаційні;

3) ті, що заздалегідь плануються;

4) патологічні.

До першої групи (сімейно-побутові) входять насильницькі злочини проти життя і здоров'я особи, головним типом мотиву яких є тривала побутова і сімейно-побутова конфліктність між злочинцем і жертвою.

Характерна особливість причинно-наслідкового комплексу цієї групи злочинів:

1) криміногенні явища і процеси переплітаються і створюється склад­не об'єктивно-суб'єктивне міжособистістне становище, що породжує стійкі або періодично криміногенні ситуації (ворожнеча, ревнощі, сварки, аморальна поведінка жертви одного з учасників конфлікту, матеріальні та побутові проблеми та ін.);

2) злочинам нерідко передують загострення та ускладнення конфлікту в зв'язку з односто­роннім чи взаємним застосуванням фізичної сили для розв'язання конфліктних епізодів;

3) важливим криміногенним детермінантом конфліктів і насильницьких злочинів є алкоголізація мікросередовища та безпосередніх їх учасників – сторін конфліктних інцидентів;

4) недоліки в діяльності правоохоронних органів, місцевих органів влади, громадськості, пасивність родичів щодо запобігання ескалації криміногенних ситуацій.

Другу групу (ситуаційних) злочинів становлять ситуаційно-дозвільні вбивства і тяжкі тілесні ушкодження, основу яких, звичайно, складають одноразові сутички між злочинцем і потерпілим. Подібні короткочасні сутички відбуваються у громадських місцях, місцях громадського хар­чування, проживання, проведення вільного часу і відпочинку, спільно­го перебування та виконання особами будь-яких операцій, обов'язків тощо. До цієї групи можна віднести умисні вбивства і тілесні ушко­дження, які вчиняються з хуліганських мотивів, деякі злочини з корис­ливих та інших мотивів, імпульсивні насильницькі злочини.

Дана група злочинів обумовлюється низкою негативних явищ і процесів, зокрема:

1) недостатня матеріальна база закладів культури і дозвілля. Йдеться про недоступність культурного дозвілля для значної частини населення. Вуличні компанії молоді, безцільне марнування часу, сум­нівний набір повсякденних розваг, вживання спиртних напоїв у випадкових місцях із випадковими або малознайомими особами біля пивних барів, у скверах, дворах, підвалах; азартні ігри під «інтерес» тощо формують маргінальне середовище і створюють однотипні кри­міногенні ситуації;

2) невисокий соціальний статус багатьох злочинців, обумовлений демографічними, сімейно-виробничими характеристи­ками (невисока заробітна плата, погані житлові умови, безробіття, сумнівний бізнес та ін.);

3) посилення психічного навантаження і на­пруження;

4) негативна роль кримінальної субкультури, яка виявляєть­ся, зокрема, в тому, що поведінка судимих осіб у сфері дозвілля має нездоровий, часто антисуспільний характер. Підвищена конфліктність, збудливість, пияцтво, хронічний алкоголізм, наркоманія, кримінальні звички, лихослів'я, нарочитий чи дійсний захист «блатного світу», частота випадкових конфліктів – усе це робить таких осіб найбільш ймовірними суб'єктами та жертвами насильницьких злочинів;

5) супе­речності між статусом особи та її завищеними орієнтаціями створюють психологічний дискомфорт, у зв'язку з чим компанії, де проводять дозвілля, для багатьох злочинців є зручним місцем для компенсації сво­їх невдач в інших видах заняття;

6) зниження соціального та превен­тивного контролю державних органів, трудових колективів, громад­ськості за тими сферами життя, які сприяють поширенню у суспільстві пияцтва, агресивності, насильства і зла, фрустрації, психічної патології, страху перед злочинністю, злочинного безкраю, організаційного та злочинного згуртування злочинного світу, пасивності населення, некомпетентності у роботі правоохоронних органів, особли­ві у сфері попередження злочинності, тощо.

Третя група злочинів (які плануються) є різноманітною за своїми мотивами та детермінуючими їх криміногенними факторами. Сюди належать: умисні вбивства і тяжкі тілесні ушкодження, заподіяні з корисливою метою; вчинені у зв'язку з виконанням потерпілим посадо­вого або громадянського обов'язку; вчинені з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, а також поєднані із зґвалтуванням, помстою, ревнощами; подружні вбивства, вбивства на замовлення. Для цієї групи характерним є те, що зникає ситуативність вчинення злочину і з'являється намір, який деякий час виношується та планується. Але й тут діянню може передувати конфлікт. Проте він спричиняється, як правило, іншими вчинками його учасників, ніж сімейно-побутові та ситуаційні конфлікти. Мотиви цих злочинів є більш обґрунтованими, глибокими. Для злочинця позбавлення жертви життя чи заподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження є єдиним виходом чи то з глибокого особистого конфлікту, драми життя, чи то усунення перешкод на шляху до досягнення інших, більш значущих для нього матеріальних цінностей, благ, вигод, чи то звільнення від обтяжливих обов'язків, підлеглості, будь-якої іншої залежності. Агресивність набуває сталого характеру.

