22.3 Попередження жіночої злочинності

Запобігання жіночій злочинності здійснюється на двох рівнях: загальносоціальному і спеціально-кримінологічному.

Загальносоціальне запобігання жіночій злочинності – це завдання соціально-економічної та політичної систем країни вжити обґрунтова­них, ефективних, комплексних, конкретних, реальних за часом заходів щодо вдосконалення тих відносин, які стосуються проблеми станови­ща жінки у нашому суспільстві.

Спеціально-кримінологічне запобігання жіночій злочинності скла­дається із заходів кримінологічної профілактики, відвернення злочинів та їх припинення.

Кримінологічна профілактика злочинів. Важлива роль у радикаль­ному зниженні жіночої злочинності належить передбаченню і своєчас­ному випередженню виникнення і поширення криміногенних явищ, які можуть детермінувати або детермінують злочинність жінок. Про­філактика випередження включає широкий комплекс заходів: соціально-економічних (забезпечення жінки роботою і заробітною платою, під­вищення її освіти і кваліфікації, допомога сім'ї тощо); ідеологічних (захист моральності, гідності і честі жінки, поліпшення адаптаційних можливостей тих, хто відбуває покарання у місцях позбавлення волі, боротьба з кримінальною субкультурою тощо); соціально-виховних, які перешкоджають виникненню, поширенню і рецидиву криміноген­них явищ зовнішнього середовища, де відбувається фізична і мораль­на деформація жінки (рання сексуальна деморалізація, розпад сім'ї, позашлюбна народжуваність, відмова від виховання дітей, розумова відсталість та ін.); лікувально-профілактичних (наприклад, рання діа­гностика та виправлення різних психічних аномалій, психопатій, вдо­сконалення системи соціально-трудової адаптації жінок з такими відхиленнями психіки, патронаж тощо). Слід зазначити, що проведен­ня кримінологічної профілактики випередження жіночої злочинності потребує значних матеріальних та інших ресурсних витрат.

Ще багато негативних суспільних явищ у сучасному житті не мо­жуть бути усунуті тими заходами, які є зараз у розпорядженні суспіль­ства. Це реальний факт і на нього необхідно зважати. Єдино можливий засіб профілактичного впливу на такі явища - обмеження їх кримі­ногенного впливу. Обмеження криміногенного сімейного неблагополуччя, віктимності, кримінальної субкультури, пияцтва, наркоманії, бездоглядності дітей, бродяжництва, жебрацтва - шлях до скорочення злочинності жінок.

За сучасних умов важливого значення набувають питання усунен­ня детермінант злочинної поведінки жінок. До речі, суспільство не може похвалитися успішним знищенням найбільш поширених нега­тивних явищ, що супроводжують людство. Навпаки, все більше жінок уражаються цими антисуспільними явищами.

Криміногенні явища, що детермінують жіночу злочинність, як відо­мо, розрізняються залежно від соціального рівня суспільних відносин: від недоліків, пов'язаних з порушеннями у сімейно-побутовій сфері конкретних осіб чи груп населення, до криміногенних явищ і процесів, що охоплюють значний прошарок населення.

Компетентні органи повинні максимально конкретизувати заходи щодо профілактики криміногенних явищ у певні строки. Не­вдачі у проведенні профілактики злочинів, які вчиняють жінки, можуть свідчити як про неадекватність використання засобів, так і про нена­лежний для цього час. Надати допомогу жінкам, які відбувають строк позбавлення волі, або тим, що вже відбули покарання, або конкретним неблагополучним сім'ям набагато легше, ніж, наприклад, підвищити соціальний контроль за виконанням жінками їх сімейних ролей чи усунути серед них пияцтво, наркоманію, проституцію тощо. Тому на­прями запобігання злочинності взагалі потребують розроблення цільо­вих програм щодо запобігання саме жіночій злочинності.

Профілактика захисту ставить за мету створення достатнього за­хисту і безпеки матеріальних цінностей і особи, а також зовнішні пере­шкоди для такого посягання (наприклад, введення особливого порядку придбання і реалізації цінностей, усунення віктимного стану певних осіб, негайне реагування на насильство в сім'ї тощо).

Відвернення злочинів. Головне завдання відвернення злочинів по­лягає в тому, щоб не допустити їх вчинення з боку певних осіб чи груп, у яких виник чи є вже сталим намір на вчинення злочину, або їх по­ведінка свідчить про можливість такого розвитку подій. Це стосується перш за все тих жінок, у яких склалася несприятлива конкретна жит­тєва ситуація в сім'ї чи на виробництві, або які ведуть аморальний спосіб життя, зловживають спиртними напоями, наркотиками тощо. Крім того, ефект запобігання злочинам може дати тяжка, але необхід­на робота з жінками-рецидивістками, бродягами, проститутками та ін. Індивідуальна робота щодо запобігання злочинам з боку жінок по суті не відрізняється від такої ж діяльності серед чоловіків – потенційних злочинців, але й тут є своя специфіка. Робота щодо відвернення жіно­чої злочинності повинна охоплювати ті сфери життєдіяльності жінок, які формують їх негативні риси і найчастіше викликають намір вчини­ти злочин. Це сім'я, побут, виробництво. Заходи протидії злочинній мотивації складаються із заходів переорієнтації антисуспільної уста­новки, тобто створення та підтримання на належному рівні спеціальних економічних і соціально-психологічних програм, які розраховані на те, щоб жінка у соціальній групі одержувала б більш-менш повне задо­волення необхідних для нормальної життєдіяльності потреб, і заходів активної протидії. Мета останніх – активно протидіяти криміногенній обстановці, ситуаціям, створювати такі умови, які б усували або об­межували поширення тієї чи іншої злочинної мотивації. До заходів індивідуального запобігання злочинам можна віднести заходи пере­конання, примусу, застереження, допомоги. Ці заходи досить різно­манітні і для їх здійснення повинні залучатися різні суб'єкти запобігання злочинності.

Припинення злочинів. Для запобігання незакінченим злочинам можуть використовуватися заходи спонукання, обережності або актив­ного втручання. Заходи спонукання здійснюються з метою досягнення добровільної відмови від продовження злочинної діяльності (своєчасне виявлення розпочатої злочинної діяльності, спонукання винних до добровільної відмови, проведення органами внутрішніх справ різних оперативних заходів щодо виявлення антигромадських елементів, про­паганда законодавства про добровільну відмову, усунення умов, які безпосередньо сприяють вчиненню злочину, та ін.). Заходи обережнос­ті застосовуються для того, щоб створити умови, які виключають саму можливість чи перешкоджають продовженню розпочатої злочинної діяльності (наприклад, посилення патрулювання громадських місць, зміна режиму роботи особи, виклик до міліції з поясненням причин антигромадської поведінки, вирішення міжособистносних стосунків мирним шляхом тощо). Заходи активного втручання – це оперативна робота відповідних державних органів і громадських організацій щодо припинення розпочатого злочину, який не встигли попередити (затри­мання під час вчинення незаконних дій, притягнення жінок до кримі­нальної відповідальності за інші закінчені посягання, арешт та ін.).

Ефективність заходів припинення злочинів, які вчи­няють жінки, потребує наявності добротної оперативної інформації, технічної оснащеності і професіоналізму співробітників правоохорон­них органів і громадських формувань.