Тема 11 злочинність неповнолітніх і молоді та її попередження

11.1 Кримінологічні особливості злочинності неповнолітніх

Майбутнє України як правової європейської держави залежить від реалій сьогодення. На жаль, кризові явища в економічній, політичній і соціальній сферах, притаманні перехідному трансформаційному етапу, на якому перебуває наша держава, впливають на кожну людину. Особливо вразливі до всіх негараздів діти. Міжнародно-правові до­кументи, присвячені правам дітей, до яких відносять осіб до 18 років (зокрема, Декларація прав дитини 1959 р. і Конвенція про права дити­ни 1989 р.), націлюють усі держави на допомогу дітям та їх захист, на створення здорових умов життя та своєчасне розв'язання їхніх про­блем. Але відсутність соціально сприятливих умов для саморозвитку дитини в сучасному українському суспільстві часто призводить до девіацій (відхилень) у поведінці підлітка, а потім і до вчинення зло­чинів.

Злочинність неповнолітніх є загальним поняттям, яке охоплює випадки, коли злочини вчинено особами від 14 до 18 років. У зарубіжній кримінології для характеристики даного виду злочинності часто використовується інший термін – «делінквентність».

Дедалі частіше кримінологи говорять про окрему галузь кримінологічних знань – ювенальну (від лат. juvenalis – юнацький) криміно­логію, яка вивчає злочинність неповнолітніх, її причини й умови, психологічні особливості неповнолітніх правопорушників і заходи протидії їх злочинам.

Розглянемо деякі кількісно-якісні показники даного різновиду злочинності. Неповнолітніми або за їх участю у 2006 р. вчинено 19,9 тис. злочинів, у 2007 р. – 18,7 тис., що на 4,5 % менше, ніж у попередньо­му році. Питома вага (структура) злочинів, вчинених неповнолітніми або за їх участю у загальній злочинності у 2007 р. склала 7 %.

З 1992 р. динаміка даного виду злочинності постійно знижується. Якщо у 1992 р. було зареєстровано майже 35 тисяч таких злочинів, то у 2007 р. – 19,9 тис. Однак інший показник – судимості, навпаки, зростає. Якщо у 1992 р. було засуджено 11,6 тис. неповнолітніх, то у 2006 р. – 13,9 тис. Із 160,9 тис. осіб, засуджених в Україні у 2006 р., неповнолітні складали 8,7 %. Більшість неповнолітніх була засуджена за тяжкі та особливо тяжкі злочини – 67 %. Частка неповнолітніх від 14 до 16 років серед засуджених неповнолітніх дорівнювала 27 %. По­чинаючи з 1992 р. кількість 14-15-річних засуджених за скоєння зло­чинів у загальній кількості засуджених неповнолітніх неухильно зростає. Це свідчить про те, що злочинність щороку стає молодшою.

Стійка тенденція до зменшення кількості виявлених неповнолітніх, які вчинили злочини, може бути пов'язана з декількома чинниками. По-перше, скорочується частка неповнолітніх у загальній кількості населення. По-друге, кримінологи говорять про те, що останніми ро­ками злочини, у тому числі вчинені неповнолітніми, реєструвалися лише тоді, коли було встановлено особу злочинця. По-третє, злочин­ність неповнолітніх, особливо стосовно злочинів невеликої і середньої тяжкості, є високолатентною.

Слід звернути увагу на той факт, що питома вага неповнолітніх злочинців перевищує питому вагу 14-17-літніх осіб у структурі загаль­ної кількості населення України. Наприклад, у Харківській області в 2005 р. особи віком від 14 до 17 років складали 5 % населення об­ласті, а серед виявлених злочинців їх питома вага дорівнювала 9 %.

Найчастіше діти вчиняють такі види злочинів: крадіжки, грабежі, розбої, хуліганство, незаконне заволодіння транспортними засобами, зґвалтування, злочини у сфері обігу наркотичних засобів, тілесні ушкодження. Останніми роками спостерігається збільшення кількості тяжких злочинів, учинених з особливою жорстокістю.

Офіційні статистичні дані свідчать про те, що 30-36 % неповно­літніх скоюють злочини разом із дорослими, 60-75 % – у складі групи недалеко від місця проживання чи навчання 10-15 % вчиняють суспільне небезпечні дії у стані алкогольного сп'яніння.

У 80 % випадків злочинам передує девіантна поведінка: вживання алкоголю, наркотиків, ранні сексуальні стосунки, прояви вандалізму.

Поточна ситуація стосовно злочинності неповнолітніх може бути охарактеризована такими основними фактами та загальними тенден­ціями:

1) спостерігається помітне зростання кількості насильницьких злочинів та злочинів, скоєних за обтяжуючих обставин;

2) стрімко зростає рівень вживання наркотичних та інших токсичних речовин і, як наслідок, кількість злочинів, пов'язаних із наркотиками;

3) дитяча злочинність стала жорстокішою. Багато в чому це пов'язано з тим, що досить часто агресивна та кримінальна поведінка позитивно відобра­жається у засобах масової інформації, створюючи заплутану картину прийнятних суспільних норм у межах певних молодіжних субкультур;

4) як і загальна злочинність, цей вид злочинності є в декілька разів вищим в урбанізованих регіонах.

За офіційними даними, станом на 2007 р. кількість споживачів наркотиків, які перебувають на медичному обліку, становить понад 170 тис., серед них 5,2 тис. неповнолітніх. Реальна кількість наркоспоживачів і хворих на наркоманію (з урахуванням латентності) сьогод­ні складає від 1 до 3 млн. осіб.

Великою проблемою для України є стрімке зростання бродяжни­цтва та дитячої безпритульності. Ця категорія дітей дедалі частіше стає і жертвами, і злочинцями одночасно: вони втягуються у проституцію і пов'язану з нею торгівлю людьми.