Причини і умови даних злочинів створюють такі кримінологічні явища і процеси:

1) несприятливе соціально-економічне і морально-психологічне становище в країні і близькому зарубіжжі. Докорінне і часом болюче реформування багатьох сфер життя викликало у країні економічну нестабільність, зміну на рівні державної політики ідеологічних установок особи щодо власності, засобів вироб­ництва, відверто корисливі прагнення значної частини новоявлених бізнесменів і навіть приватновласницький (з метою первісного накопичення капіталу) екстремізм багатьох з них. Зростають індивідуалізм, здирництво, правовий і моральний нігілізм серед усіх верств суспільства, а тим більше серед його маргінального прошарку; обмеженість матеріальних ресурсів і намір одержати до них доступ щоб то не було, навіть ціною життя іншого, стають домінантою користолюбства, причиною напружених міжособистісних стосунків і конфліктів у багатьох сферах людського буття, які нерідко завершуються трагічно. Зменшення рівня доторканності особи робить її життя й здоров'я незахищеними і доступними для будь-яких кримінальних маніпуляцій;

2) люмпенізація, маргінальність, алкоголізація, наркотизація значних груп населення. Розширення прошарку неадаптивного до законослухняності населен­ня, поширення кримінальних поглядів і субкультури, а з нею – при­мітивізму і стереотипу міжособистісних стосунків, які засновані на зневажанні особи, насильства і зловживання спиртними напоями по­роджують конфліктність, агресивність, нерідко насильницький спосіб розв'язання конкретних життєвих ситуацій;

3) криміногенна корисли­вість, котра викликається соціально-економічною психологією людей, в основі якої лежить таке, що не зникає століттями, не залежить від стадії розвитку суспільства, прагнення до накопичення грошей і мате­ріальних цінностей, захоплення чужих речей, до неправедного збага­чення, багатства, розкошів тощо;

4) різні форми віктимної поведінки потерпілих;

5) слабка кримінологічна поінформованість населення про насильницьку злочинність, що значно ускладнює вжиття запобіжних заходів;

6) погіршення соціально-психологічного клімату на виробни­цтві, в сім'ї, у відносинах між подружжям, що спричиняється, зокрема, девіантною поведінкою різних учасників відносин;

7) небувала про­паганда у засобах масової інформації, в кіно, на телебаченні культу сили і кулачного права, насильства, сексуальної розбещеності, розпусти, глуму над особою, влади грошей, що знижує недоторканність людської особистості, розпалює низькі пристрасті, вседозволеність, кримінальний бізнес, виправдовує «круту» поведінку. Такого роду інформація здатна підштовхнути до насильницьких посягань, тому що несе в собі стерео­типи поведінки. З'явилися люди, готові за наказом і за гроші вбити кого завгодно;

8) послаблення соціального контролю над злочинністю. Со­ціальний контроль постійно відстає від злочинного безкраю, тому що відсутня (або слабко налагоджена) система випереджаючого самозахис­ту суспільства. Послаблена попереджувальна робота всіх суб'єктів за­побігання злочинності, не проводиться належна робота із кримінальним сімейним неблагополуччям, правоохоронні органи недостатньо реагують на ранні прояви насильницької злочинності, знизився рівень роботи органів внутрішніх справ з незаконним володінням громадянами зброєю, слабкою є робота у місцях позбавлення волі зі злочинцями, які вчинили насильницькі посягання, тощо;

9) недостатній психологічний, фізичний, правовий, технічний захист особи.

Четверту групу (патологічних) злочинів становлять умисні вбивства і тілесні ушкодження, які вчиняються особами, які мають аномалії психіки, котрі не виключають їх осудності (хронічний алкоголізм, психопатія, залишкові явища черепно-мозкових травм, наркоманія, сексуальні патологія, деякі акцентуації особи, ін.). Зв'язок насильницької злочинності з такими аномаліями детально досліджується, при цьому роль вказаних аномалій звичайно перебільшується, однак не можна сказати що їх немає. Самі по собі не психічні аномалії активно сприяють злочинній діяльності, а ті сольно-психічні риси, які формуються у особи під їх впливом. Психічна патологія відбивається не тільки на інтенсивності переходу особи на злочинний шлях, але й, часто, і наслідки злочину носять характер цієї патології (немотивованість злочину, ефективність, сексуальні збочення, незвичайна жорстокість). Криміногенні явища цієї групи можуть мати соціально-психологічний, психічний, медико-педагогічні, медико-реабілітаційний, правовий та інший характер. Перш за все, це виступає фактором психічного нездоров’я населення як у цілому, так і в місцях позбавлення волі, де воно поширюється. До того ж, наукові дослідження свідчать про існування прямої залежності між тривалістю злочинної діяльності і розладом особи засуджених. Медично-педагогічний аспект у цьому покликаний для виявлення та диспансеризації населення з метою встановлення осіб з аномаліями. Детермінанти медико-реабілітаційного характеру занадто складні, а деякі з них взагалі ще мало досліджені. До них можна віднести детермінанти генетичного і фізіологічного походження, вплив зовніш­нього природного середовища на психічну активність людини тощо. У країні не створено системи своєчасного виявлення і обліку осіб з психічними аномаліями, спосіб життя і поведінка яких свідчать про реальну можливість вчинення насильницького злочину, не забезпечено на належному рівні співробітництва між медичними та правоохорон­ними органами, постійного відповідного інформаційного обміну між ними, консультативної допомоги тощо. Крім того, надто негативний вплив на нестійку психіку неповнолітніх та молоді справляють літе­ратура, кіно, телебачення, відеофільми з елементами сексу і садизму, що формує збочені морально-правові погляди і уявлення злочинців.