19.4 Попередження злочинності військовослужбовців

Загалом заходи запобігання поділяються на загальносоціальні, спеціально-кримінологічні та індивідуальні.

Найвпливовішими заходами на загальносоціальному рівні вважаємо виховні та економічні, спрямовані на підняття іміджу та престижу армії, а також покращення її матеріального забезпечення.

До того ж необхідно вживати конкретних заходів на рівні усіх Збройних Сил України в умовах їх реформування (згідно з Концепцією переходу Збройних Сил України до комплектування військовослуж­бовцями контрактної служби на період до 2015 року, затвердженої Указом Президента України від 7 квітня 2001 р. № 239/2001, а також згід­но з Державною програмою переходу Збройних Сил України до комп­лектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом від 17 квітня 2002 р. № 348/2002).

Серед нагальних заходів запобігання на загальносоціальному рівні виділяють такі:

1) вироблення чіткої доктрини побудови та функціо­нування Збройних Сил, а також складання поетапної, максимально деталізованої програми їх подальшого розвитку;

2) здійснення вказаної реформи Збройних Сил поступово, ґрунтовно розробляючи та зважу­ючи кожен крок;

3) забезпечення якісного навчання майбутніх військо­вослужбовців;

4) вживання заходів щодо забезпечення неухильного дотримання суворих вимог до морально-психологічних, ділових, фі­зичних та інтелектуальних якостей членів офіцерського корпусу.

Спеціально-кримінологічні та індивідуальні заходи мають орієнту­ватися на систему детермінант військових злочинів з метою зменшення їх впливу чи повного усунення. Має йтися про:

1) поліпшення роботи правоохоронних органів з виявлення та розслідування військових зло­чинів;

2) підвищення морального та професійного рівня командирів з метою недопущення замовчування ними випадків учинення злочинів їх підлеглими чи колегами;

3) надання максимального розголосу фактів учинення резонансних злочинів та заходів, вжитих при їх розслідуванні й для усунення їх причин та умов;

4) розширення мережі громадських організацій, для забезпечення дотримання прав людини, полегшення процедури звернення військовослужбовців різних рівнів до таких орга­нізацій;

5) покращення системи обліку правопорушень у Збройних Силах і розроблення заходів запобігання військовим злочинам на рівні окремої структурної одиниці, усіх Збройних Сил;

6) покращення мікро­клімату в колективах, недопущення проявів агресії, жорстокості тощо;

7) постійне контролювання командирами вказаного мікроклімату, підвищення їх відповідальності при вивченні та веденні особових справ підлеглих;

8) створення системи контролювання результативності реа­лізації вказаних та інших запобіжних заходів.

Індивідуальні заходи запобігання військовим злочинам мають бути спрямовані на окрему особу з метою виявлення та вчасного недопу­щення розвитку криміногенних нахилів різних категорій військовослуж­бовців. До заходів на індивідуальному рівні має належати:

1) уважна, неупереджена робота психологів та лікарів щодо виявлення порушень розвитку чи схильностей до асоціальних дій, детальне вивчення осо­бистостей військових;

2) дотримання жорстких вимог щодо прийому до лав Збройних Сил;

3) проведення командирами відповідної виховної роботи з підлеглими з метою формування їх ціннісних орієнтирів, якісної фізичної та психологічної підготовки.