Тема 3 методика кримінологічних досліджень

3.1 Поняття, межі і рівні досліджень кримінології, їх практична значущість

Наукові знання постигаються лише за умови, що вивчення, дослідження будь-яких об’єктів та явищ проводяться згідно вимог теорії пізнання, тобто науки про природу пізнання, її сутність і закономірності. Вихідним поняттям цієї теорії є методологія – вчення про шляхи і методи, за допомогою яких вирішуються питання наукового пізнання.

Методологія розглядається як сукупність положень і вимог теорії пізнання, які визначені філософсько-діалектичними законами, категоріями і логічними принципами, засобами, котрі використовує наука при описі, вивченні та аналізі різних сторін об’єктивної дійсності, а також при пошуку нових уявлень про них.

В залежності від конкретики методологічного аналізу виділяють два рівня методології.

На першому, більш високому рівні, знаходиться загальна методологія, яка полягає у реалізації загального підходу до вивчення усіх явищ і процесів дійсності.

Другий рівень займає галузева (спеціальна) методологія конкретної наукової галузі. Тут має місце відбір з загально методологічного арсеналу відповідних необхідних та достатніх положень і їх використання в процесі пізнання конкретного об’єкту чи явища.

3.2 Методологія і методика досліджень кримінології

У кримінологічній літературі разом з терміном «методологія» використовуються ще такі поняття, як «метод», «методика», «процедура наукового дослідження».

Метод – це шлях збирання та обробки зібраних відомостей про будь-яке явище кримінологічної особливості.

Методика – поняття, яким визначається сукупність методів, які використовуються для отримання шукаємих знань, враховуючи їх послідовність і взаємозв’язок на різних етапах наукового дослідження, а також аналіз зібраного матеріалу.

Таким чином, сукупність конкретних прийомів, способів, засобів збирання, обробки та аналізу інформації про злочинність, її причини та умови, особистість злочинця, заходи боротьби із нею має назву методики кримінологічних досліджень.

У конкретному кримінологічному дослідженні використовується комплекс різних методів, які дозволяють вирішити різні завдання. Як правило, об’єкти кримінологічного дослідження – явища багатоаспектні, які потребують комплексного міждисциплінарного підходу. Кримінолог, вивчаючи злочинність, використовує методи соціології, статистики, психології, прикладної математики, деяких інших наук.

Завданням кримінологічного дослідження виступає отримання репрезентативного (представницького) за об’ємом, глибокого за інформаційним змістом матеріалу, який спирається не лише на просту фіксацію кримінологічно значних ознак, а на виявлення глибинних, системо утворюючих зв’язків між ними.

З цією ціллю використовуються соціологічні методи дослідження: масові опити, аналіз документів, які прямо або непрямо містять інформацію, метод експертних оцінок, спостереження.

Використовуються в кримінології й психологічні методи вивчення особистих характеристик та аналізу міжособистих зв’язків і відношень у так званих малих групах (наприклад, у досудовій компанії неповнолітніх правопорушників). Більш важливу роль тут грають статистичні методи, які засновані на науковому вивченні різних форм статистики.

Значне використання в кримінології знаходять й правові методи – перед усім, методи порівняльного правоведення, які дозволяють оцінити ефективність кримінально-правової, кримінально-виконавчої та кримінально-процесуальної систем різних країн світу у контексті їх співвідношення зі станом злочинності, іншими соціальними факторами, а також їх ефективності. Використовуються в кримінології й математичні методи, які включають методи математичного моделювання ряду кримінологічно значних соціальних процесів, також методи обробки та аналізу відомостей.

Якість та обсяг отриманої в результаті дослідження кримінологічної інформації в багатьом залежить від організації самого дослідження.

Кримінологічне дослідження носить плановий характер, дослідник заздалегідь визначає характер та обсяг необхідної інформації, основні її джерела. Для цього складаються план і програма. Програма дослідження представляє собою наукову основу всіх процедур, які будуть виконуватися, на усіх етапах дослідження – це збирання, обробка та аналіз отриманої інформації з метою отримання у кінці теоретичних та практичних висновків, які можливо реалізувати.

В програмі вказуються: меті та завдання кримінологічного дослідження, предмет та обсяг дослідження, строки його проведення, період, за який необхідно зібрати інформацію, її об’єкт, конкретні методи і методики, які будуть використані, очікувані результати. Для виконання програми складається план кримінологічного дослідження, визначаються етапи його проведення, необхідні для проведення дослідження заходів організаційного характеру, виконавці, засоби матеріально-технічного забезпечення.

Кримінологічні дослідження здійснюються відповідно раніш розробленим науково-прикладним процедурам, які передбачають загальну систему дій та засобів організації всього дослідження.

У зв’язку з цим заслуговує уваги питання про етапи кримінологічних досліджень.

Перший етап складається з вибору предмета (теми) та об’єкта дослідження. Ініціатива при цьому належить науковим закладам, практичним органам та окремим вченим-дослідникам. Тут вивчаються літературні джерела і результати попередніх досліджень з обраною темою.

На другому етапі складається план-програма майбутнього дослідження, що способствує його повноті та об’єктивності. Цей документ визначає ціль та завдання дослідження, передбачає висунення гіпотез, встановлює строки проведення, джерела отримання інформації, визначає форми введення отриманих відомостей та формулювання пропозицій. На цьому етапі проводиться вибір методів дослідження та технічних прийомів їх реалізації.

Третій етап складається у виготовленні інструментарію дослідження: анкет, опитових листів, тестів, завдань для експертів.

Четвертий етап передбачає створення груп респондентів та дослідників, груп експертів, безпосередніх виконавців, ознайомлення їх зі завданнями дослідження, проведення з ними інструктажу.

П’ятий етап – найбільш трудоємний, тому що включає збирання різної кримінологічної інформації. Практикою встановлено, що від якості зібраного емпіричного матеріалу багато в чому залежать повнота, вірогідність та цінність результатів дослідження.

Шостий етап – не менш відповідальний, на ньому узагальнюється та аналізується зібрана інформація, а також формулюються висновки та відповідні наукові положення, практичні рекомендації, котрі із зазначеного витікають.

Та заключний, сьомий етап, складається з реалізації наукових висновків і положень, які використовуються як у практичній діяльності державних органів, так і в кримінологічній науці.