14.3 Загальні напрямки попередження організованої злочинності

Серед численних таких заходів що визначають організовану злочинність, розглянемо лише окремі загальносоціальні, спеціально-правові та спеціально-організаційні заходи.

Загальносоціальні заходи включають радикальну перебудову економічних відносин у країні, їх спрямування на істотний підйом виробництва, підвищення валового внутрішнього продукту, вдосконалення податкового законодавства, упорядкування фінансово-банківської та зовнішньо-торгівельної діяльності. Вони полягають також у наведенні порядку в сфері приватизації, рішучому подоланні безгосподарності та безвідповідальності, у більш жорсткому контролі за збереженням національного багатства, ліквідації безробіття, розробці та реалізації ефективних соціальних програм.

Потрібно вжити заходів щодо легалізації та відкритості усіх форм бізнесу, корисних для країни, зупинення розширення «тіньового» сектора. Тим самим можна зменшити згубний вплив «тіньової» економіки і підірвати ту владу, яку вона зараз має.

Одне з першочергових завдань протидії організованій злочинності – створення відповідної кримінально-право­вої бази. Це не означає, що у нас відсутні у чинному законі норми, що регламентують кримінальну відповідальність за злочини організованих груп. Але питання ставиться про її удосконалення, про те, щоб вона була оптимальною, цілеспрямованою, наступальною проти членів організованих кримінальних структур. У статті 27 КК поряд з існуючими фор­мами співучасті передбачається ще дві нових їх форми: вчи­нення злочину організованою групою та вчинен­ня злочину злочинною організацією. Злочин визнається як вчинений організованою групою, якщо в ньо­му брали участь дві або більше особи, які попередньо об'єдналися в стійку групу для вчинення одного або кількох злочинів. Злочин визнається вчиненим злочинною організа­цією, якщо він вчинений згуртованою організованою гру­пою, утвореною для вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів, або об'єднанням організованих груп, утворених з тією ж метою.

У новому КК серед обставин, які обтяжують покарання, названо й вчинення злочину органі­зованою групою або злочинною організацією. Вважаємо, що така вказівка в законі істотно сприятиме боротьбі з організованою злочинністю.

Визнано за доцільне передбачити в Особливій частині КК кримінальну відповідальність за створення орга­нізованих злочинних угруповань, а так само керівництво ними і участь у них. Тут же застережемо, що від кримінальної відповідальності за створення злочинних спільнот звільняються особи, які добровільно заявили про організацію злочинного угруповання і активно сприяли його викриттю. Відсутність такої кримінально-правової норми робить організаторів та керівників кримінальних угрупо­вань невразливими. Маються на увазі ті лідери злочинних спільнот, які відокремлені від безпосередніх виконавців конкретних злочинів і займаються згуртуванням криміналь­ного середовища, розробкою планів та створенням умов для спільної злочинної діяльності, інформаційним забезпечен­ням організованих злочинних угруповань, захистом їх без­пеки. Це своєрідні «мозкові центри» організованої злочин­ності. Вони не знають конкретних виконавців злочину та усіх обставин вчинення суспільне небезпечних діянь. Як правило, вони діють через двох-трьох своїх підручних, які безпосередньо вершать справи у злочинному угрупованні.

Заслуговує на увагу і вдосконалення кримінально-про­цесуальних заходів попередження організованої злочин­ності: підвищення якості розслідування справ про злочини організованих угруповань, використання при цьому повною мірою в межах закону оперативно-розшукових засобів, за­безпечення безпеки свідків, слідчо-судових працівників, які беруть участь у досудовому та судовому процесі, тощо.

Актуального значення набуває питання про коор­динацію зусиль державних органів по протидії органі­зованій злочинності. Зараз ці функції виконує Коорди­наційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, який функціонує з 1996 року. Він змінював свою назву, персональний склад та керівників. Ним здійснена певна робота по боротьбі з орга­нізованою злочинністю.

Експерти ООН вважають, що кінцева мета міжнародного співробітництва полягає в тому, щоб створення і діяльність транснаціональних злочинних організацій була завжди по­єднана з підвищеним ризиком; щоб уряди, комерційні струк­тури та система кримінального правосуддя були невразливі для корупції і насильства з боку національних і транснаціо­нальних злочинних угруповань; щоб добиватися поступово­го згортання діяльності організованих злочинних угруповань.

Значну роль у боротьбі з організованою злочинністю в Україні відіграє подальша взаємодія в цьому напрямку країн СНД. Необхідність такої взаємодії обумовлюється тим, що на території колишніх союзних республік зберігся «єдиний криміногенний простір» і що подолати поодинці організо­вану злочинність неспроможні країни співдружності.

Відповідно до угод співробітництво країн СНД у боротьбі з організованою злочинністю проводиться в таких формах:

а) обмін оперативно-розшуковою, довідковою, криміна­лістичною інформацією, яка становить взаємний інтерес, відносно вчинених або таких, що готуються, злочинів на території іншої держави в складі організованого злочинно­го угруповання; проведення на запит оперативно-розшукових заходів та окремих процесуальних дій по справах, по­в'язаних з організованою злочинністю;

б) обмін досвідом роботи, в тому числі шляхом про­ведення нарад, конференцій і семінарів з питань боротьби з організованою злочинністю;

в) планування та проведення скоординованих заходів, направлених на попередження, виявлення та припинення злочинної діяльності організованих груп;

г) обмін законодавчими та іншими нормативними ак­тами, методичними рекомендаціями з питань боротьби з організованою злочинністю;

д) сприяння на договірній основі в підготовці і підви­щенні кваліфікації кадрів – співробітників служб по бо­ротьбі з організованою злочинністю;

е) проведення спільних наукових досліджень з проблем боротьби з організованою злочинністю.