15.2 Особа професійного злочинця

Одним з компонентів кримінологічної характеристики злочинів, як відомо, є дані про особистісні особливості їх суб'єктів. Тому доречно буде розкрити особистість профес­ійних злочинців за такими показниками і властивостям, як вік, стать, соціальний статус, психологічні особливості тощо.

Професійний злочинець свій перший злочин вчиняє, як правило, в неповнолітньому віці. Це найчастіше корисливий злочин. У подальшому, ставши на шлях кримінального про­мислу, він вступає в спілкування і взаємодію зі злочинним світом, особливо в місцях позбавлення волі. Як результат - спільна участь у систематичних протиправних діях, оволодіння злочинними навичками і вміннями, сприйняття норм злочинної субкультури. А зрештою, подібне несприятливе моральне формування людини приводить її до лав про­фесійних злочинців.

За даними вибіркових досліджень більшість сучасних професійних злочинців – це люди молодого (інколи непов­нолітні) і середнього віку. Найбільшу частку складають се­ред них особи віком 19-35 років (77%.). У крадіжках з проникненням до житла питома вага цієї вікової групи дорівнює 70%, у викраденні антикваріату і культурних цінно­стей – 90%. Наведені цифри насторожують. Здавалося б, ведення злочинного промислу повинно передбачати на­явність широких і міцних знань, навиків і вмінь, чого дося­гають у зрілому віці. Однак сучасні професіонали помолод­шали. Омолоджування професійної злочинності свідчить про підвищення її суспільної небезпеки.

У складі професійних злочинних угруповань і кланів переважають чоловіки. Жінки проявляють себе в основно­му в таких формах кримінального професіоналізму, як шах­райство, наркобізнес, надання кримінальних послуг (при­дбання і збут викраденого, надання інформації для вико­навців злочинних посягань тощо).

Раніше професійні злочинці найчастіше вчиняли конк­ретні злочини поодинці, покладаючись на свої сили і вміння. Професіонали «нової хвилі» віддають перевагу діям у складі групи з чітким розподілом ролей. У таких групах зустріча­ються особи, які мають військову, спортивну, економічну і навіть юридичну освіту. Вони використовують набуті знан­ня в кримінальних цілях, інколи особисто вчиняють злочини, а буває виступають у ролі консультантів, привносять у ті чи інші методи і способи вчинення злочинів певну новизну. На­приклад, деякі з грабіжників і розбійників служили свого часу в спецпідрозділах силових відомств; зустрічаються шахраї, які працювали в державній фінансово-банківській системі.

Значну кількість серед кримінальних професіоналів складають ті, хто в момент вчинення злочину не працювали і не навчалися. Таких засуджених в Україні за останній час збільшилося більше ніж в шість разів. Зокрема, за даними вибіркових досліджень серед злодіїв, які вчини­ли квартирні крадіжки, на час притягнення до кримінальної відповідальності не працювало 40%. Частка кишенькових злодіїв, які тривалий час не працювали, - 60%.

Індивід, який став на шлях злочинного промислу, від­мовляється від встановлених загальноприйнятих позитив­них соціальних норм і набуває нових, властивих для певної антисоціальної групи. Саме ними вони керуються в задово­ленні природної психологічної потреби в міжособистісному спілкуванні. У зв'язку з цим мають певний інтерес пси­хологічні особливості професійних злочинців. Вони відда­ють перевагу злочинній діяльності перед будь-якою іншою; ділять учасників міжособистісного спілкування на «своїх» і «чужих»; виявляють відчуження і ворожість до оточуючих осіб з правомірною поведінкою; демонструють постійну го­товність до створення або використання сприятливої ситу­ації для вчинення чергового злочину; виявляють постійну турботу про підтримання і підвищення злочинної «форми» як гарантії успіху в своєму промислі і безпеки; поважають відданість кримінальній общині і вірність своїм «товари­шам»; беззаперечно дотримуються традицій і норм кримі­нальної субкультури.