- •Тема 1 поняття, предмет, система і завдання кримінології
- •1.1 Поняття кримінології
- •1.2 Предмет кримінології
- •1.3 Система кримінології
- •1.4 Місце кримінології в системі наук, її зв'язок з юридичними і іншими науками
- •Тема 2 історія кримінології та її сучасний стан в україні
- •2.1 Джерела ідей кримінології і зародження кримінології як науки
- •2.2 Антропологічний і соціологічний напрям досліджень в історії кримінології
- •2.3 Становлення і розвиток кримінології в Україні
- •2.4 Роль наукової традиції в розвитку кримінології на сучасному етапі історії
- •Тема 3 методика кримінологічних досліджень
- •3.1 Поняття, межі і рівні досліджень кримінології, їх практична значущість
- •3.2 Методологія і методика досліджень кримінології
- •3.3 Методи досліджень кримінології
- •Тема 4 злочинність
- •4.1 Історія вчення про злочинність
- •4.2 Поняття злочинності, її кількісно-якісні-показники, латентна злочинність
- •Тема 5 злочинність за кордоном і сучасна зарубіжна кримінологія у боротьбі з нею
- •5.1 Класичний та антропологічний напрями кримінологічних теорій
- •5.2 Соціологічний напрям кримінологічної теорії
- •Тема 6 особа злочинця
- •6.1 Поняття особи злочинця
- •6.2 Структура особи злочинця
- •6.3 Типологія особи злочинця
- •6.4 Основні чинники, що сприяють формуванню особи злочинця
- •Тема 7 причини та умови конкретного злочину
- •7.1 Поняття причин вчинення конкретного злочину
- •7.2 Умови вчинення конкретного злочину
- •7.3 Ситуація в механізмі вчинення конкретного злочину
- •Тема 8 причини та умови злочинності
- •8.1 Поняття причин і умов злочинності. Види детермінації
- •8.2 Класифікація причин і умов злочинності
- •8.3 Причинний комплекс злочинності
- •Тема 9 попередження злочинності
- •9.1 Поняття, цілі і принципи попередження злочинності
- •9.2 Види попередження злочинів
- •9.3 Об’єкт попередження злочинності
- •9.4 Суб’єкти запобігання злочинності та основні напрями їх діяльності
- •9.5 Організація та управління процесом запобігання злочинності
- •Тема 10 кримінологічне прогнозування та планування боротьби із злочинністю
- •10.1 Поняття, завдання, види і методи прогнозування в кримінології
- •10.2 Поняття, завдання, види та етапи кримінологічного планування
- •Тема 11 злочинність неповнолітніх і молоді та її попередження
- •11.1 Кримінологічні особливості злочинності неповнолітніх
- •11.2 Кримінологічна характеристика особливостей особи неповнолітніх злочинців
- •11.3 Причини і умови злочинності неповнолітніх
- •11.4 Попередження злочинності неповнолітніх
- •Тема 12 насильницька чи агресивна злочинність і хуліганство та її попередження
- •12.1 Поняття і кримінологічна характеристика насильницьких злочинів і хуліганства
- •12.2 Основні детермінанти насильницьких злочинів і хуліганства
- •12.3 Основні напрями попередження насильницьких злочинів і хуліганства
- •Тема 13 корислива злочинність та її попередження
- •13.1 Поняття корисливої злочинності
- •13.2 Заходи попередження корисливої злочинності
- •Тема 14 організована злочинність та її попередження
- •14.1 Поняття та кримінологічна характеристика організованої злочинності
- •14.2 Причини та умови існування та розвитку організованої злочинності
- •14.3 Загальні напрямки попередження організованої злочинності
- •Тема 15 професійна злочинність та її попередження
- •15.1 Поняття і характеристика професійної злочинності
- •15.2 Особа професійного злочинця
- •15.3 Причини і умови професійної злочинності та її попередження
- •Тема 16 рецидивна злочинність та її попередження
- •16.1 Поняття і кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •16.2 Причини та умови рецидивної злочинності
- •16.3 Особа злочинця-рецидивіста
- •16.4 Попередження рецидивної злочинності
- •Тема 17 необережна злочинність та її попередження
- •17.1 Поняття необережної злочинності
- •17.2 Причини та умови необережної злочинності
- •17.3 Запобігання злочинам, вчиненим з необережності
- •Тема 18 злочинність, пов’язана з незаконним обігом наркотиків, та її попередження
- •18.1 Суспільна небезпека незаконного обігу наркотиків
- •18.2 Причини злочинності у сфері незаконного обігу наркотиків
- •18.3 Попередження злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків
- •Тема 19 злочинність в армії та її попередження
- •19.1 Поняття і кримінологічна характеристика злочинності військовослужбовців
- •19.2 Кримінологічна характеристика особи злочинців-військовослужбовців
- •19.3 Причини і умови злочинності військовослужбовців
- •19.4 Попередження злочинності військовослужбовців
- •Тема 20 пенітенціарна злочинність та її попередження
- •20.1 Поняття і кримінологічна характеристика злочинності у місцях позбавлення волі
- •20.2 Причина та умови пенітенціарної злочинності
- •20.3 Кримінальна субкультура в системі причин та умов рецидиву злочинів з боку засуджених
- •20.4 Попередження пенітенціарної злочинності
- •Тема 21 екологічна злочинність і її попередження
- •21.1 Кримінологічна характеристика екологічної злочинності
- •21.2 Причини та умови екологічної злочинності
- •21.3 Запобігання екологічній злочинності
- •Тема 22 жіноча злочинність і її попередження
- •22.1 Поняття і кримінологічна характеристика жіночої злочинності
- •22.2 Особливості причин і умов жіночої злочинності
- •22.3 Попередження жіночої злочинності
- •Список рекомендованої літератури
Тема 16 рецидивна злочинність та її попередження
16.1 Поняття і кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
Рецидивна злочинність – специфічна частина загальної злочинності – являє собою сукупність повторно вчинених злочинів особами, які раніше вже учиняли кримінальне посягання. Її можна розглядати як єдине ціле, що відокремлюється від усієї злочинності за особливою характеристикою особи злочинця-рецидивіста.
Останній час характеризується зростанням повторної (рецидивної) злочинності. Після проведення амністії (як одного з показників гуманізації суспільства) пропорційно зросла й кількість злочинних рецидивів. Це можна пояснити зниженням морально-психологічної характеристики сучасних злочинців.
У даному питанні важливий момент, який вказує на зв'язок рецидивної злочинності з організаційною, коли людина свідомо віддає перевагу кримінальній кар’єрі, а випадки винайдення їх та застосування кримінальної кари не деморалізують, а, навпаки, виступають стимулом до вдосконалення професійного криміналізма.
Розгляд рецидивної злочинності як єдиного цілого передбачає необхідність виявлення загальних її кількісно-якісних тенденцій, криміногенних детермінант, заходів попередження.
За деякими даними кількість злочинів, вчинених особами, які раніше вже учинили злочини, збільшилася за останні 25 років (1975-2000) більше як у 2,8 рази. Інтенсивне зростання рецидивної злочинності було відмічене у 1975, 1980–1985, 1990, 1997 роках, значно зменшився її рівень у 1980 і 1990 роках.
З урахуванням латентної злочинності можна припустити, що дійсний рівень рецидивної злочинності в Україні набагато вищий, ніж наведені дані кримінально-правової статистики.
Аналіз структури рецидивної злочинності та її також свідчить про негативні тенденції: зростання у цілому тяжких, особливо насильницьких, корисливо-насильницьких злочинів, крадіжок, у тому числі з квартир, хуліганства.
У структурі рецидивної злочинності «лідирує» корисливо-насильницька і корислива злочинність і це пояснюється тим, що більшість рецидивістів орієнтується на ті злочини, вчинення яких приносить швидку наживу. Традиційно криміналітет професіоналізувався на розбоях, грабежах, крадіжках приватного майна. Найбільш незахищеними і кримінальне доступними стали квартири громадян, крадіжки з яких та розбійні напади на які стали загальним лихом в Україні. Разом з тим у середньому кожний десятий рецидивний злочин припадає на крадіжки державного та приватного майна з магазинів, баз, складів, інших приміщень.
Радянська кримінологія злочинців-рецидивістів диференціювала на дві категорії:
1) особи, соціальні та психологічні риси яких складають важкий соціально-психологічний комплекс у вигляді злочинної установки;
2) рецидивісти, які неодноразово скоїли злочини не через свідомо протиставлену суспільству злочинну волю, а через причину деградації та знецінювання у соціальному аспекті якостей і властивостей особи, випадіння з нормальних соціальних зв’язків та взаємовідносин. В останньому випадку маються на увазі рецидивісти-маргінали.
Кримінологічні дослідження показують, що серед рецидивістів зросла частка осіб, які переорієнтовують свою кримінальну активність відповідно до змін, що відбуваються у соціально-економічних і політико-правових відносинах у країні. Спостерігається інтенсивна інтеграція деякої части-рецидивістів з лідерами економічної злочинності, їх активність у сфері приватизації, вимагательства, рекету, контрабанди, контролю над торговельними об'єктами, шахрайство у підприємницькій і банківській діяльності, підробці грошей та ін. При цьому, як зазначається у публікаціях, їх досить драматично зображується в літературі і кінофільмах (рецидивісти вносять у таку діяльність злодійські норми поведінки і традиції, використовують найбільш витончені методи залякування, погроз і розправи.
На думку дослідників загальний рецидив означає зміну злочинної діяльності, на що впливають особистісні (суб'єктивні) і зовнішні (об'єктивні) фактори. Суттєво впливають на зміну злочинної діяльності п'янство і наркоманія. Частіше притягуються до відповідальності за загальний рецидив особи з нестійкою натурою, навіюваннями та імпульсивною поведінкою.
Деяке зниження групового рецидивізму в Україні може свідчити не про дійсне його зменшення, а про підвищення рівня організованості і захищеності злочинних угруповань від виявлення і покарання.
Що стосується кримінологічної структури рецидивної злочинності, то перш за все слід звернути увагу на її територіальну нерівномірність розподілу в Україні. Найбільш ураженими кримінальним рецидивізмом є ті ж самі області і регіони, в яких найбільший рівень зареєстрованої злочинності: Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Одеська, Харківська області, Київ, Автономна Республіка Крим, значне зростання рецидивної злочинності спостерігається також у Закарпатській, Львівській, Херсонській та інших областях республіки.
Зростає кількість злочинів, вчинених рецидивістами з використанням вогнепальної зброї, транспортних засобів, опору правоохоронним органам. Помітною є різниця інтенсивності рецидивних проявів серед різних категорій засуджених: частіше вчиняють такі злочини ті, хто відбували покарання у місцях позбавлення волі і протягом першого року після відбуття покарання.
Привертає увагу значний обсяг постпенітенціарного рецидиву, тобто вчинення особою нового злочину після звільнення з виправно-трудових установ. Проведені кримінологічні дослідження неодноразово ув'язнених, що відбувають покарання у виправно-трудових колоніях суворого режиму, показали, що переважна більшість засуджених не хочуть після виходу на волю повертатися до місць ув'язнення, але 67 % не впевнені в тому, що після відбуття покарання суспільство їх прийме, допоможе вирішити повсякденні проблеми, почати нове життя.
